ОСНОВНІ Й ДОПОМІЖНІ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ ДИСЦИПЛІНИ – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА
Літературознавство як наука, що вивчає художню літературу, розвивалася з найдавніших часів, спершу – в річищі філософії та естетики, а з кінця XVIII століття – як самостійна дисципліна. Зачатки літературознавчих уявлень знаходимо вже в окремих стародавніх міфах. Перші стрункі літературознавчі концепції дали давньогрецькі мислителі Платон і Арістотель.
Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об’єднує три провідні галузі: Теорію літератури, історію літератури та літературну критику. Правда, окремі дослідники не вважають літературну критику складовою частиною літературознавства. Зокрема В. Брюховецький зазначає: “Сучасне літературознавство становить собою складну динамічну систему, яка органічно взаємодіє з критикою літературною” [6, III, 210]. До речі, сам В. Брюховецький не є послідовним у відстоюванні подібної думки. У надрукованій у цьому ж томі УЛЕ статті “Критика літературна” він стверджує, що літературна критика – “одна з трьох основних галузей літературознавства” [6, III,63].
Деякі дослідники неправомірно розширюють сферу літературознавства, включаючи до його складу й інші дисципліни. Так, автори навчально-методичного посібника “Азбука літературознавства” вважають, що “літературознавство як система наук про літературу взагалі чи про якісь окремі її риси та елементи складається передусім з таких його провідних галузей, як літературна критика, історія літератури, теорія літератури, бібліографія тощо” [3,40]. Поділяючи точку зору, що літературознавство складається з трьох основних наукових дисциплін, Анатолій Ткаченко додає: “На Заході сюди відносять ще й компаративістику (або порівняльне літературознавство), і текстологію” [5, 9].
І все ж переважає позиція, згідно з якою літературознавство – це теорія літератури, історія літератури, літературна критика. Ці дисципліни називаються головними.
Теорія літератури вивчає природу, специфіку, загальні закономірності розвитку художньої літератури, основні закони творчості, яких свідомо чи підсвідомо дотримуються письменники різних епох і народів. Вона встановлює критерії та принципи аналізу й оцінки літературного матеріалу.
Історія літератури досліджує літературний процес і на його основі з’ясовує місце і значення окремих явиш літератури.
Літературна критика – це певний відгук на важливі літературні події доби. Головне її завдання – всебічний аналіз нових явищ літератури та його оцінка з точки зору того етапу розвитку, на якому перебуває суспільство.
Літературознавство, як і кожна інша наука, має ще цілий ряд допоміжних дисциплін. Передусім слід назвати літературознавчі Історіографію й бібліограФію, а також Текстологію. Деякі дослідники додають ще й Палеографію.
Related posts:
- ОСНОВНІ Й ДОПОМІЖНІ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ ДИСЦИПЛІНИ Літературознавство як наука, що вивчає художню літературу, розвивалася з найдавніших часів, спершу – в річищі філософії та естетики, а з кінця XVIII століття – як самостійна дисципліна. Зачатки літературознавчих уявлень знаходимо вже в окремих стародавніх міфах. Перші стрункі літературознавчі концепції дали давньогрецькі мислителі Платон і Арістотель. Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об’єднує три […]...
- ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ТА ІНШІ НАУКОВІ ДИСЦИПЛІНИ – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Художня література є одним із багатьох видів мистецтва. Саме тому літературознавство постійно взаємодіє з естетикою, наукою, яка впродовж кількох тисячоліть займається розробкою теоретичних проблем мистецтва. Методологічною базою для літературознавства є філософія, в річищі якої воно розвивалося впродовж багатьох століть; автори перших літературознавчих праць (насамперед Арістотель – “Поетика”) були філософами. Літературознавство має чимало спільного в предметі […]...
- ЛІТЕРАТУРА – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА 1. Грушевський Михайло. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. Київ, 1993-1996. 2. Єфремов Сергій. Історія українського письменства. Київ, 1995. 3. Козлов А. В., Щербак С. Козлов Р. А. Азбука літературознавства. Київ, 1995. 4. Наєнко Михайло. Українське літературознавство: Школи, напрями, тенденції. Київ, 1997. 5. Ткаченко Анатолій. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. Київ, 1998. 6. […]...
- ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Теорія літератури, історія літератури Та літературна критика як основні літературознавчі дисципліни тісно між собою пов’язані. Кожна з них неодмінно використовує здобутки інших двох дисциплін. Теорія літератури розвивається завдяки узагальненню та філософсько-естетичному осмисленню фактів і відомостей про окремі художні твори, діяльність письменників, зміну літературних течій і напрямів. Стан розробки теоретичних проблем може бути задовільним лише тоді, […]...
- ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ТА ІНШІ НАУКОВІ ДИСЦИПЛІНИ Художня література є одним із багатьох видів мистецтва. Саме тому літературознавство постійно взаємодіє з естетикою, наукою, яка впродовж кількох тисячоліть займається розробкою теоретичних проблем мистецтва. Методологічною базою для літературознавства є філософія, в річищі якої воно розвивалося впродовж багатьох століть; автори перших літературознавчих праць (насамперед Арістотель – “Поетика”) були філософами. Літературознавство має чимало спільного в предметі […]...
- БІБЛІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Бібліографія літературна (від грец. Βιβλία – книги і Γράφω – пишу) – наукова галузь, що займається виявленням, обліком і систематизацією друкованих творів художньої літератури й літературознавства. Перелік творів та їх видань, покажчики монографій і статей про творчість окремих письменників чи з певних питань літературознавства, про літературу того чи іншого народу укладаються в певному порядку, який […]...
- ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО Й МОВОЗНАВСТВО – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Літературознавство* – одна з двох найголовніших філологічних дисциплін. Інша філологічна наука – це мовознавство, або лінгвістика (від лат. Lingua – мова). Обидві науки об’єднує спільна спрямованість на вивчення словесності. Однак завдання в них специфічні. Якщо лінгвістика досліджує мову, її функції, універсальні характеристики, структуру та історичний розвиток, то літературознавство вивчає художню літературу різних народів, виявляє закономірності […]...
- ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять здійснює теорія літератури (від грец. θεωρία – спостереження, дослідження). Вона розвивається як узагальнююча наукова дисципліна, оскільки поставлені нею проблеми можуть бути розроблені тільки на […]...
- Літературознавство ЗМІСТ СЛОВНИКА Літературознавство – комплекс наукових дисциплін про сутність та функціонування в суспільстві художньої літератури; система наукового знання про мистецтво слова. Традиційно виділяють основні і допоміжні літературознавчі дисципліни. До перших зараховують теорію, історію літератури та літературну критику. Допоміжними вважають бібліографію, текстологію та літературознавчу історіографію. Логіко-гносеологічний аналіз Л. ставить і розв’язує питання про його науковий статус, […]...
- ІСТОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Історія літератури (від грец. іστορία – розповідь про минуле) займається дослідженням художньої літератури в історичному аспекті від її зародження й до наших днів. Вона включає в себе численні історії окремих національних літератур, як старих, що мають багатовікову традицію (наприклад історія китайської літератури, історія англійської літератури, історія української літератури), так і новітніх, розвиток яких обмежується десятками […]...
- ІСТОРІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Історіографія літературна (від грец. ΙστορίΑ – розповідь про минуле і Γράφω – пишу) – допоміжна літературознавча дисципліна, яка займається дослідженням історії розвитку та нагромадження знань з основних літературознавчих дисциплін – теорії літератури, історії літератури й літературної критики. Матеріалом цієї науки є також літературні джерела, присвячені творчості письменників і літературознавців. Солідні літературознавчі праці починаються, як правило, […]...
- Літературознавство і критика – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття У зв’язку з пожвавленням літературного життя в Україні зароджується літературознавство. Саме на ці роки припадає бурхливий розвиток літературної критики, яка в 60-ті роки стає окремою галуззю літературної діяльності. В умовах переслідування української культури, заборони української мови та української видавничої справи провідна роль у розвитку цих напрямків суспільної діяльності належала російській критиці, яка не обходила увагою […]...
- Яка наука вивчає літературу? Дослідженням літературних творів займається літературознавство. Ця наукова дисципліна сформувалася на початку 20 століття, виділившись з єдиної наукової дисципліни філології. Філологія буквально означає “любов до слова”. Вважається, що філологія з’явилася в Стародавній Греції приблизно в 4-3 століттях до нашої ери. Філологія включала в себе науку про мову і науку про літературу. Перші філологи займалися тлумаченням текстів […]...
- Академічне літературознавство Академічне літературознавство – наукове літературознавство. Постало після розгалуження літературної критики та досліджень історії літератури. У 40-80-ті XIX ст., коли відбувся перехід від бібліографічного опису та рефлексій критичної рецепції до глибшого, посутнішого аналізу літературних текстів, відповідних джерел, систематизації та класифікації студійованого матеріалу, сформувалася історія літератури як наука (брати Я. та Б. Грімм, Т. Бенфей, І. Тенн, […]...
- ПАЛЕОГРАФІЯ – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Палеографія (від грец. Παλαιόζ – стародавній і Γράφω – пишу) – одна з допоміжних літературознавчих дисциплін. З огляду на те, що нею послуговуються в значній мірі історики, переважна більшість літературознавців не виділяє її як суто літературознавчу дисципліну. Палеографія вивчає писемні знаки, особливості написання літер у різні періоди розвитку мови того чи іншого народу, почерки, своєрідність […]...
- Геодезія як наука: визначення, суть, дисципліни Наука геодезія: сутність Геодезія, як наука дуже специфічна, тому що має вузький профіль, на відміну від таких наук як геометрія або хімія, фізика і т. д. Якщо вдаватися в подробиці і розглянути назву науки більш детально, то можна помітити, що “Гео” в перекладі означає Земля, а “де” розділяти, тобто можна сказати, що наука вивчає всі […]...
- ТЕКСТОЛОГІЯ – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Текстологія (від лат. Textum – тканина, зв’язок і грец. Λόγοζ – слово) – опоміжна літературознавча дисципліна, яка займається дослідженням і тлумаченням художніх текстів, щоб донести їх до читача в первісному, задуманому автором вигляді. Особливо неоціненною є її роль при підготовці наукових видань, зокрема для відновлення пропусків, зроблених цензурою чи письменником з певних ідеологічних мотивів. Важлива […]...
- ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО Й МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО Предметом літературознавства є художня література, яка у свою чергу є частиною мистецтва, дослідженням якого займається мистецтвознавство. Отож, літературознавство і мистецтвознавство мають багато спільного. Насамперед обидві ці науки вивчають літературні твори, які образно відображають дійсність. Однак мистецтвознавець звертається, крім літературних, ще й до творів живопису, скульптури, архітектури, музичного мистецтва, яким також притаманне образне відображення дійсності. Живопис, […]...
- ЛІТЕРАТУРА І ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО. ПОНЯТТЯ РОДУ І ЖАНРУ ЛІТЕРАТУРИ – Література – різновид мистецтва слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси. Також поняття “література” розуміють як сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. ! Оскільки література – результат творчості людей з певним світоглядом, а погляд на світ змінюється від періоду до періоду, то й сама […]...
- ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН Теорія літератури, історія літератури та літературна критика як основні літературознавчі дисципліни тісно між собою пов’язані. Кожна з них неодмінно використовує здобутки інших двох дисциплін. Теорія літератури розвивається завдяки узагальненню та філософсько-естетичному осмисленню фактів і відомостей про окремі художні твори, діяльність письменників, зміну літературних течій і напрямів. Стан розробки теоретичних проблем може бути задовільним лише тоді, […]...
- Літературознавство і мовознавство Літературознавство – одна з двох найголовніших філологічних дисциплін. Інша філологічна наука – це мовознавство, або лінгвістика (від лат. lingua – мова). Обидві науки об’єднує спільна спрямованість на вивчення словесності. Однак завдання в них специфічні. Якщо лінгвістика досліджує мову, її функції, універсальні характеристики, структуру та історичний розвиток, то літературознавство вивчає художню літературу різних народів, виявляє закономірності […]...
- ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ТА ІСТОРІЯ Твори художньої літератури – це завжди частина культурної спадщини певного народу. Написані в конкретно-історичних умовах доби, вони є частиною історичної пам’яті даного народу. Наука про літературу не може не враховувати міцний взаємозв’язок художньої творчості з розвитком окремого народу. В такому розумінні літературознавство постає як історична наукова дисципліна, що допомагає історії вивчати суспільне буття певного народу. […]...
- УКРАЇНСЬКЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО XX СТОЛІТТЯ: ЗДОБУТКИ ТА ВТРАТИ – ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ Як чітко окреслена наукова дисципліна теорія літератури в Україні сформувалася тільки у XX столітті, яке ознаменувалося значними досягненнями і позначене не менш відчутними втратами на ниві науки про літературу, пов’язаними з драматичними подіями вітчизняної історії: спробою здобути державність після революції 1917 року, приходом до влади більшовиків і насаджуванням тоталітарної системи, розколом українського літературознавства на радянське […]...
- ЛІТЕРАТУРА – ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ 1. Андрухович Юрій. Постмодернізм – не напрям, не течія, не мода // Слово і час. 1999.№ 3. 2. Аристотель. Поэтика. Москва, 1957. 3. Арістофан. Комедії. Київ, 1956. 4. Бичко І. В. та ін. Філософія. Київ, 1994. 5. Білецький Леонід. Основи української літературно-наукової критики. Київ, 1998. 6. Вишенський І. Твори. Київ, 1959. 7. Гегель Г. В. […]...
- БІБЛІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА Бібліографія літературна (від грец. βΙβλία – книги і γράφω – пишу) – наукова галузь, що займається виявленням, обліком і систематизацією друкованих творів художньої літератури й літературознавства. Перелік творів та їх видань, покажчики монографій і статей про творчість окремих письменників чи з певних питань літературознавства, про літературу того чи іншого народу укладаються в певному порядку, який […]...
- УТВЕРДЖЕННЯ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯК САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ – ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ Важливим етапом на шляху становлення теорії літератури як самостійної дисципліни стали наукові доктрини просвітителів, чиї ідеї сформувалися в Англії та Франції наприкінці XVII – у XVIII столітті (Бекон, Гоббс, Локк, Юм, Вольтер, Дідро, Гольбах, Руссо, Монтеск’є, Гельвецій та ін.) і поширилися в Європі. Сам термін “Просвітництво” утвердився після статті німецького філософа І. Канта “Що таке […]...
- ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА Літературна критика (від грец. κρΙτΙκή – здатність судити, розглядати, оцінювати) як складова частина літературознавства має своїм завданням давати ідейно-естетичну оцінку творам письменників, показувати їхнє місце в літературному процесі доби, розкривати позитивні і негативні якості. Літературна критика призначена для письменників та читачів. Першим вона допомагає усвідомити вимоги дійсності до їхньої творчості, а другим – виробити певні […]...
- Літературознавчі засади осягнення художнього образу А. Ситченко, Доктор педагогічних наук Миколаїв Проблеми літературної освіти в школі значною мірою залежать від досягнень літературознавчої науки, зокрема і найбільше – теорії літератури, що досліджує специфіку мистецтва слова, служить своєрідним інструментарієм для ефективного аналізу й синтезу літературного матеріалу, формує відповідний понятійний апарат. Вивчення літератури передбачає висвітлення сутності художнього твору й образу, їх аналізу, понять […]...
- ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО І КРИТИКА Найсуттєвішою рисою літературного процесу та його осмислення в. роки війни було за будь-яку ціну “зібрати каміння”. Передвоєнне десятиліття минало під знаком руйнування літератури; тепер же на тій руїні виникала потреба відновити такий літературний організм, який би не тільки здатний був до самофункціонування, а й виконував певні захисні й наступальні функції в боротьбі з фашистською навалою. […]...
- УКРАЇНСЬКЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО І ЕСТЕТИКА В ПЕРШІ ДЕСЯТИРІЧЧЯ ХІХ СТОЛІТТЯ Літературно-теоретична думка в Україні першої третини XIX століття продовжувала розвиватися в річищі естетики, хоча в цю добу накреслився поворот “від старої “риторичної” теорії до нової, “естетичної””. Один із дослідників тих часів у цьому зв’язку зазначав: “Звертаючи увагу на розвиток теорії прози і поезії у давніх і нових письменників, вбачаємо, що перша, розпочавшись з правил вітійства, […]...
- УКРАЇНСЬКЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО І ЕСТЕТИКА В ПЕРШІ ДЕСЯТИРІЧЧЯ XIX СТОЛІТТЯ – ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ В ПЕРШІ ДЕСЯТИРІЧЧЯ XIX СТОЛІТТЯ Літературно-теоретична думка в Україні першої третини XIX століття продовжувала розвиватися в річищі естетики, хоча в цю добу накреслився поворот “від старої “риторичної” теорії до нової, “естетичної”” (17, 51]. Один із дослідників тих часів у цьому зв’язку зазначав: “Звертаючи увагу на розвиток теорії прози і поезії у давніх і нових письменників, […]...
- Емпіризм Емпіризм (грецьк. етреіrіа – досвід) – філософський напрям, представники якого вважають чуттєвий досвід єдиним джерелом знань (Гельвецій: “Все, що недоступне органам чуття, недоступне і розумові”). В літературознавстві Е. конкретизується терміном “емпіричне літературознавство”, яке збирає, описує й класифікує літературні явища без глибокого концептуального їх осмислення. Таких істориків літератури називають фактографами, які працюють як бібліографи і переважно […]...
- Психолого-літературознавчі тести – Визначення рівня почуття комічного в учнів 10 класу (за матеріалами повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”) Т. Бобровська Хмельницький Методичні рекомендації стосовно проведення етапів тестування I. Вважаємо, що предмети гуманітарного циклу потребують суттєвих змін як щодо методики викладання, так і стосовно критеріїв оцінювання учнівських знань. З цього приводу необхідно незначною мірою зруйнувати усталені стереотипи: уникнути зовсім низьких, “негуманних” балів: ” 1″, “2”, “З”. Отже, шкала оцінювання починається з – “4” балів […]...
- Така наука, що збагне й курка (за оповіданням Грицева шкільна наука) – ІВАН ФРАНКО – Літературні казки – Народні казки – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Всі ми йдемо до школи, щоб отримати знання, які допоможуть нам у житті. Саме з цією метою відправляється до школи і Гриць – герой оповідання Івана Франка. У перший же день навчання хлопчик вивчив одну фразу: “Абабагаламага”. Гриць не зрозумів ні значення цих слів, ні звідки вони, ці слова, взялися, але справно їх повторював. Провчившись […]...
- Загальна екологія та приватні екологічні дисципліни Оскільки екологія – наука порівняно молода, ще не вироблена остаточна класифікація її розділів. Виділяють загальну екологію, що досліджує головні принципи організації та функціонування різних надорганізменних систем, і приватні екологічні дисципліни, сфера кожної з яких обмежена колом досліджуваних груп організмів (екологія мікроорганізмів, екологія комах, екологія хребетних, екологія людини тощо), кругом досліджуваних природних систем (екологія моря, екологія […]...
- Економічна наука Для ефективного управління господарського розвитку, що включає врахування інтересів і стратегічних планів держава, необхідно брати до уваги економічну науку. Її оптимально розглядати як окрему галузь національного господарства, тому що вона дозволяє ряд основних завдань. 1) Економічна наука, спираючись на об’єктивні економічні закони, досліджує самостійні форми їх прояву у вигляді тенденцій, обсягів, темпів зростання і приросту, […]...
- Інтеграція наук при вивченні художньої літератури Інтеграція наук при вивченні художньої літератури (лат. integratio – поповнення, відновлення) – процес взаємодії різних галузей знань і відносно самостійних гуманітарних та природничих наук у вивченні сутності художньої літератури і функціонування завершених творів у житті суспільства. Значення І. н. при в. х. л. усвідомилося після виділення літературознавства в окрему наукову галузь, з поглибленням диференціації методологічного […]...
- Допоміжні апарати м’язів До допоміжних апаратів м’язів відносяться: фасції, синовіальні сумки, синовіальні піхви і сесамовидні кістки. Всі вони розвиваються під впливом роботи м’язів з навколишнього їх сполучної тканини. Фасції – оболонки з щільної волокнистої сполучної тканини (фіброзної). Вони покривають окремі м’язи або їх групи, а також і деякі інші органи, наприклад судинно-нервові пучки, нирки. Оточуючи групу м’язів, фасції […]...
- Кібернетика – наука про принципи управління Приблизно в той же час, що і теорія систем Берталанфі, т. Е. В 40-х рр. ХХ ст., Виникла споріднена їй наука, яка в математичному вигляді досліджувала загальні принципи управління. Вона отримала назву кібернетика (від грец. Hypernetike – мистецтво управління [22]). Кібернетика – це наука про загальні закономірності процесів управління в різних системах, включаючи машини, живі […]...
- Наука як соціальний інститут – конспект Соціальний інститут – це специфічне суспільне утворення, створене для задоволення найважливіших потреб людського співжиття і регульоване склепінням соціальних норм (наприклад, держава, сім’я, освіта і т. П.). Соціальний інститут виникає, коли якась людська потреба починає усвідомлюватися як загальнонаціональна, а не приватна, і для її реалізації в суспільстві встановлюються особливі норми поведінки, готуються кадри, виділяються ресурси (наприклад, […]...