Особливості оцінки екологічних ризиків
Формально для оцінки екологічного ризику можна використовувати формули (1.1-1.2). При наявності складнощів з кількісним визначенням параметрів формул можуть використовуватися ті ж прийоми і рекомендації, що і для ризику взагалі. Однак тут будуть мати місце свої особливості.
На процедуру розрахунку ймовірності істотно впливає ступінчастий характер реалізації екологічного ризику, завдяки якому підсумковий показник буде представляти твір як мінімум двох (а то і більше) значень:
Представлена??формула вимагає оцінки замість одного кількох компонентів, що створює додаткові складності, однак дозволяє проаналізувати і точніше визначити вплив окремих факторів. Це підвищує можливості пошуку “вузьких місць”, а значить, збільшує результативність процесу прийняття управлінських рішень щодо зниження небезпеки.
Разом з тим на практиці в багатьох випадках більш-менш точне прогнозування не представляється можливим. Зокрема, це стосується малоймовірних подій одиничного характеру з досить великими наслідками (наприклад, аварія на атомній електростанції). У подібних ситуаціях можливості технічної катастрофи визначаються на основі моделювання надійності систем, і отримані значення складають, як правило, надмірно малу величину, якої недоцільно оперувати в розрахунках. Подібна оцінка ймовірності покликана відобразити ступінь безвідмовності об’єкта, тоді як практична можливість аварії в принципі не допускається через її катастрофічних наслідків.
Величину екологічного збитку прийнято розділяти на три складових елементи:
– Збитки, завдані навколишньому природному середовищу;
– Шкоду життю, здоров’ю, соціальному благополуччю населення;
– Збиток економічним суб’єктам (втрата, зниження вартості майна, зупинка виробництва і т. П.).
Вартісна оцінка екологічного збитку пов’язана зі значними труднощами при визначенні грошової величини втрат природних елементів або соціальної шкоди. По-перше, наслідки реалізації екологічного ризику можуть бути розтягнуті в просторі і в часі. По-друге, залежність між кількісним рівнем впливу (забруднення) і масштабом наслідків часто носить нелінійний характер.
Динаміка збитків в екосистемах, як правило, характеризується S-подібної кривої, що представлено на рис. 10.
Як видно з малюнка, на початковому етапі (I) зростання забруднення не викликає значного збільшення збитку, оскільки природне середовище володіє певною стійкістю і до деякої межі успішно йому чинить опір. На другій ділянці (II), коли рівень впливу долає поріг стійкості навколишнього середовища, між його величиною і шкодою з’являється пряма (або навіть Експоненціальна) взаємозв’язок. Дана тенденція триває аж до повного пригнічення основних функцій екосистем або їх руйнування. Надалі (ділянка III) рівень забруднення практично не впливає на величину збитку, ступінь якого наближена до 100%.
Нелінійність залежності не дозволяє оцінювати збиток виходячи з обсягів забруднення. В умовах складності отримання кількісних даних важливу роль відіграють якісні методи оцінки екологічного ризику, які мають на увазі в першу чергу аналіз факторів ризику.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)