МРІЇ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) – Я І СВІТ
У дитячі любі роки,
Коли так душа бажала
Надзвичайного, дивного,
Я любила вік лицарства.
Тільки дивно, що не принци,
Таємницею укриті,
Не вродливі королівни
Розум мій очарували.
Я дивилась на малюнках
Не на гордих переможців,
Що, сперечника зваливши,
Промовляють люто: “Здайся!”
Погляд мій спускався нижче,
На того, хто, розпростертий,
До землі прибитий списом,
Говорив: “Убий, не здамся!”
He здававсь мені величним
Той завзятий, пишний лицар,
Що красуню непокірну
Взяв оружною рукою.
Тільки серце чарувала
Бранки смілива відповідь:
“Ти мене убити можеш,
Але жити не примусиш!”
Роки любії, дитячі,
Як весняні води, зникли,
Але гомін вод весняних
Не забудеться ніколи.
Він, було, мені лунає
У безсонні довгі ночі
І єднається так дивно
3 візерунками гарячки:
Мріє стеля надо мною,
Мов готичнеє склепіння,
А гілки квіток сплелися
На вікні, неначе грати.
Од вікна до мене в хату
Червонясте світло впало, –
Чи то вуличнеє світло,
Чи то полиски пожежі?
Що се так шумить невпинно?
Навісний, безладний гомін!
Чи в крові гарячка грає,
Чи війна лютує в місті?
Чи се лютий біль у мене
Тихий стогін вириває?
Чито стогне бранець-лицар,
Знемагаючи на рани:
“Хто живий у сьому замку?
Хто тут має серце в грудях?
Другом будь, зійди на вежу,
Подивись на бойовисько!
Подивись на бойовисько,
Хто кого перемагає?
Чи над лавами ще в’ється
Корогва хрещата наша?
Середньовічний лицар
Коли ні, – зірву завої!
Хай джерелом кров поллється,
Будь проклята кров ледача,
Не за рідний край пролита!
Ні, я чую наше гасло
Ось воно все голосніше…
Зав’яжіть тісніше рани,
Шкода кров губити марне!..”
Так дитячі мрії грали
Між примарами гарячки.
А тепер? – гарячка зникла,
Але мрії не зникають.
І не раз мені здається,
Що сиджу я у полоні
І закута у кайдани
Невидимою рукою,
Що в руці у мене зброя
Неполамана зосталась,
Та порушити рукою
Не дають мені кайдани.
Глухо так навколо, тихо,
Не шумить гарячка в жилах,
Не вчувається здалека
Дикий гомін з бойовиська.
Так і хочеться гукнути,
Наче лицар мрій дитячих:
“Хто живий? Зійди на вежу,
Подивися наоколо!
Подивись, чи в полі видко
Нашу чесну короговку?
Коли ні, не хочу жити,
Хай мені відкриють жили,
Хай джерелом кров поллється,
Згину я від згуби крові.
Будь проклята кров ледача,
Не за чесний стяг пролита!..”
ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ
1. Поясни, про які періоди в житті ліричної героїні розповідається у вірші. Наведи докази своїх тверджень, посилаючись на твір.
2. Розкажи, які риси характеру людей приваблювали ліричну героїню в дитинстві. Чому саме такі особистості викликали в неї симпатії?
3. Яку вірші описано хворобливий стан ліричної героїні? Які художні засоби допомагають автору його передати?
4. Розкажи, які образи виникали в уяві ліричної героїні в мареннях.
5. Опиши, якою ти уявляєш ліричну героїню вірша. Чи схожа вона на тих людей, яких вважає своїм ідеалом? Відповідаючи, цитуй твір.
6. Поміркуй, чому вірш має назву “Мрії”. Чи можна його назвати по-іншому? Що від цього зміниться?
7. Що автор хоче сказати своїм твором?
8. Які епізоди у творі мають автобіографічний* характер?
9. Поясни, які почуття й думки володіли поетесою, коли вона писала свій твір. Назви художні засоби, за допомогою яких їй вдається досягнути бажаного ефекту.
ЗБАГАЧУЙ СВОЄ МОВЛЕННЯ
Червонустий – трохи червоний, з червоним відтінком. Синоніми: червонуватий, червонавий.
Од вікна до мене в хату
Червонясте світло впало… (Леся Українка).
Розрізняй лексичні значення слів!
– Мріяти – фантазувати.
– Мріятися – марити.
У якому значенні вжито слово мріяти в рядках вірша?
Мріє стеля надо мною,
Мов готичнеє склеп іння… (Леся Українка).
* Автобіографічний – той, що відбиває події з життєпису автора.
Сперечник-тут: супротивник.
Орзкнарука – рука, що тримає зброю.
Бранець, бранка – полонений, полонянка.
Корогва (хоругва) – прапор, що складається з полоти ища і держака.
Зразки корогов
Хрещатий (про корогву) – хрестоподібний, який формою нагадує хрест.
Бойовесько – тут: двобій.
Готечне склепіння – стрільчасте перекриття середньовічного собору, характерне дня Західної Європи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)