Юрисдикція і підсудність
Співвідношення юрисдикції та підсудності в римському праві
Проблема співвідношення таких поширених в сучасній юридичній науці категорій, як “юрисдикція” і “підсудність” зародилася ще за часів існування Римської держави, в зв’язку з виникненням спеціального органу, покликаного забезпечувати кваліфіковане вирішення виникаючих суперечок, тобто суду.
Крім того, в означений період було покладено початок формуванню основних ознак юрисдикційної діяльності в сфері цивільного судочинства, в числі основних з яких виступали:
- Особиста участь позивача і відповідача в процесі судового розгляду. При цьому в міру розвитку юрисдикційної діяльності в процес стали допускатися представники сторін спору з числа професійних юристів; Явка відповідача до суду повинна була забезпечуватися позивачем, оскільки передбачалося, що представники влади не мали право надавати примусове вплив на відповідача, в той час як позивач, навпаки, мав право затримати відповідача і силою доставити його в суд; Стадійність юрисдикційної діяльності. Так, передбачалося, що на першій стадії судочинства розгляд справи проводилося перед консулом, а потім перед претором, для цілей підготовки до винесення майбутнього рішення. При цьому, в тому числі якщо відповідач визнавав претензії позивача (або якщо магістрат знаходив вимоги позивача необгрунтованими), то провадження у справі припинялося винесенням остаточного рішення. Другою стадією в цивільному процесі визнавалася перевірка всіх обставин справи і винесення судового рішення.
Строгий формалізм судової діяльності, а також заборона на повторне пред’явлення одного разу поданого позову тим же позивачем до того самого відповідача.
При цьому стосовно безпосереднього співвідношенню розглянутих категорій зазначалося, що під юрисдикцією слід розуміти право держави і суду магістратів організовувати для вирішення кожного окремого спору судовий розгляд, в той час як підсудність більш обгрунтовано визначати як правила віднесення різних категорій юридичних суперечок до компетенції тих чи інших юрисдикційних органів.
Сучасне співвідношення понять “юрисдикція” і “підсудність”
В даний час, на рівні національного законодавства дискусія про співвідношення понять “юрисдикція” і “підсудність” не варто особливо гостро. Багато в чому цьому обумовлено тим, що термін “юрисдикція” повністю вилучено зі змісту діючих нормативно-правових актів, а стосовно характеристики підсудності в процесуальному законодавстві наводяться вичерпні ознаки.
Однак позначена проблема зберігається на рівні міжнародного права, і особливо, в частині розмежування компетенції з розгляду цивільних справ за участю іноземних осіб між судовими та іншими органами різних країн.
В цьому відношенні відзначається, що найбільш вдалим терміном для проведення зазначеного співвідношення, як раз виступає поняття “міжнародна процесуальна юрисдикція”, яка, за змістом, є комплексним інститутом, внутрішній поділ якого складається з таких елементів як: міжнародна судова юрисдикція, адміністративна юрисдикція, і арбітражна юрисдикція.
У свою чергу, міжнародна підсудність визначається як компетенція судового апарату конкретної держави по вирішенню цивільних справ, ускладнених іноземним елементом.
При цьому слід звернути увагу на те, що не всі дослідники поділяють позначену точку зору про доцільність розмежування міжнародної юрисдикції та міжнародної підсудності за ознакою віднесення цивільних справ до компетенції тих чи інших національних органів державної влади, і звертають увагу на те, що розглянуті категорії є тотожними за своїм змістом і в рівній мірі можуть використовуватися як в міжнародному праві, так і в юридичній доктрині.
Більш того, в рамках зазначеного підходу про ототожнення підсудності та юрисдикції, дослідниками пропонуються різноманітні класифікації видів відповідних почав, характеристика яких буде приведена нижче.
Класифікація видів міжнародної підсудності (юрисдикції)
Як було зазначено вище, однією з найбільш поширених в сучасній доктрині точок зору про співвідношенні юрисдикції та підсудності в міжнародному праві, виступає теза про ототожнення відповідних категорій. При цьому в рамках зазначеного підходу пропонуються наступні види відповідної міжнародної підсудності:
- Виключна юрисдикція (підсудність) означає, що спір підсудний тільки судам певної держави, при імперативному виключення можливості його розгляду з підсудності судів будь-якої іншої країни; Альтернативна юрисдикція (підсудність), передбачає право вибору між судами кількох держав, в тих випадках, коли відповідні органи в рівній мірі наділені компетенцією по розгляду відповідного спору; Договірна юрисдикція (підсудність), в рамках якої вирішення питань про віднесення того чи іншого спору до компетенції конкретної держави дозволяється на підставі угоди сторін на користь суду будь-якої держави. Іншими словами, позначений тип юрисдикції передбачає ситуацію, при якій за угодою сторін конкретний спір може бути віднесений до юрисдикції іноземної держави, навіть у тих випадках, коли воно відповідно до вимог чинного законодавства підсудна місцевим судам, а так само, навпаки, коли справа віднесене національним законодавством до сфери компетенції іноземного суду, за згодою сторін може бути віднесено до юрисдикції місцевого органу.
Так, найчастіше, договірний тип юрисдикції (підсудності) встановлюється відповідно до розгляду суперечок по зовнішньоторговельних операціях.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)