Аліг’єрі Данте. Сонет 11 (В своїх очах вона несе кохання). Данте як ключова постать італійського Середньовіччя і переходу до Відродження. Загальна характеристика його творчості. Утілення в сонеті 11 Данте краси високого почуття кохання
Мета: ознайомити учнів з основними віхами життя Данте Аліг’єрі та чинниками, що сформували його світогляд та естетичні позиції. Схарактеризувати особливості творчого шляху митця та розкрити його геніальність як предтечі Європейського Ренесансу. Здійснити цілісний аналіз сонета №11 “В своїх очах вона несе Кохання…”. Сприяти формуванню в школярів кращих людських якостей та почуттів.
Обладнання: презентація “Данте і Беатріче”, відео “Біографія Данте”.
…Любов, що водить сонце й зорні стелі.
Данте Аліг’єрі.
Перебіг уроку
I. Актуалізація опорних знань учнів. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Данте Аліг’єрі – видатний італійський поет – увійшов в історію світової літератури як останній поет Середньовіччя і перший поет нового часу, предтеча Європейського Ренесансу, автор всесвітньо відомих творів “Нове життя” та “Божественна комедія”.
II. Оголошення теми й завдань уроку
Перегляд відео “Данте Аліг’єрі”.
Стисла біографія Данте Аліг’єрі:
Дата і місце народження: точна дата народження Данте невідома, є свідчення, що народився він у травні 1265 року в найбагатшому місті середньовічної Італії Флоренції.
Соціальний стан: нащадок давнього, але небагатого рицарського роду. Його предки брали участь у заснуванні Флоренції, а дід був активним учасником політичного життя міста, за що був змушений неодноразово йти у вигнання.
Освіта: Данте був надзвичайно освіченою людиною, вивчав богословські та природничі науки. З його поезії можна зробити висновок, що він добре знав усю античну та середньовічну літературу.
Політична кар’єра: Флоренція була осередком напруженого політичного життя. Протистояння різних станів та аристократичних родів було дуже сильним. Воно не оминуло й майбутнього поета.
Його було обрано до Особливої народної ради Флоренції, брав участь у “Раді Ста”, яка вирішувала фінансові та інші важливі питання в житті міста. У 1300 році його обрали одним із семи пріорів (правителів) міста. Документально цей період життя Данте не засвідчений, але сам поет писав, що саме тоді було покладено початок усім його нещастям. 27 січня 1302 року проти Данте та інших білих гвельфів було висунуто звинувачення про привласнення державних коштів, про виступи проти Папи, а також у діях проти добробуту й процвітання Флоренції. Він став довічним вигнанцем з рідного міста. Незважаючи на те, що Данте Аліг’єрі був відомим у Флоренції політиком і поетом, за рішенням суду його будинок зруйнували, а він сам був змушений шукати притулку в різних містах Італії при дворах вельмож.
Усі роки важкого вигнання Данте, переїжджаючи з міста до міста, виконував дипломатичні місії як уповноважений впливових осіб, уважно стежив за розвитком подій навколо Флоренції, листувався з можновладцями, закликаючи їх сприяти об’єднанню роздробленої на окремі міста-держави Італії, писав літературні та філософські твори.
Основні твори: Книга “Нове життя”, присвячена Беатріче Портінарі, доньці багатого флорентійця та дружині впливового банкіра, яка померла на двадцять четвертому році життя в 1290 році (Данте зустрів Беатріче в дев’ятирічному віці й проніс через усе життя любов до неї; вона – головна героїня книги “Нове життя”, їй присвячені сонети Данте, вона навіть після смерті залишається ідеалом і дороговказом для Данте та його ліричного героя, про що йдеться в головному творі митця “Божественній комедії”), “Божественна комедія” – найзнаковіший витвір генія Данте. Данте також є автором філософської та сатиричної поезії, наукових праць і політичних трактатів, серед яких найбільш цікавим є морально-філософський трактат “Бенкет” та перша мовознавча праця в Європі – трактат “Про народну мову”.
Останні роки життя: 1315-1321 роки були в житті Данте доволі спокійними. Він провів їх у Равенні під покровительством правителя цього міста Гвідо да Полента, шанувальника мистецтва поезії й таланту геніального флорентійця. Тут Данте завершив багаторічну працю над своїм найвизначнішим твором – “Божественною комедією”.
Дата смерті: У ніч з 13 на 14 вересня1321 року. Дайте помер під час однієї із дипломатичних поїздок до міста-республіки Венеції. Мрія “останнього поета середніх віків і першого поета нового часу” бути увінчаним лавровим вінком у рідній Флоренції так і не збулася. Але його увінчали посмертно в Равенні. Правитель міста Гвідо да Полента наказав поховати геніального флорентійця в грецькому мармуровому саркофазі, який було встановлено в церкві Сан П’єр Маджоре (пізніше церква Святого Франциска). У 1490 – х роках над саркофагом Дайте Аліг’єрі було збудовано розкішний мавзолей, який існує й донині.
“Дайте є найвищим виразом, поетичним вінцем та увічненням того, що називається Середніми віками. Вся культура, всі муки та надії тих часів знайшли вираз у його поемі. Та рівночасно як людина геніальна, він усім своїм єством належить до новіших часів, хоча думками й поглядами коріниться в минувшині”.
Іван Франко
Складання сенкана “Данте Аліг’єрі”.
Стисла характеристика моделей доби античності та доби Середньовіччя.
– Пригадайте, яким бачила світ антична людина? (Це були часи наївно-реалістичного сприйняття світу. Давня людина намагалася пізнати все, що її оточувало, та визначити власне місце у світі. Світ їй уявлявся як єдина неподільна модель злиття природи й людини. Не випадково людина олюднювала незрозумілі їй явища природи (обожнювала, наділяючи людськими якостями й подобою. Відчувала себе часткою природи.)
Світ античності – це земна модель, що поділяється на світ реальний (земний) і потойбічний. У земному світі поряд мешкають і боги, і люди (Олімп знаходиться на землі, а не на небі, але вище площини, де живуть люди). Люди спочатку недосконалі, живуть у темряві. Розвиток історико-культурного процесу віддзеркалився у міфології, донауковому художньо – образному уявленні давньої людини про світ і саму себе. За давньогрецькими міфами, Прометей подарував людині не просто вогонь, а “божественний вогонь” (іскру розуму) – головне джерело розвитку. І людина використовувала його доволі успішно, проте не завжди з гуманними цілями.)
– Як і чому змінився світогляд за доби Середньовіччя? (Після небувалого розквіту й піднесення (золота доба Римської культури) за законами історії настала доба занепаду: розпалася Римська імперія, на території Західної Європи відбувається активний процес державотворення у напівварварських народів. Європа увійшла в епоху середніх віків. Але в надрах античної культури зародилося нове світобачення – християнська мораль, яка, порівняно з давньою, була прогресивнішою. Багатобожжя поступилося місцем однобожжю, й головними релігійними постулатами стали Віра, Любов, Милосердя, Добро, Прощення.) Середньовічна модель світу геоцентрична. У центрі – Бог, який стоїть над усім. Людина осмислюється як слабка, недосконала істота, сферою мешкання якої визначено землю (складається враження, що людство ніби знову повернулося до прадавнього усвідомлення своєї недосконалості й вразливості). Земне існування було проголошене підготовкою до небесного життя. Максимально сильним став вплив церкви, яка взяла на себе право бути третейським суддею цінностей людського життя. Проповідується земний аскетизм, відмова від насолод. Але доба Середньовіччя мала й величезне позитивне значення, оскільки світобачення перевернулося з горизонтальної площини у вертикальну, що дало змогу людині заглибитися у свій внутрішній світ, прагнути духовної досконалості. Якщо за часів античності людина намагалася довести свою красу, гармонійність, досконалість, то середні віки зробили наріжним каменем людського життя її духовне піднесення. Бачення світу стало ідеалістичним, що поділило світ на матеріальну та духовну сфери (в матеріальному світі живе людина, в духовному – Бог). Проблема внутрішнього вдосконалення людини, уславлення ідеалу Бога стали центральними в культурі. Але державотворення і формування націй породили засади світського сприйняття дійсності з ідеалами служіння країні, народу, християнській вірі, прекрасній дамі (героїчний епос європейських народів, рицарські романи, лірика трубадурів та вагантів). Тобто в Середньовіччі зародилися паростки зближення земного і небесного. Це вже відчули такі видатні богослови-мислителі, як Блаженний Августин, Хома Аквінський, Іоанн Дамаскин та інші.
– Як же відбувався процес зближення людини й Бога в культурі в цілому й зокрема в літературі? Хто був першим із митців, що усвідомив цю необхідність поєднання духовного й матеріального світів? (Звісно, тут роль першовідкривача належить предтечі Ренесансу, великому італійцеві Дайте Аліг’єрі. Створивши геніальні твори “Нове життя” та “Божественну комедію”, він увів у літературу новий тип героя, людини, яка сприймає навколишній світ крізь призму дії Всесвітнього Закону Любові. Це ще середньовічна людина, богослов і мораліст, але водночас вона пристрасна й діяльна в реальному житті: вона любить і ненавидить, звеличує своїх предків, друзів, кохану Беатріче, що запалила в ньому світло земного кохання. Це людина, яка вперше заговорила про право спокутування гріхів і можливість бути щасливою й у земному житті. Любов до людини стає у Дайте рівною любові до Бога. Саме це стало основою нового гуманістичного світогляду, що став домінуючим за доби Відродження.)
Висновок: Дайте Аліг’єрі як людину вирізняла активна життєва позиція, надзвичайна любов до свободи та своєї батьківщини, постійне прагнення до пізнання. Як митець, він втілив у своїй творчості в синтезованому вигляді кращі надбання доби Середньовіччя й знаменував початок нової ери – ери гуманізму, що прийшла в Європу з добою Відродження. Одна людина, Дайте Аліг’єрі, уособила собою цілу епоху – Проторенесанс.)
Аналітичне дослідження змісту сонета № 11 Дайте Аліг’єрі “В своїх очах вона несе Кохання”
1. З’ясування жанрової специфіки сонета
Сонет у нашому сприйнятті асоціюється з добою Відродження та видатним італійським поетом Франческо Петраркою. Проте історія цієї жанрової форми розпочинається в першій половині XIII століття на Сицилії. У той час імператор Священної Римської імперії Фрідріх II Гогенштауфен, якого вважають першою людиною доби Відродження, постійно перебував на Сицилії, що зробило ці землі важливим культурним центром Європи. При його дворі буде немало людей мистецтва, у тому числі й
Поетів. Коло сицилійських поетів вирізнялося з поміж інших тяжінням до народної мови (тосканського діалекту, який пізніше, в епоху Дайте, став основою італійської літературної мови) та фольклорних пісенних форм. Однією з таких народнопісенних форм було “страмботто” – форма пісні-дуету, що складалася з перехресного чергування рядків на дві рими. Саме відштовхнувшись від фольклору, придворний поет Фрідріха II Джакомо да Лентіно й створив перші сонети на основі страмботто. Успіх сонета визначений його розміром -14 рядків, оптимальним обсягом для ліричного вираження. На межі ХІІІ-ХІV століть досвід сицилійських поетів був підхоплений у Тоскані. Група флорентійських поетів: Гвідо Кавальканті, Ніно де Пістойя, й, безперечно, Дайте Аліг’єрі підхопили це започаткування. У книзі Дайте “Нове життя” сонет не тільки набуває досконалої форми (два катрени, два терцети з особливою формулою перехресного римування), а й, це головне, стає формою вираження реального (здебільшого реалістично зображеного) почуття. Загальновідома середньовічна тема Прекрасної Дами. Однак середньовічні поети розуміють це почуття абстрактно, поза зв’язком із реальним персонажем. їхнє кохання – це “кохання віддалік”. Дайте ж мав на увазі абсолютно реальну, хоча й ідеалізовану ним Беатріче, земну жінку. Цим самим було закладено перший наріжний камінь у підвалини доби Відродження. Досвід Дайте у написанні сонетів був підхоплений у XIV столітті його головним послідовником Франческо Петраркою, який довів цю віршову форму до досконалості, зробивши сонет класичним (про сонети Петрарки мова піде під час вивчення шедеврів доби Відродження у Західній Європі).
Літературознавча довідка
Сонет – вірш із чотирнадцяти рядків, які утворюють два катрени (чотиривірші) і два терцети (тривірші). Жанр сонета передбачає певну схему римування рядків: у класичному (італійському) сонеті така схема визначається формулою abab abab cdc dcd (або cde cde). Існували й додаткові (такі, що не стали обов’язковими) правила: строфи слід закінчувати крапками; слова не повинні повторюватися, останнє слово має бути “ключовим”; строфи співвідносяться між собою за принципом: зав’язка – розвиток дії – кульмінація – розв’язка.
2. Цілісний аналіз сонета №11 “В своїх очах вона несе Кохання…” Дайте Аліг’єрі
Сонети Дайте Аліг’єрі разом із канцонами увійшли до книги “Нове життя”, яка вміщує найкращі зразки любовної лірики поета. Ліричний герой цих творів оспівує красу своєї коханої Беатріче, підкреслюючи чарівну силу любові, яка перемагає смерть. Переклад поезій українською мовою був здійснений відомими вітчизняними поетами й перекладачами Миколою Бажаном та Дмитром Павличком.
Незгасне почуття Данте Аліг’єрі народилося “з першого погляду”, коли йому було лише дев’ять років. За словами поета, відтоді й на все життя Беатріче “заволоділа його духом”. “Вона видалася мені, – писав Данте, – імовірніше донькою Бога, ніж простого смертного”. За дев’ять років вони зустрілися вдруге. Скромний уклін Беатріче, що йшла вулицею в супроводі двох жінок, став для поета справжнім потрясінням.
Нетямлячись від захвату, він кинувся додому, аби на самоті пережити “вищий ступінь блаженства”, насолодитися мріями про кохану. Того дня Данте присвятив Беатріче вірш, що привернув увагу поетичних кіл до його таланту.
Митець ніколи особисто не спілкувався із жінкою, яку любив і уславив у своїх безсмертних творах. Тож деякі біографи висловлювали припущення, що вона була лише алегоричним образом, поетичним вимислом. Проте нині документально доведено, що Беатріче – безперечно історична особа, донька банкіра Фолько Портінарі, який мешкав по сусідству з родиною Аліг’єрі. У 1287 р. вона вийшла заміж, але це не притлумило почуття поета.
У віці двадцяти трьох років Беатріче пішла з життя. Для Данте то була невимовна трагедія, його горе межувало з відчаєм. Про свою велику любов і скорботу втрати він щиро, трепетно й натхненно розповів у “Новому житті”. Ця збірка, що стала першою ліричною сповіддю у світовій літературі, написана переважно в жанрі Сонета.
Виразне читання сонета № 11 “В своїх очах вона несе Кохання…” Дайте Аліг’єрі в україномовному перекладі Миколи Бажана – С. 166.
Система завдань для аналітичного дослідження тексту сонета № 11
– Висловіть своє перше враження про твір. Які емоції вас сповнили? Які думки сформувалися першими після прочитання сонета?
– Яким настроєм сповнений сонет?
– Про що в ньому йде мова?
– Хто чи що є емоційно-смисловим центром вірша? Наведіть цитати.
– Хто така та, що “в своїх очах вона несе Кохання”? Як ви думаєте, що хотів підкреслити перекладач, написавши слово “кохання” з великої літери?
– Як впливає лірична героїня на оточуючий світ? Знайдіть відповідь у тексті.
– У чому проявилася ідеалізація коханої земної жінки Дайте Аліг’єрі? Як підкреслюється її чистота? Доведіть, що риси святості, дива притаманні не небесній, а земній істоті.
– Поміркуйте, чому саме усмішка коханої ліричного героя Дайте змушує “марніти розум й мовчати вуста”. Порівняйте цей прояв дива з усмішкою Мони Лізи (Джоконди) Леонардо да Вінчі.
– Яким ви бачите образ ліричного героя сонета? Чому він не знає, як скласти прославляння тій, кого обожнює?
– Поміркуйте, лірична героїня є “новим й прекрасним дивом” для усього оточення чи такою її сприймає ліричний герой Дайте?
– Яку думку, по-вашому, Дайте хотів донести до читача? Чи цей вірш написаний для себе, так би мовити, “під сукно”?
– Наскільки жанрова форма сонета допомагає зрозуміти смисл вірша та авторську позицію?
– Які засоби художньої виразності ви помітили в тексті сонета? Наведіть приклади найяскравіших метафор вірша. Визначте їх роль.
– До якого виду лірики, по-вашому, належить сонет № 11 Дайте Аліг’єрі? (До інтимної, або лірики кохання.)
– Як, на вашу думку, у сонеті № 11 відобразилися світоглядно-естетичні позиції Дайте?
– Які важливі особисто для вас проблеми (теми) порушуються в творі?
III. Рефлексія.
Перегляд відео “Великие истории любви. Данте”.
Скласти словесний портрет ліричного героя сонетів Данте.
IV. Домашнє завдання:
Опрацювати конспект, повторити С. 121-166.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)