Данте Аліг’єрі – Золота доба персько-таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Суворий Дант, вигнанець флорентійський, стає із темряви часів середньовічних.
Леся Українка
Гюстав Доре “Данте Аліг’єрі”
Кінець Середньовіччя знаменний тим, що людина стала більше вірити у себе. Цікавість до навколишнього світу збіглася з інтересом до античної культури – періоду розквіту мистецтв, науки, розвитку держави. Мислителі прагнули відродити античну культуру, наслідувати її. З кінця XV ст. таких дослідників почали називати гуманістами. Вони вважали людину найвищою цінністю. Передвісником Відродження був Данте Аліг’єрі (1265- 1321 рр.). – визначний італійський поет і мислитель. Він перший почав боротьбу з насильством, жорстокістю, мракобіссям середньовічного світу.
У той час, коли народився великий поет, людство чекало на великі зміни. Це було напередодні великого історичного перевороту, який кардинально змінив вигляд європейського суспільства.
Середньовічний світ, феодальне гноблення, анархія і роз’єднаність йшли в минуле. Наставали часи могутності і процвітання національних держав.
Він народився в травні 1265 року у Флоренції. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами в 1265 р. між 14 травня і 13 липня. Його родина представляла небагатий і не дуже знатний феодальний рід.
Про освіту Данте теж мало відомостей, та, очевидно, він отримав добре виховання, бо вражав сучасників незвичайною освіченістю. Дуже рано хлопчик почав цікавитися літературою і мистецтвом, приділяючи особливу увагу живопису, музики і поезії.
Данте цікавився класичною поезією античності, особливо захоплювався творчістю Вергілія.
Сім’я його була відомою у Флоренції і підтримувала політичну партію гвельфів, що виступала на боці Папства і була у протистоянні з гібеллінами, які підтримували імператора Священної Римської імперії.
Вперше в якості поета Данте спробував себе під час перебування в гуртку “нового стилю”.
У 1293 році опубліковано першу книгу поета під назвою “Нове життя”. У цьому збірнику було тридцять віршів, написання яких датується 1281-1292 роками. Вони мали великий прозовий коментар автобіографічного та філософсько-естетичного характеру.
У віршах цієї збірки вперше розповідається про історію кохання поета. Об’єктом його обожнювання стала Беатріче Портінарі.
У 1274, коли Данте було 9 років, він зустрів Беатріче Портінарі, дочку Фолко Портінарі, в яку закохався “з першого погляду”, але ні разу навіть не заговорив до неї. Після досягнення повноліття він часто бачив Беатріче, обмінюючись з нею вітаннями на вулиці, але ніколи добре її не знав – він подавав приклад так званого “ввічливого кохання”. Тепер важко зрозуміти всі ного обставин. Проте, саме це кохання було найсвітлішою подією в житті Данте й, можливо, поштовхом до літературної творчості.
У 13 років Данте заручили з Джеммою ді Манетто Донаті. У 1293 році Данте одружився, але своє перше кохання до Беатріче проніс через усе життя. Данте Аліг’єрі складав тоді свої пісні, прославляючи Беатріче.
Боккаччо, один з перших біографів Данте Аліг’єрі, узагальнив: Данте Аліг’єрі одружився з примусу і за домовленістю і в довгі роки вигнання жодного разу не подумав викликати до себе дружину. Любов до флорентійки Беатріче набрала для нього таємничого сенсу; він наповнював нею кожну мить свого існування. Її ідеалізований образ займає значне місце в поезії Данте. У 1292 році він почав творчий шлях з оповіді про юне кохання: “Нове життя” складається з сонетів, канцон і прозового коментаря про любов до Беатріче. Після смерті коханої Данте присвятив себе філософським дослідженням релігійних шкіл. Він брав участь у диспутах, які влаштовували публічно у Флоренції два головних ордени: францисканський і домініканський.
З 1295 року почав займатися політикою. Незважаючи на те, що Данте входив до партії гвельфів, він завжди намагався перешкодити своєму найлютішому ворогові Папі Боніфацію VIII.
Після поразки гібелінів, гвельфи поділилися на дві фракції: білі гвельфи – партія Данте, і чорні гвельфи. Спочатку розкол стався через сварку родин, проте скоро з’явилися й ідеологічні розбіжності стосовно ролі Папи Римського у флорентійських справах: чорні підтримували Папу, а білі хотіли більше свободи від Риму. Данте опиняється у вигнанні, це були для Дайте роки поневіряння. У вигнанні він працює над “Божественною Комедією”.
У 1300 році Данте стає членом ради шести пріорів, але папська партія висилає його з Флоренції, конфісковує усі маєтності. У 1301 році Данте засудили до спалення, будинок його зруйнували. Рятуючись від жорстокого вироку йому довелось назавжди покинути рідне місто. 1302 року флорентійська влада постановила, що Данте загрожуватиме страта, якщо він наважиться з’явитися у місті, не виплативши призначеного штрафу у розмірі п’яти тисяч флоринів.
19 років Данте веде мандрівне життя, і на цей період припадає
Пік його літературної творчості. У період блукань, поневірянь, скорботних роздумів про долю Італії дозрів геній Данте. У той час він виступає як поет, філософ, політичний діяч, публіцист. Тоді ж була написана Данте Аліг’єрі “Божественна комедія”.
До кінця свого життя поет мріяв про мир на його рідній землі. Цією місією він жив. Заради неї він поїхав до Венеції, яка готувала військовий напад на Равенну. Данте дуже хотів переконати лідерів Адріатичної республіки в тому, що треба відмовитися від війни.
Але ця поїздка не тільки не принесла бажаних результатів, але і стала фатальною для поета.
Влітку 1321 Данте як посол правителя Равенни їде до Венеції для укладення миру з республікою Святого Марка. Повертаючись дорогою між берегами Адрії і болотами По, Данте захворів на малярію. У ніч з 13 на 14 вересня 1321 року він помирає. Поховали поета в Равенні. Його прах до нашого часу знаходиться далеко від батьківщини, яка відмовилася він нього але для якої він залишається найвідданішим сином. Його могила в наш час є місцем паломництва мільйонів відвідувачів.
Цікаво, що у червні 2008 року через майже 690 років після смерті великого Данте влада Флоренції скасувала своє рішення про його вигнання з рідного міста. За це проголосували 19 членів Флорентійської міськради, а п’ятеро висловилися проти. Мер міста Леонардо Доменічі повідомив, що ануляцію вердикту щодо Данте буде проведено під час урочистої церемонії. На ній великий флорентієць буде удостоєний найвищої нагороди міста. Критики рішення влади Флоренції називають ідею реабілітації Данте дешевим трюком, який має на меті виключно привабити до міста побільше туристів, й відмічають, що якби літератору дозволили повернутися до рідного міста, то він, можливо, ніколи б не написав свої найкращі твори.
“Божественна комедія” – найвидатніше творіння Данте Аліг’єрі. Цей твір став підсумком розвитку художньої, філософської і релігійної думки Середньовіччя і першим кроком до доби Відродження. Головною його ідеєю стає постійний пошук людиною нового шляху в житті.
Перу Данте належать оригінальна лірична автобіографія “Нове життя”, філософський трактат “Бенкет”, трактат “Про народну мову”, сонети, канцони та інші твори. “Нове життя” – прозово-віршова автобіографічна повість про історію кохання Данте до Беатріче і про створення поезій. Вірші передають почуття Данте до його коханої Беатріче, прославляють її. Зміст віршів Данте не обмежується прославленням Беатріче. Головною дійовою особою збірки є сам автор, закоханий поет, його твір має характер сповіді, в якій передані любовні переживання, зміни душевного стану, боротьба почуттів. Водночас автор роздумує над мистецтвом поезії, коментує і з’ясовує свої вірші. Данте досліджував романське мовознавство. Мертвій латині автор протиставляє живі мови романських народів.
Санта Кроче. Надгробок Данте Аліг’єрі
Він привніс у поезію цілий світ нових художніх образів, такий багатий і життєво правдивий, що тепер, через століття, світова поезія черпає з цього джерела.
Ім’я знаменитого поета Італії Данте Аліг’єрі має всесвітню славу. Цитати з його творів можна почути різними мовами, так як з його творіннями знайомий практично весь світ. Ювілейні дати життя Дайте входять у число великих культурних подій в житті людства. У такому пильному інтересі до власної творчості, поетичної індивідуальності виявляються нові риси, які наближають Данте до Відродження.
Багато українських поетів перекладали й перекладають твори Данте. Свій слід Данте Аліг’єрі залишив і у творчості українських поетів. У вірші “Іржавець” (1847) згадує старого Данта Тарас Григорович Шевченко. Образ Беатріче розкривається в поезії Лесі Українки “Забута тінь” (1898): “Ні на землі, ні в пеклі, ні в раю Він не забув своєї Беатріче”.
Юрій Клен поетичними рядками:
“Бо серед скель в похмурій тишині
Своїх терцин холодні діаманти
Тобі вплітав у шату темний Дайте” у вірші “Беатріче” прославляв великого Данте.
Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Микола Зеров, Максим Рильський, Василь Стус, Ліна Костенко та багато інших українських поетів присвятили Данте поетичні рядки і поезії.
Сонет 11
“Данте і Беатріче”, картина Генрі Холідея, що зображає зустріч поста з Беатріче
Сонет (італ. sonetto – звучати) – ліричний вірш, що складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямбу, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) а усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, йде, йде, тощо.
В своїх очах вона несе Кохання, –
На кого гляне, ощасливить вмить;
Як десь іде, за нею всяк спішить,
Тріпоче серце від її вітання.
Він блідне, никне, множачи зітхання,
Спокутуючи гріх свій самохіть.
Гординя й гнів од неї геть біжить.
О донни, як їй скласти прославляння?
Хто чув її, – смиренність дум свята
Проймає в того серце добротливо.
Хто стрів її, той втішений сповна.
Коли ж іще й всміхається вона,
Марніє розум і мовчать уста.
Таке-бо це нове й прекрасне диво.
Сонет 14
Коли я вчув, що в серці пробудився
Любовний дух, який отам заснув, –
Тоді здаля мені Амур явився,
До невпізнанна радісний він був.
Сказав: “Пора, щоб ти мені вклонився”.
Це кожне слово сміхом він вгорнув.
Я панові на вірність присягнув
І в даль його дороги придивився.
Там монну Ванну й монну Віче враз
Побачив я: вони ішли до нас, –
Подвійне дивне диво, не химера.
Таїть і досі ще душа моя
Слова Амура: “Ця ось – Примавера,
А та – Любов, на неї схожий я”.
Переклади Миколи Бажана
Завдання за рівнями
I
1. Які сторінки біографії Данте зворушили вас найбільше?
2. Чому поет став вигнанцем рідної землі?
3. Кому Данте присвятив свої поезії?
4. Розкажіть про Беатріче і Данте, їхню життєву історію.
5. Ким стала для поета Беатріче?
6. У перекладі якого поета ви прочитали сонет 11 ?
II
1. Як ви думаєте, чому прославив Данте Беатріче?
2. Який твір Данте Аліг’єрі приніс поету безсмертя? Спробуйте пояснити чому.
3. Дайте визначення терміну “сонет”. Наведіть приклади.
III
1. Знайдіть поетичні засоби, якими описує Данте свою героїню сонета Зачитайте.
2. Якою постала у вашій уяві Беатріче? Створіть словесний портрет героїні, увиразнивши окремі риси, про які йдеться в тексті сонетів Данте.
IV
1. Виразно прочитайте сонет 11. Розкажіть про своє відчуття.
2. Висловіть своє враження від прочитаного сонету.
3. На які відкриття в самому собі, у своїй душі налаштував вас сонет 11 Дайте?
4. У чому гуманізм Данте?
Індивідуальні завдання
1. Створіть буклет до творчості Данте Аліг’єрі.
2. Який би колір ви підібрали для відображення змісту сонета 11 на полотні?
(2 votes, average: 4.50 out of 5)