Аліг’єрі Данте (1265-1321 рр.). Сонет 11 (В своїх очах вона несе Кохання). Данте як ключова постать італійського Середньовіччя і переходу до Відродження. Загальна характеристика його творчості. Утілення в сонеті 11 Данте краси високого почуття кохання – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Мета:
– Навчальна: завершити ознайомлення з літературою епохи Середньовіччя; ознайомити учнів з життям та творчістю Данте; розкрити специфіку сонетів Данте та їх ключових образів; активізувати читацький інтерес учнів, образне мислення;
– Розвивальна: розвивати усне мовлення та толерантність учнів;
– Виховна: виховувати читацьку культуру, прищеплювати інтерес до класичної літератури.
Тип уроку: урок аналіз ліричного твору; комбінований.
Обладнання: портрет Данте; тексти сонета 11 (“В своїх очах вона несе Кохання…”), мультимедійні матеріали.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Перевірка домашнього завдання
Порівняльна характеристика Роланда і Ганелона
Граф Роланд | Граф Ганелон |
1) Чесний, справедливий, шляхетний лицар; 2) віддана спільній справі людина; 3) не криється за інших під час бою, страждає за загиблих лицарів; 4) загинув, але король Карл Великий помстився за загибель Роланда, здобувши перемогу над ворогом | 1) Підступний зрадник, “якого діло – зрада”; 2) зраджує співвітчизників “за незліченні багатства”; 3) радить ворогові, як краще вбити Роланда; 4) заздрить вдачі Роланда, вдається до наклепів на нього; 5) Ганелона було покарано за зраду |
III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Слово вчителя
– Сьогодні ми поговоримо про сонети видатного поета, мислителя та філософа Середньовіччя Данте Аліг’єрі.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Розповідь про життя та творчість Данте
(Виступ учня за випереджувальним завданням (або розповідь учителя з використанням мультимедійної презентації).)
2. Збірка “Нове життя”
Коментар учителя
– 1274 року, коли Данте виповнилося 9 років, він зустрів Беатріче Портінарі, у яку закохався з першого погляду, але навіть не заговорив до неї. Відтоді любов’ю до флорентійки Беатріче Данте сповнював кожну мить свого існування. У багатьох поезіях поет зобразив Беатріче як напівбожество, що постійно спостерігає за ним. Цікаво, що Данте в жодній із своїх поем не згадував про свою дружину, шлюб з якою було укладено за волею батька. На превелике нещастя, 1290 року Беатріче померла, але напевно можна говорити про те, що це кохання було найсвітлішою подією в житті Данте й, можливо, поштовхом до літературної творчості. 1292 року Данте розпочав свій творчий шлях з оповіді про юне кохання. Його збірка “Нове життя” (“La Vita Nuova”) містить сонети, канцони і прозовий коментар про любов до Беатріче. Вірші передають почуття до коханої, прославляють її, прозою поет розповідає про свій душевний стан і ті події, які спонукали його до написання поезії загалом і кожного вірша збірки зокрема.
“Нове життя” – прозово-віршова автобіографічна повість про історію кохання Донте до Беатріче і про створення поезій.
3. Словникова робота
Сонет – вірш із чотирнадцяти рядків, розбитих на два чотиривірші з перехресним римуванням і два тривірші з різними видами римування.
4. Виразне читання та аналіз сонета 11 у перекладі М. Бажана
В своїх очах вона несе Кохання, –
На кого гляне, ощасливить вмить;
Як десь іде, за нею всяк спішить,
Тріпоче серце від її вітання.
Він блідне, никне, множачи зітхання,
Спокутуючи гріх свій самохіть.
Гординя й гнів од неї геть біжить.
О донни, як їй скласти прославляння?
Хто чув її, – смиренність дум свята
Проймає в того серце добротливо.
Хто стрів її, той втішений сповна.
Коли ж іще й всміхається вона,
Марніє розум і мовчать уста.
Таке-бо це нове й прекрасне диво.
Коментар. Сонет присвячений коханій жінці письменника – Беатріче. У сонетах Данте не називає імені жінки, оскільки в часи, коли жив письменник, ще тривали переслідування відьом. У ті часи жінка вважалася осереддям зла, тому автор, не називаючи імені коханої, намагається вберегти її від жорстокої розправи.
Жанр твору – інтимна лірика.
Провідний мотив твору – опис коханої дівчини, почуття неназваного споглядача, котрим скоріше за все і є сам автор, до дівчини, що, на його думку, є уособленням всього найніжнішого й найприємнішого. Автор описує тендітність дівчини, її душу, позбавлену гордині та гріху.
Мовні засоби. Автор використовує:
– Метафори – нести в очах кохання; множити зітхання; гординя та гнів біжать; розум марніє; уста мовчать;
– Епітети – святі думи; добротливе серце; прекрасне диво.
Римування. У першій та другій строфах 1-й рядок римується з 4-им, а 2-й римується із 3-ім, у третій строфі 1-й рядок римується з останнім, а 2-й не римується, у четвертій строфі 1-й рядок римується з 2-им, а 3-ій не римується – він є завершальним, що містить висновок автора.
Ключовий образ твору – ліричний герой, ім’я якого автор не називає; все написане автор видає за почуття невідомого до дівчини, яку має нагоду спостерігати і в яку безмежно закоханий.
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Рефлексія
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Повторити вивчене з теми “Середньовіччя”, підготуватись до контрольної роботи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)