Соєва локшина
Дуже багато російських господині і кулінари помилково вважають, що знаменита китайська локшина фунчоза готується з рисового борошна. Роблять з неї страви, радіють чудовому смаку і не завжди підозрюють, що насправді вона готується з сої або особливих бобів мунг, дуже близьких до сої біологічно.
І яким би великим не було упередження багатьох вітчизняних господинь проти сої, локшина з цього продукту виявляється за деякими властивостями корисніше звичайної пшеничної. Але про все по порядку.
Склад
Враховуючи те, що китайці та японці готують локшину практично з будь-яких зернових (а іноді – і не зернових) продуктів, немає нічого дивного в тому, що часом виявляється складно дати чітке визначення конкретного виробу.
Наприклад, фунчозой різні кулінари можуть називати і соєву, і бобове, і просто скляну локшину, одержувану з крохмалю. Проте всі ці продукти мають різні властивості, смак і по-різному виглядають на тарілці.
Саме соєва локшина в різних провінціях Китаю або Японії може мати різні назви, які для росіянина є абсолютно незнайомими. Важливо тільки пам’ятати, що конкретно фунчозой там називаються страви з локшиною взагалі, і рисової, і бобової, і соєвої.
Як правило, китайська соєва локшина готується не з самих соєвих бобів, а з одержуваного з них крохмалю. В результаті вона виходить тонкою, досить міцної і прозорою. Однак є у неї і недоліки: досить легко розварюється, склеюється і збирається в грудки, які не дуже зручно вживати.
Продукт же зі звичайної соєвого борошна більш зручний у приготуванні. Він не такий прозорий, як крохмальний, але зате не розварюється і не бгають.
Локшина, призначена на експорт з Китаю, найчастіше проводиться тільки з крохмалю. Більше того, саме китайський продукт нерідко “горить” на перевірці: у ньому знаходять синтетичні відбілювачі і різні шкідливі добавки. У той же час соєва локшина, яку готують в Таїланді або в Росії, зазвичай відповідає всім стандартам якості.
Іноді для отримання більш м’якої консистенції і чистого кольору в борошно додають картопляний крохмаль або крохмаль маніока. Особливої шкоди ці компоненти не приносять, але й не покращують дієтичні властивості соєвої локшини. Найлегше її відрізнити від крохмальної під час варіння. Соєва локшина НЕ стає прозорою, але й звичайну борошняну вермішель не нагадує.
Користь і шкода
Головним корисним властивістю є досить високий вміст білка. Все-таки, соєві боби за цим параметром перевершують і пшеничне, і житнє зерно. Але разом з підвищеною кількістю білка соєва локшина може похвалитися меншою калорійністю, ніж у звичайної вермішелі, – 100 гр її міститься всього 256 кКал.
В цілому це – відмінний продукт для спортсменів, діабетиків і хворих в період відновлення після серйозних хвороб і травм. Вона забезпечує отримання організмом великої кількості структурних компонентів для відновлення тканин, амінокислот і азотистих основ, не перевантажуючи його простими цукрами і не позначаючись на фігурі і рівні цукру в крові.
В ідеальному випадку до складу соєвої локшини повинні входити тільки соя і вода, і ніяких синтетичних компонентів. Іноді додається сіль, хоча традиційно кожен кухар сам вирішує, яку солоність влаштувати для продукту, дозуючи необхідну кількість солі в бульйоні.
Китайська соєва локшина зазвичай складається з крохмалю
Головний недолік соєвої локшини – низька кількість клітковини в ній. Сама по собі соя не може похвалитися великою кількістю цього компонента, і тому в вермішелі грубих волокон майже не залишається. В результаті порожня локшина без приправи ніяк не стимулює активність кишечника і не сприяє активному перетравлювання їжі.
Є й деякі інші протипоказання у соєвої локшини. Наприклад, вона не рекомендується до вживання:
Хворим із захворюваннями ендокринної системи та сечовивідних шляхів;
дітям;
вагітним жінкам.
Це, однак не означає, що соєву локшину цим категоріям їдців не можна їсти взагалі. Просто нею не можна зловживати. Декілька разів на місяць приготувати оригінальне блюдо, в якому вона буде поєднуватися з морепродуктами або маринованими овочами, дуже навіть можна.
Крім того, традиційні добавки забезпечують і наявність у страві клітковини, і більш збалансований склад білків і вуглеводів. Як результат, традиційна фунчоза, в якій локшина є тільки гарніром, матиме ті властивості, які мають всі добавки в неї.
Застосування в кулінарії
У Китаї, ПСА і Японії прийнято подавати соєву локшину в двох видах: у складі гарячого супу-локшини і в холодному вигляді з різними добавками. У такий суп зазвичай додаються м’ясо, риба, свинячі реберця, картопля або гриби. Локшина у вигляді салату частіше урізноманітнюється маринованими овочами, морепродуктами і зеленню. Нерідко її подають саму по собі, прикрашаючи її смак тільки різноманітними спеціями.
Часто використовують для приготування супів
Взагалі ж безпрограшним варіантом є поєднання соєвих локшини і соусу. Одержуваний смак кінцевого блюда настільки самодостатній, що в принципі не вимагає інших добавок. І кожен кухар на свій розсуд може зробити з цих продуктів блюдо по своєму оригінальним рецептом, яке відмінно підкреслить його кулінарний стиль.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)