Загальна характеристика ринку цінних паперів
Ринок цінних паперів являє собою частину фінансового ринку і розпадається на первинний і вторинний.
Для первинного ринку характерна мобілізація капіталу шляхом випуску і продажу цінних паперів. На вторинному ринку обертаються раніше випущені цінні папери.
Первинний ринок служить емітентів, які прагнуть розмістити цінні папери серед інвесторів (покупців). На цьому ринку відбувається розміщення нових випусків цінних паперів.
Під первинною емісією мається на увазі продаж цінних паперів їх емітентом (позичальником – ініціатором випуску цінних паперів) юридичним особам і громадянам (інвесторам) на комерційних умовах.
Первинна емісія здійснюється у наступних випадках:
– при формуванні статутного капіталу (статутного фонду) в момент заснування акціонерного товариства шляхом випуску акцій;
– при збільшенні розмірів первісного статутного капіталу (статутного фонду) акціонерного товариства шляхом додаткового випуску акцій;
– при формуванні позикового капіталу юридичних осіб (мобілізації грошових коштів) шляхом випуску облігацій і інших боргових зобов’язань.
Випуск акцій та інших цінних паперів для розміщення серед інвесторів у країнах СНД здійснюється відповідно до законодавства про акціонерні товариства та цінні папери. Законодавство регулює випуск та реєстрацію цінних паперів, порядок надання інформаційного проспекту емісії та реєстрації для емітентів цінних паперів та ін
Учасниками ринку є емітенти, інвестори і посередники (брокери, інвестиційні дилери тощо).
Первинний ринок – ринок емітентів”, в якості яких можуть виступати:
– корпорації, компанії та інші підприємства;
– держава;
– місцеві органи влади;
– кредитно-фінансові інститути (наприклад, акціонерні банки).
Контрагентами емітентів на первинному ринку виступають інвестори (покупці) цінних паперів. Ними можуть бути індивідуальні інвестори і так звані інституційні інвестори. Інституційними інвесторами можуть, наприклад, бути відповідні (фондові і трастові) відділи комерційних банків, інвестиційні фонди, страхові компанії.
Система взаємовідносин емітентів з інвесторами на первинному ринку може бути прямий (безпосередній продаж емітентом цінних паперів інвесторам) та опосередкована (продаж емітентом цінних паперів через посередників). Ними можуть бути банки, які діють в якості дилерів первинного ринку, брокерські фірми, які є посередниками на ринку цінних паперів.
Посередники з’ясовують характер і розміри фінансових потреб позичальників, узгоджують умови позики, вибір виду випущених цінних паперів, визначають строки емісії з урахуванням стану ринку, здійснюють безпосередню емісію і наступне розміщення випуску серед інвесторів, надають консультаційні послуги забезпечують вторинний ринок для раніше випущених цінних паперів.
Специфіка емісії та розміщення цінних паперів (акцій, облігацій і т. д.) знаходиться в залежності від конкретних цілей їх випуску. Різняться і способи розміщення цінних паперів. Акції (як і інші види цінних паперів) можуть бути реалізовані інвестором або безпосередньо самим емітентом, або через банк (чи іншу інвестиційну фірму) з оплатою комісійних.
На первинному ринку цінних паперів широко використовується андеррайтинг (гарантоване розміщення цінних паперів).
Емітент на свій розсуд може вибрати андеррайтера. Це здійснюється в результаті переговорів з потенційними андеррайтерами (комерційними або інвестиційними банками) або публічних торгів, при проведенні яких потенційні андеррайтери конкурують, називаючи ціну, за якою їх готові купити випускаються цінні папери.
Вторинний ринок є невід’ємною частиною всього ринку цінних паперів, оскільки забезпечує можливість реалізації цінних паперів для їх власників з найменшими втратами або з певним доходом і виконує перерозподільну функцію, так як на вторинному ринку здійснюються угоди купівлі і продажу цінних паперів, випущених раніше, відбувається передача права власності на цінні папери.
Вторинний ринок включає в себе обіг цінних паперів на фондову біржу і позабіржовий обіг.
На відміну від первинного, на вторинному ринку цінні папери продаються покупцю у відповідності з ринковою кон’юнктурою.
Фондова біржа є організаційно оформленим ринком цінних паперів. Спочатку фондова біржа створювалася як аукціонний ринок, де продавці конкурують один з одним за можливість продавати, а покупці – за можливість придбати фондові цінності.
Найбільшими фондовими біржами в світі є біржі в Нью-Йорку, Токіо, Лондоні, Франкфурті-на – Майні, Цюріху.
Кожна біржа виробляє критерії допуску цінних паперів на офіційні торги. Наприклад, на Нью-Йоркській біржі використовуються такі параметри:
– зацікавленість нації в компанії – емітенті;
– мінімальний випуск акцій повинен бути не менше 1 млн штук;
– чистий дохід компаній за останній рік повинен бути не нижче 2,5 млн дол. і 2 млн дол. за кожні з двох попередніх років;
– сумарна вартість звичайних акцій, які знаходяться у володінні, повинна становити не менше 18 млн дол.;
– інші показники.
Для корпорації включення в офіційний перелік (лістинг) дає ряд переваг:
-високий рейтинг компанії в інвесторів і, отже, сприяння купівлі-продажу його цінних паперів;
– можливість отримання кредитів на кращих умовах;
– сприятливі умови для подальшої емісії акцій та облігацій і т. д.
Всі інші цінні папери, які не зареєстровані на фондовій біржі (які не пройшли лістинг), потрапляють під позабіржовий оборот.
У позабіржовому обороті звертаються зазвичай такі категорії цінних паперів:
– цінні папери, що не відповідають біржовим критеріям з точки зору обсягу капіталу, прибутку, тобто
насамперед цінні папери невеликих компаній, неперспективних або належать до низькорентабельним;
– цінні папери ризикових сфер економіки (венчурне фінансування). Ринок ризикового капіталу особливо зріс останнім часом. До таких сфер належить виробництво наукомісткої продукції, яка в разі успіху може дати великий прибуток. Як правило, це нові компанії, що володіють невеликим початковим капіталом, і випуск акцій на значні суми для них практично неможливий, що закриває шлях на біржу;
– цінні папери кредитно-фінансових та інших інститутів (фондів тощо).
(2 votes, average: 2.50 out of 5)