ІЗ КНИЖКИ “VITA NUOVA (“Нове життя”) – ДАНТЕ АЛІГ’ЄРІ (1265-1321) – ЛІТЕРАТУРА ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
ХІ
В своїх очах вона несе Кохання, –
На кого гляне, ощасливить вмить;
Як десь іде, за нею всяк спішить,
Тріпоче серце від її вітання.
Він блідне, никне, множачи зітхання,
Спокутуючи гріх свій самохіть.
Гординя й гнів од неї геть біжить.
О донни, як їй скласти прославляння?
Хто чув її, – смиренність дум свята
Проймає в того серце добротливо.
Хто стрів її, той втішений сповна.
Коли ж іще й всміхається вона,
Марніє розум і мовчать уста.
Таке-бо це нове й прекрасне диво.
Переклад Миколи Бажана
XVI
Хто в гроні дів мою угледить панну, –
Побачить вроди чистий ідеал.
Возношу Богу похвалу похвал,
Коли бодай здаля на неї гляну.
Вона розбуджує печалі шану,
Високих почувань святий хорал;
Зарозумілості крикливий шал
В покору перетворює рахманну.
Їй не потрібна слава голосна!
Мов нагороду, ласку поважання
Всім за смиренність воздає вона.
Благословенні помисли й діяння
Краси! Хто серцем дух її спізна,
Той буде завжди снити про Кохання.
Переклад Дмитра Павличка
Сонет (італ. Sonett від Прованс. Sonet – пісенька) – усталена поетична форма, що складається з 14 рядків, написаних п’ятистопним або шестистопним ямбом, які утворюють два катрени (чотиривірші), об’єднані між собою спільною римою, і два терцети (тривірші), теж об’єднані спільною римою: Abab abab cdc dcd (або Cde cde).
Така форма сонета виникла в Італії в XIII ст. і отримала назву італійського. Класичний італійський сонет будувався за суворими законами: вірш складається з чотирнадцяти рядків; спільна рима між катренами і терцетами відсутня; значуще слово в сонеті може вживатися лише один раз; останнє слово має бути смисловим ключем усього вірша; зміст розгортається за схемою: теза – розвиток тези – антитеза – синтез.
Н. Буало (про сонет) З “Мистецтва поетичного”
…На біду зохоченим до рими, –
Примхливий бог отой1, навчаючи співців,
Сонет суворими законами обвів.
У двох катренах там одна пасує міра,
І рими дві лише давати має ліра,
А далі – шість рядків, щоб вивершить сонет,
Розкласти в дві строфи повинен вміть поет.
Сваволі жодної не можна тут дозволить:
Сонета той не дасть, хто в розмірі сваволить,
Бліді до виразних приточує слова
І двічі вислову однакого вжива.
Красу високу ми у формі цій найдемо:
Сонет довершений варт цілої поеми.
Переклад Максима Рильського
1Тут – Аполлон.
ПІДСУМОВУЄМО
1. Що називається сонетом? Доведіть, що подані вірші Данте є сонетами. Чи порушує поет правила написання сонету?
2. Яку роль у розвитку світової літератури відіграє збірка Данте “Нове життя”?
3. Чи можна вважати випадковим ім’я ліричної героїні сонетів Данте?
4. Які почуття і поривання пробуджує кохання, оспіване в сонетах?
5. Чому загальний іменник “кохання” у сонетах пишеться з великої літери?
6. Випишіть із тексту сонетів метафори, які вразили вас найбільше. Поясніть свій вибір.
7. Поясніть, яку роль у композиції та розумінні сонетів відіграють останні слова: “диво” та “Кохання”.
ВІДЛУННЯ
1965 року в київському видавництві “Дніпро” вийшла “Vita Nuova” у перекладі М. Бажана, І. Драча, В. Житника, В. Коротича, Д. Павличка, А. Перепаді за редакцією Г. Кочура. Ілюстрував збірку Григорій Гавриленко. Створена художником Беатріче – це світлий образ земної жінки й водночас ангел, що ніби зійшов із давніх фресок, і навіть дерева за спиною Дантової коханої нагадують крила.
Григорій Гавриленко. Беатріче
(1 votes, average: 5.00 out of 5)