Т. С. ЕЛІОТ: ДОЛЯ, ОСОБИСТІСТЬ, ТВОРЧІСТЬ. ПРОБЛЕМА ВЕЛИКОЇ ЛЮДИНИ І МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНИ У ВІРШІ ЛЮБОВНА ПІСНЯ ДЖ. АЛЬФРЕДА ПРУФРОКА
Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю Т. С. Еліота; показати своєрідність сучасної зарубіжної літератури з точки зору історії та літератури на прикладі вірша Т. С. Еліота “Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока”; розкрити особливості розкриття теми “маленької людини” в сучасній зарубіжній літературі; проаналізувати засоби виразності, за допомогою яких створено образ “маленької людини” в цій поемі; розвивати вміння працювати з поетичним текстом, аналізувати поетичний твір; виховувати читацьку культуру, естетичний смак.
Обладнання: портрет Т. С. Еліота, тексти віршів, ілюстративний і роздавальний матеріали.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування вмінь та навичок. Прогнозовані результати: учні знають про життя і творчість американо-англійського поета Т. С. Еліота; виділяють основні напрями його творчості; визначають зв’язок його творчості зі світовою культурою; розкривають особливості відображення теми “маленької людини” в сучасній зарубіжній літературі на прикладі вірша Т. С. Еліота “Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока”; беруть участь у бесіді; виконують аналітичну роботу в групах; висловлюють свою думку про поетичні погляди Т. С. Еліота.
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Слухання декількох творчих робіт
(див. домашнє завдання попереднього уроку)
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ
Слово вчителя
– Томас Стернз Еліот – американо-англійський поет, драматург і літературний критик, представник модернізму в поезії. Він донині є одним з незаперечних класиків не тільки англомовної, а й світової поезії XX ст. Від часів Першої світової війни до 50-х рр. він був одноосібним володарем сучасної “модерністської” літератури. Назви його знаменитих поем “Марна земля” (1922) і “Порожні люди” (1925) стали загальними для будь-якого опису “портрета сторіччя”. Еліот немовби заново переклав англійську драму XVII ст., французьких символістів, Данте. його вірші, п’єси й критичні статті справили істотний вплив на світову культуру XX ст. Еліот був елітарним поетом, а його поезія зовсім не схожа на твори його сучасників. Разом з тим притаманна його творчості складність була скоріше наслідком нестандартності й розмаїття поетичних проблем, які він ставив і вирішував. У 1948 р. Еліот був удостоєний Нобелівської премії з літератури “за пріоритетне новаторство в становленні сучасної поезії”. Тож відкриймо завісу таємниці цього неординарного поета.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Слухання “Літературних візитівок” про життя творчості Т. С. Еліота
(Учні складають конспект.)
Коментар. Творчість Т. С. Еліота учні до 10-го класу не вивчали. саме тому потрібно детально ознайомити їх із життям і творчістю цього поета – нобелівського лауреата. У зв’язку з цим у плані-конспекті уроку пропонуємо скласти конспект життя і творчості Т. С. Еліота.
Пропонований запис
Англо-американський поет Томас Стернз Еліот народився 26 вересня 1888 року у Сент-Луїсі (штат Міссурі) у заможній і поважній родині промисловця, дружина якого була літератором. Сімейні традиції Еліотів, суворе виховання, постійна звичка до самоаналізу і схильність співвідносити свої дії з чітким моральним ідеалом значно вплинули на майбутнього поета. йому з дитинства прищеплювали почуття поваги до пам’яті його діда-проповідника, який, відчуваючи обов’язок, покинув рідний Бостон і вирушив на захід, до Сент-Луїса, де заснував такі важливі для всієї громади місця, як церква і коледж. Жорсткі пуританські принципи Нової Англії, вірність своєму обов’язку визначали життя Т. С. Еліота протягом багатьох років.
У 1910 р. Еліот закінчив Гарвардський університет, потім навчався в Сорбонні, Оксфорді, далі – у Німеччині, після 1914 р.- в Англії. З 1917-го по 1919 р. працював заступником редактора журналу “Егоїст”.
Поетичний дебют Т. С. Еліота відбувся в 1915 р. Це була “Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока”, що стала помітною віхою в поезії. Герой – деградований Гамлет XX ст., який так і не зміг створити свою пісню любові…
Поема “Геронтіон” (1920) – розповідь про невизначеного, аморфного старого, який “втратив зір, нюх, слух, смак і тактильні відчуття”. суть твору – виродження культури під натиском цивілізації.
У 1922 р. Т. С. Еліот опублікував поему “Марна земля”, провідними настроями якої були меланхолія, самотність і розгубленість. Наступна поема “Порожні люди” (1925) завершує тему двох попередніх. Цитата “Обрис без форми, тінь без відтінку – паралізована сила, жест без руху” втілює погляд Т. С. Еліота на людину, яка поетизує смерть. Життя – це процес вмирання. Еліот порятунок від цього шукає в релігії. Він повернувся до англо – католицизму і прийняв англійське громадянство. У поемі “Великопісна середа” (1930) він зобразив свої терзання під час цього переходу.
У 1930-ті рр. Т. С. Еліот написав поетичні драми для релігійних вистав “Камінь” (1934) і “Вбивство в соборі” (1935), а також п’єси про сучасне життя “Возз’єднання родини” (1939), “Вечірній коктейль” (1950), “Особистий секретар” (1954) і “Літній державний діяч” (1959), які мали значно менший успіх. Але головною у творчості Т. С. Еліота була поезія. Поема “Великопісна середа” (1930) – про людину, яка розчарувався у земному і звертається до Бога. “У моєму початку мій кінець”,- Т. С. Еліот робить висновок, що життя можливе лише настільки, наскільки вона веде до Бога через смерть…
Нобелівську премію Т. С. Еліоту присудили в 1948 р. за “видатний новаторський внесок у сучасну поезію”. На врученні було сказано, що у Еліота є “особлива здатність врізатися у свідомість нашого покоління ніби алмазом”. Сам Еліот назвав премію “квитком на власні похорони”. Останньою його роботою були “Записки з приводу культури” (1948). Поезій він більше не писав, лише п’єси. Лауреат найвизначніших премій, почесний доктор 16 університетів, нагороджений найвищими орденами (зокрема Франції – Почесного легіону і Англії – “За заслуги”), глибокий аналітик людської моралі й психології.
Помер Т. С. Еліот 4 січня 1965 року в Англії, похований у селі, звідки його предок виїхав до Америки. У 1993 р. на кошти Валері Еліот, вдови Томаса, була заснована Премія Еліота. Це одна з найбільших поетичних премій у світі – її грошова частина становить 15 тисяч фунтів (24 тисячі доларів).
Томас Стернз Еліот
2. Пояснення вчителя “Особливості поетичного світу Т. С. Еліота”
– Еліот починав в руслі європейського авангарду, оновлюючи форму і вірячи в те, що тільки незвичайна форма здатна передати почуття тогочасної дійсності. У зрілі роки став переконаним прихильником культурної традиції, яку сприймав як порятунок у світі хаосу, що настав. Вірші Т. С. Еліота холодні; вони покликані передати величні почуття людей. На відміну від романтиків і реалістів, він у своїх віршах не звільняє емоції, а втікає від них. Основна тема поезії Еліота – скорбота, переживання злиденності світу й людини, неминучість відплати за розтрату життя. Поезія Т. С. Еліота філософська за характером і вирізняється потужною художньою силою. Неясність і заплутаність змісту Еліот прагне передати в суворій, упорядкованій формі, однак його асоціативний вірш не сприяв проникненню в туманний сенс твору. Значущість поетичної спадщини Еліота в тому, що поет зумів передати скорботу про загибель людяності в сучасному буржуазному світі. Крізь консервативний зміст і модерністську форму пробиваються часом щирі ноти невдоволення безплідною буржуазною цивілізацією і протесту проти буржуазності масової культури. Творчість Еліота і є переосмисленням філософії, історії, культури. Як вважав він сам, поява нового твору мистецтва впливає як на всі майбутні, так і на колишні творіння.
Російською мовою вірші Т. С. Еліота вперше з’явилися в перекладах М. О. Зенкевича і І. Ф. Кашкина, що випустили в 1939 р. антологію “Поети Америки. XX століття”. У своїх роботах вони намагалися не стільки відтворити перекладеного ними автора цілком, скільки піклувалися про якість перекладів, багато з яких і донині становлять значний інтерес. Тим не менше в державі, де опалі піддавали власних геніїв, Еліот прижитися не міг. Про нього наполегливо мовчали, вважаючи його творчість інакомисленням, що не вписується в тоталітарне мистецтво.
Російською мовою вірші Т. С. Еліота перекладали М. О. Зенкевич, І. А. Кашкін, С. я. Маршак, А. я. Сергєєв.
3. “Практикум початківця-літературознавця”: аналітична робота з текстом вірша Т. С. Еліота “Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока” (у міні-групах)
Коментар для вчителя. У ході виступу представників міні-груп учитель коментує, коригує їхні відповіді.
Картка
План аналізу вірша
– Який настрій стає для вірша визначальним?
– Чи змінюється почуття автора протягом вірша, якщо так, то завдяки яким словам ми про це здогадуємося?
– Чи є у вірші конфлікт? (Для визначення конфлікту знайдіть слова, які умовно можна назвати позитивно емоційно забарвленими і негативно емоційно забарвленими, ключові слова серед них.)
– У якій строфі можна виділити кульмінацію? Розв’язку?
– Яка роль першого рядка (яка музика звучить у душі поета, коли він береться за перо)?
– Яка роль останнього рядка? Які слова видаються поетові особливо значущими, якими він може закінчити вірш?
– Категорія часу у вірші (значення минулого, сьогодення і майбутнього).
– Категорія простору (реального й астрального).
– Композиційні особливості вірша.
– Жанр вірша (різновид: філософський роздум, елегія, ода, байка, балада).
– Значення художніх засобів у вірші.
– Чи можна визначити літературний напрям, до якого належить вірш? Аргументуйте свою думку.
– Якщо є необхідність, зверніться до історії створення вірша і його значення у творчості поета.
Виразне читання. Презентація результатів роботи
4. Узагальнення вчителя
– Отже, у 1915 р. Томас Еліот опублікував вірш “Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока”. Цей вірш передає відчуття тривоги й відчаю, яке ширяло в передвоєнному повітрі. У складному переплетенні мотивів Еліот створює свій варіант життя сучасної людини, яка не здатна проспівати любовну пісню й не живе, а животіє, прямуючи до смерті.
У вірші іронічно зображено претензії жалюгідного людця на щире почуття. Іронічний підтекст простежується в пародійному використанні мотивів з Данте, Шекспіра, Донна, Браунінга, Теннісона. Вірш являє собою потік свідомості ліричного героя. Альфред Пруфрок усвідомлює, що його переживання смішні. Внутрішній монолог героя став вираженням його неспроможності не тільки по-справжньому полюбити, а й вдатися до якихось рішучих дій або душевних порухів. “Невже я смію? / З чого ж я почну?” – кілька разів повторює герой (пер. Я. Е. Пробштейна) і доходить смутного висновку: “Ні, я не Гамлет, цьому не бути…”. Шекспірівський герой з його постійною роздвоєністю і рефлексією виявляється для сучасної людини занадто енергійним і рішучим. “Любовна пісня…” містить безліч алюзій і цитат – іноді явних, а іноді прихованих. Вірш закінчується похмурим висновком про марність мрії, про неминучість загибелі. Вірш більше схоже на “підроблену пісню любові” “маленької людини”. Уся ця по-сучасному звичайна історія вибудована як міфологічна подія, поставлена в один ряд з героями Біблії і творів Шекспіра.
Завдяки “Любовній пісні Дж. Альфреда Пруфрока” Еліот став знаменитим, проте його життя не стало від цього легшим…
V. РЕФЛЕКСІЯ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
1. Узагальнювальна бесіда
· До якого літературного напряму належав Т. С. Еліот?
· Яка тема була центральною в ранній творчості Т. С. Еліота?
· Як називається журнал, який Т. С. Еліот видавав протягом 37 років?
· У якому році Т. С. Еліоту була присуджена Нобелівська премія в галузі літератури?
2. виконання інтерактивної вправи “Займи позицію”
Учитель. До вашої уваги пропоную кілька цитат-афоризмів Т. С. Еліота. Уважно прочитайте їх. Чи згодні ви з думкою поета або можете спростувати його думку? Аргументуйте свою позицію!
Запис на дошці
“Тільки невірних шокує богохульство; богохульство – ознака віри”.
“Велика частина видавців – невдалі письменники, як і більша частина письменників”.
“Для чого ми живемо, якщо не намагаємося полегшити життя одне одному?”
“Драматург зовсім не обов’язково повинен знати людей; він повинен їх відчувати”.
“Є лише два типи письменників. Одні, більш популярні, говорять із читачем; другі, менш щасливі,- із собою”.
“Не знаю, чи бувають зовсім нешкідливі книги, але не сумніваюся: є книги настільки безглузді, що заподіяти шкоду вони просто не в змозі”.
“Завдання поета – не шукати нових емоцій, а по-новому використовувати старі”.
“Велика поезія повинна бути і мистецтвом, і забавлянкою одночасно”.
“Написання художнього твору – це взаємопроникнення особистості автора й особистості його героя”.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Напишіть твір-мініатюру, використовуючи одну з цитат-афоризмів Т. С. Еліота.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)