Соціальна структура суспільства. Руська правда
Тривалий час регулювання відносин у суспільстві відбувалося на основі звичаєвого права. Першим писаним зведенням норм давньоруського права стала Руська Правда, складена за Ярослава Мудрого та його наступників. Вона відобразила поділ населення Давньої Русі на вільних і залежних людей. Вільними були селяни-общинники, городяни, представники вищих верств суспільства. Представники панівної верстви суспільства – князі, бояри, дружинники та інші “княжі мужі” – розрізнялися за кількістю перебувала в їх власності землі, залежних людей і військових слуг. На них же поширювався особливий порядок спадкування (власність могла передаватися не тільки синам, але і дочкам), за нанесення ним збитків або їх вбивство встановлювалися більш високі штрафи.
Міське населення – ремісники і торговці, на відміну від жила в місті княжої і боярської прислуги, брали участь у роботі міських вічових зборів. Вони могли також виступати позивачами, відповідачами і свідками в суді, проводити власне розслідування по майнових справах. Такими ж правами користувалися і вільні селяни-общинники – “люди”, як їх називає Руська Правда. Люди володіли певним майном, яке вони могли заповідати дітям (при цьому землю – тільки синам).
Залежне населення Давньої Русі складали закупи, рядовичі, холопи. Закупи (від слова купа) були розорилися общинники, які потрапили в боргову кабалу і вимушеними працювати на позикодавця. При цьому закуп продовжував вести своє, самостійне господарство. Рядовичи (від слова ряд) здебільшого були позбавлені особистої свободи на весь термін дії договору. Залежне становище рядовича або закупа не передавалася у спадок і не поширювалося на членів його родини. По відношенню до всіх селянам вживалося найменування смерди. Вони платили данину князю, поступово відбувалося звуження рамок їх особистої свободи.
Найбільш безправної частиною населення Давньої Русі були раби. У Руській Правді вони згадуються під різними назвами: холопи, челядь. Холопи обробляли ріллю вотчинника, пасли його худобу, виконували будівельні та інші роботи. Холопи-ремісники працювали на господарському дворі вотчинника. Челядь прислуговувала в його будинку. Головними джерелами рабства були полон і продаж у рабство. Які не виконали свої зобов’язання закупи і рядовичі також поповнювали ряди холопів. Поряд з вільними слугами обов’язки представників вотчинної адміністрації – дворецького, тіуна (ключника), орного старости могли виконувати і холопи.
Все, чим володів холоп, було власністю пана. За вбивство свого холопа пан не відповідав перед судом, а піддавався лише церковному покаяння. Раби не могли виступати свідками в суді. Руська Правда законодавчо зафіксувала поділ суспільства на вільних і залежних людей, визначила судові та майнові права великокнязівської влади.
Підіб’ємо підсумки
У X – початку XII в. на Русі склалося суспільство, багатьма рисами схоже з суспільством ранньосередньовічної Європи. Проте вплив державних інститутів на суспільство було тут більш всеосяжним. Державна власність домінувала. Вотчинні (феодальні в своїй основі) форми власності були більш слабкими і складалися пізніше, ніж у Західній Європі. Тому Русь пізніше, ніж західні сусіди, вступила в період політичної роздробленості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)