Псковська держава (княжество)
Середньовічне державне утворення на території Русі, столицею якого є місто Псков. До 1136 року ним керували представники київських князів (намісники), після Псков належав Новгородської республіці, але при цьому вважався цілком самостійним.
У 1348 році Псковська республіка стала повністю незалежною. У 1510 році приєднався до Московського князівства.
Історія
З моменту утворення псковської республіки (11 століття), першим правителем був Судислав – один з синів Володимира Святославича. На князювання був призначений Ярославом Мудрим.
Після того, як Київська Русь в 12 столітті розпалася, місто Псков і деякі його володіння стали належати Новгородської землі. У Пскова було право самостійно відбудовувати передмістя, одним з яких є древній Ізборськ.
Успішна боротьба Пскова проти Лівонського ордену (Невська битва та Льодове побоїще), посилила його вплив в складі Новгородської республіки. Перемога в Рановорской битві 1268 роки практично привела Псков до незалежності.
У 1348 році уклавши “Болотовского договір”, Псков став повністю незалежним від Новгорода в усьому, крім церковних питань.
Суспільний лад Псковської республіки
Як і в багатьох російських землях, тут були світські і духовні феодали.
Духовними вважалися монастирі і вищі ієрархи. Церква вважала себе покровителькою торгівлі, вела міжнародні торговельні договори. Завдяки цьому, церква вважалася впливовою силою в цій феодальної республіці.
До світським феодалам ставилися бояри і заможні люди. Головною особливістю Пскова також як і Новгорода була наявність міського землеволодіння і відсутність княжого.
Бояри вважалися більш впливовою групою феодалів через свого походження (нащадки родоплемінної знаті). Також у них було право займатися торгівлею і лихварством.
Заможні люди на відміну від бояр не могли вибиратися на високі державні посади, не мали право вести торгівлю.
Головною рисою землеволодіння в Псковській республіці було те, що городяни були її основною групою.
Державний і політичний устрій Псковської республіки
Пристрій внутрішньої політики Новгородського і Псковського держав, в період феодальної роздробленості відрізнялося від інших російських князівств, які перебувають на основній території Русі, де формувалися основи авторитарної державної влади.
Різниця була в тому, що в Новгородських і Псковських землях з’явилася особлива форма правління – республіканська.
Вибрані тут органи влади і управління існували аж до 15 століття. Розвитку цієї форми правління (вечевая система) посприяли: деякі особливості в економіці, військові загрози і тісні зв’язки з Новгородом.
У даній системі правління князі йшли на другий план, Вищим органом влади вважалося віче. Вони призначали посадників і соцьких (чин поліції в селі), управляли відносинами між знатними людьми і селянами.
Після відділення Пскова від Новгорода, Псков прийняв московського князя як главу влади. Особи, Княжий на Псковській землі, обиралися великим князем і з 1399 року називалися московськими намісниками.
Право вибирати намісників на свій розсуд вдалося домогтися лише Василю 2, але при Івані 3 Псковський народ відмовився від права голосу проти посланих їм князів.
Падіння Псковської республіки
Участь Пскова в Куликовській битві і спільне протистояння з Москвою Тевтонського ордену і Литві, зміцнило його зв’язки з Москвою, створивши тим самим передумови для ослаблення незалежності Псковської республіки.
У 1510 році, московський князь Василь 3 об’єднав Псков з Москвою, і Псковська республіка припинила своє існування. Вранці 13 січня 1510 року вічовий дзвін був знятий.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)