Контроль за прийняттям та виконанням рішень в ЄС
Контроль за прийняттям та виконанням рішень в сфері ПСБП в Європейському Союзі здійснюють кілька органів. Перш за все, Комісія регулярно повинна переглядати стан імплементації прийнятих рішень, виявляти потребу в прийнятті нових правових актів або перегляд діючих. Комісія готує доповіді по кожній сфері регулювання або по окремим важливим питанням.
Такі доповіді разом з документами, представленими іншими органами ЄС і децентралізованими агентствами, розглядає вища політична інстанція ЄС – Європейська Рада. Він також має право ставити завдання Комісії та іншим органам, вимагати від них звітів про стан імплементації прийнятих рішень або запрошувати до розробки проектів нормативно-правових актів з актуальних питань.
Контроль за правомірністю актів, прийнятих ЄС або державами на національному рівні, здійснює Суд ЄС.
Слід зазначити, що роль Суду ЄС в сфері ПСБП збільшилася після лісабонської реформи, так як всі питання ПСБП стали частиною acquis communautaire, т. Е. Право спільноти, для якого характерні риси наднациональности. Це означає, що в питаннях, які раніше регулювалися Розділом IV ДЕС, роль Суду ЄС не змінилася, але після реформи під вплив Суду ЄС підпали питання, які раніше регулювалися Розділом VI ДЕС. Але діяльність Суду ЄС в сфері ПСБП зберігає певні особливості.
Статут Суду ЄС, затверджений Протоколом № 3 до установчих договорів, крім звичайних процедур, які застосовуються для всіх питань під юрисдикцією Суду, передбачає в ст. 23а можливість встановлення спеціальної прискореної процедури розгляду справ та термінової процедури винесення попередніх рішень для питань, що відносяться до ПСБП. Такі процедури можуть передбачати більш короткі терміни подачі документів, можливість вирішення справи без доповіді Генерального адвоката. Термінова процедура може передбачати обмеження складу сторін, що мають право подавати заяви і надавати письмові висновки, а у виняткових випадках навіть допускає скасування письмовій стадії розгляду питання.
Згідно ст. 8 Протоколу про застосування принципів субсидіарності та пропорційності Суд ЄС має право розглядати питання про порушення принципу субсидіарності в правових актах за запитом від імені держав-учасниць або від імені національних парламентів чи їх окремих палат через свої держави-учасники.
Проте навіть після лісабонської реформи будуть зберігатися певні обмеження судового контролю. Згідно ст. 276 ДФЕС при виконанні своїх повноважень щодо положень Глав 4 та 5 Розділу V Частини третьої ДФЕС (судове співробітництво в кримінальних справах і поліцейське співробітництво) Суд ЄС не має юрисдикції контролювати обгрунтованість або пропорційність операцій, що здійснюються поліцейськими або іншими правоохоронними службами держав-учасників, або виконання обов’язків, покладених на держави-учасників щодо підтримки законності і порядку, а також охорони внутрішньої безпеки.
Треба відзначити, що згідно зі ст. 10 Протоколу № 36 про перехідні положення в якості перехідної заходи щодо правових актів ЄС у сфері судового і поліцейського співробітництва в кримінальних справах, прийнятих до набуття чинності Лісабонського договору, повноваження органів ЄС обмежуються, і Суд ЄС не має в повній мірі юрисдикції, як вона передбачена нормами чинних установчих договорів. Повноваження Суду зберігаються на тому ж рівні, як вони існували щодо Глави VI ДЕС до 1 грудня 2009 р навіть якщо в такі правові акти вносяться зміни і доповнення. Перехідний період встановлений на 5 років до 1 грудня 2014 р після чого положення установчих договорів в редакції Лісабонського договору 2007 р будуть застосовуватися в повній мірі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)