Проблема взаємини людини і природи

Філософи у всі часи осмислювали проблему взаємини людини і природи в громадському та політичному аспектах. Цікава теорія духу законів, запропонована французьким просвітителем Шарлем де Монтеск’є (1689-1755). Вихідний пункт цієї теорії – порівняння рамкових умов суспільства з його правовим оформленням і ідея природного права. Він проти природного стану війни всіх проти всіх Т. Гоббса. Існують для агресивних і дружніх відносин природні підстави, які Монтеск’є назвав природою речей. На її основі складається дух законів. У своїй праці “Про дух законів” він пише: “На людей впливають, визначаючи їх поведінку, різні фактори, а звідси, утворюється один загальний дух”.
Ці фактори – природні даності:
– територія впливає на форму правління: великі країни схиляються до монархії, маленькі – скоріше, до республіки;
– в нестійких кліматичних зонах правління нестійка;
– крім того, існують такі історичні та соціальні фактори, як релігія, звичаї, історична традиція, форми господарства, але, перш за все принципи управління.
Можна визначити всі ці фактори і по їх “питомій вазі” у кожному даному правовому стані.
Дані погляди Монтеск’є були покладені в основу географічного напряму в соціології, що отримав назву географічний детермінізм. Даний напрямок в кінці XVIII – першій половині XIX ст. поставило розвиток суспільства у пряму залежність від географічних умов (клімату, грунту, річок і т. п.). Визнання географічного середовища головним чинником розвитку суспільства, по суті, означало натуралістичне, ідеалістичне пояснення історії. Ідея про визначальну роль природних умов у житті суспільства висувалася ще античними мислителями (Платоном, Аристотелем та ін.) На противагу релігійно-міфологічним поглядам. В епоху нового часу цей напрямок зіграло визначальну роль у боротьбі з феодально-релігійної ідеологією, проповідувала божественну зумовленість суспільних явищ. З середини 19 ст. географічний детермінізм співслужив роль обгрунтування вічності соціальної нерівності, виправдання колоніальної експансії.
Ідеї ​​географічного спрямування підготували грунт для появи в епоху імперіалізму геополітики.
Геополітика – політична доктрина, що виправдує різні форми імперіалістичної експансії посиланнями на дані економічної та політичної географії. Ті специфічні властивості, які географічний простір знаходить лише як елемент господарської політики, видаються за властивості самої Землі. Геополітика виникає перед першою світовою війною: німецький географ Ратцель, який розглядав держави як організми, які ведуть боротьбу за виживання – за “життєвий простір”, за світове панування.
Прихильники геополітики обгрунтовували правомірність імперіалістичних поглядів на географічний простір доводами мальтузіанства і соціал-дарвінізму.
Мальтузіанство – антинаукова соціальна доктрина. Названа по імені англійського священика Т. Р. Мальтуса (1766-1834), котрий розповів в своєму “Досвід закону про населення” погляди, широко поширився в буржуазної громадської думки, особливо в політичній економії, кінця XIX в. Мальтус сформулював якийсь надісторичне закон народонаселення, згідно з яким зростання народонаселення відбувається в геометричній, а зростання засобів існування – лише в арифметичній прогресії. Звідси він виводив суперечності суспільного розвитку. Монтеск’є пов’язує можливість подолання цих протиріч з упередженням не забезпечує економічного зростання населення (регламентація шлюбів, регулювання народжуваності), а також з “природним” регулюванням чисельності останнього допомогою голоду, епідемій, воєн і т. Д. Основним завданням сучасного мальтузіанства продовжує залишатися поширення ілюзій про можливості усунення соціальних протиріч демографічними засобами
Так само антигуманна і соціологічна теорія соціал-дарвінізму, яка розглядає в якості головного двигуна суспільного розвитку боротьбу за існування і природний відбір. Ця теорія, що поширена в західній соціології наприкінці XIX ст., Заснована на перенесенні з біології в соціологію вчення Дарвіна. Деякі сучасні прихильники соціал-дарвінізму стверджують, що природний відбір і боротьба за існування продовжують діяти в людському суспільстві і донині. Інші ж вважають, що природний відбір в чистому вигляді діяв в суспільстві ще 100 років, але потім в результаті успіхів у розвитку науки і техніки боротьба за існування ослабла і створилося таке положення, що стали виживати не тільки найбільш пристосовані, але також і ті, хто в колишніх умовах був би приречений на вимирання. У посиленому розмноженні цих “неповноцінних” пропагандисти цих теорій бачать корінь майже всіх соціальних лих. У цьому положенні соціал-дарвінізм змикається з расово-антропологічної школою в соціальній філософії – реакційному напрямку в демографії.
Демографія (грец. Demos – народ і grapho – пишу; народопісаніе) – наука про народонаселення. Але це і політика одночасно. Демографія, як наука, вивчає народонаселення і його зміну – як у цілому, так і окремі його групи за кількісними та якісними характеристиками. Вона досліджує чисельність народонаселення, географічний розподіл і склад населення за класами і суспільним групам, занять, за статтю та віком, національністю, мовою, сімейним станом, культурним рівнем. При цьому центральне місце в демографії займають процеси відтворення населення – народжуваність, смертність, брачность, тривалість життя, а також процеси міграції населення, що впливають на них фактори, що випливають з них наслідки.
Демографи встановили, що в планетарному масштабі відбувається неухильне зростання чисельності населення. До початку нашої ери на Землі (за приблизними оцінками) налічувалося близько 200 млн осіб. Для подвоєння цього числа треба було 13 століть, але наступне подвоєння відбулося вже за 600 років. До початку XIX ст. на планеті проживало 800 млн чоловік. До кінця того ж століття – 1 млрд 700 млн, а в 1962 р – 3 млрд 200 млн. На початку 2000 р на Землі населення перевищило 6 млрд чоловік. Приріст народонаселення планети в даний час складає близько 2% на рік, подвоюється приблизно кожні 35 років. Навіть за наявності рівня простого відтворення через диспропорції вікової структури (різниці між народжуваністю і смертністю) зростання населення буде продовжуватися 50-70 років.
Проблема зростання чисельності населення тісно пов’язана з економічними показниками і повинна вирішуватися з урахуванням темпів зростання та рівня розвитку виробництва. Так, в умовах сучасної поганий соціальної політики в Росії, Білорусії та ряді інших держав, відбувається не зростання, а скорочення чисельності населення.
Разом з тим не можна погодитися з тими демографами, які стверджують, що зупинити непомірне зростання населення планети і стабілізувати його чисельність можна лише за допомогою контролю над народжуваністю. Такий захід без урахування соціальних факторів і вимірювання в співвідношенні різних соціальних груп буде односторонньою. Демографічні процеси визначаються якісними умовами праці та життя населення, представляючи собою взаємозв’язок соціальних, економічних та екологічних процесів.
Важливо мати на увазі, що серед глобальних проблем сучасності проблема зростання чисельності народонаселення є визначальною. При цьому все збільшується дисбаланс в споживанні, який нині становить між багатими і бідними країнами 60: 1, – головна проблема XXI ст. Більше того, готівки природних ресурсів на планеті при існуючому рівні життя в розвинених країнах досить для 1 млрд. Чоловік (так званий “золотий мільярд”). Передбачається, що в найближчі п’ять років модернізація технологічних процесів дозволить подвоїти цю цифру до 2 млрд., І, тим не менше, принаймні, 4 млрд. Чоловік, відповідно жорстким підрахунками соціологів теорії “золотого мільярда”, ніколи не будуть в змозі піднятися до рівня багатих країн. Але ж і в багатих країнах повно бідних. Ось чому перерозподіл доходів між багатими і бідними не тільки країнами, а й людьми – наполегливий виклик нашого часу.
Таким чином, філософія розглядає природу як частину Всесвіту, що взаємодіє з людиною. Філософи також визначають людину як своєрідну Всесвіт. Взаємозв’язок людини і природи – це властивість Всесвіту, це також одне з головних смислових понять філософії на всьому протязі її розвитку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Проблема взаємини людини і природи