Леся УКРАЇНКА (1871-1913) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
Ви вже знаєте, що справжнє прізвище Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач, і цей псевдонім, який дуже зобов’язує, своїй талановитій доні дала відома українська письменниця Олена Пчілка. Лариса була другою дитиною в сім’ї Петра та Ольги Косачів і народилася 25 (13 – за старим стилем) лютого 1871 року в Новограді-Волинському. Первісток Михайло, не набагато старший від Лариси, у зрілі роки встиг потужно заявити про себе як талановитий перекладач, але, на жаль, через раптову хворобу передчасно пішов із життя.
Цікаво, що Олена Пчілка ще до народження Михайла та Лесі випросила собі в Бога честь стати матір’ю талановитих українців: у юності Ольга Петрівна заприсяглася, що все, до чого придатною буде сама, що злеліє під материнським серцем, випестує світлим духом своїм, – служитиме Україні, народові українському передусім. У такий спосіб письменниця свідомо “запрограмувала” народити й виплекати потужні таланти для служіння українському народу.
Леся виховувалася в інтелігентній заможній сім’ї, де в повазі були й художня книга, і наука. Косачі приятелювали з багатьма відомими в Україні людьми: Миколою Лисенком, Іваном Франком, Михайлом Старицьким 1. Читати Леся навчилася в чотири роки, грати на фортепіано – п’ятирічною. Оскільки Олена Пчілка не тільки друкувала свої твори, а й збирала усну народну творчість, зокрема пісні, а також колекціонувала вишивки, її маленька дочка з ранніх літ знала надзвичайно багато старовинних народних пісень, а у вісім років сама вимережила батькові сорочку. Також Олена Пчілка приділяла багато уваги вивченню її дітьми іноземних мов, вимагала від них добрих знань з античної літератури, світової та української історії. Лесю особливо захоплювали історичні поеми Греції та Риму. Вона навіть вигадувала дитячі ігри за мотивами античних міфів.
1 Михайло Старицький (1840-1904) – український поет і драматург, який для розвою українського національного театру віддав увесь маєток.
Коли батька перевели на роботу до Луцька, сім’я оселилася поблизу – у селі Колодяжному. Якось на Водохреще Леся разом із іншими дітьми пішла на річку Стир подивитися, як священик святить воду, промочила ноги й занедужала на туберкульоз кісток. Почалася затяжна багатолітня боротьба з невиліковною хворобою. Батьки рятували дочку всіма способами: возили оперувати в Німеччину, лікували на найкращих курортах світу, проте здоров’я покращувалося ненадовго.
Перший художній Лесин твір – поезія “Надія”, присвячена рідній тітці Олені, яку заарештували за протиімперську діяльність. У 1884 році львівський журнал “Зоря” надрукував вірш юної авторки “Конвалія”. Олена Пчілка ще з юнацьких літ залучала Михайла та Лесю до перекладацької справи. Удвох вони переклали українською мовою твори Миколи Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Пропала грамота” і “Зачароване місце”. Книга, до якої ввійшли ці переклади, побачила світ у Львові в 1885 році. Перекладачі підписалися оригінальними псевдонімами: Михайло Обачний та Леся Українка.
У березні 1893 року за сприяння Івана Франка у Львові вийшла Лесина перша книга віршів “На крилах пісень”.
Критика схвально відгукнулася на прихід в літературу талановитої авторки. За мужність і незламність духу Іван Франко назвав Лесю Українку чи не “єдиним мужчиною на всю соборну Україну”, а Осип Маковей1 так визначив провідні мотиви її першої збірки: “Перший – то сумовитий погляд авторки на своє життя і долю; другий – то культ природи; а третій – то культ України і світове горе”.
У 1899 році з’явилася друга поетична книга – “Думи і мрії”. Уже з цих збірок молода авторка поставала людиною великої сили волі. Наприклад, у вірші “Contra spem spero2” важкій недузі вона протиставила свій незламний дух:
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
На зламі століть Леся Українка вже була широко відомою поетесою. В її особі передові люди України справедливо розпізнавали гідну наступницю Тараса Шевченка, яка зброєю проти неправди й гніту свого народу обрала поетичне слово. Сама Леся Українка дуже шанувала Кобзаря, вважала його роль в долі українського народу особливою. У вірші “На роковини” вона так писала про Кобзареву відданість Україні:
1 Осип Маковей (1867-1925) – західноукраїнський письменник.
2 Contra spem spero (латинське) – без надії сподіваюсь.
Перша книга віршів Лесі Українки “На крилах пісень” (1893)
Він перший за свою любов
Тяжкі дістав кайдани,
Але до скону їй служив
Без зради, без омани.
Усе знесла й перемогла
Його любові сила.
Того великого вогню
І смерть не погасила.
Леся Українка прославилася й високохудожніми віршованими драмами. Значну частину цих творів було написано на основі античної історії, інші стосувалися світогляду, вірувань та історії власного народу. У 1910 році письменниця опублікувала патріотичний твір “Бояриня”, у якому в образі Оксани Перебійної вивела сильну духом і помислами українську жінку, яка на чужині боронила рідний край у найтяжчі роки його занепаду, що настали після Переяславської ради.
У десятому класі ви читатимете й аналізуватимете найкращу з художнього погляду віршовану драму Лесі Українки “Лісова пісня”, написану на основі народних повір’їв і неперехідних морально-естетичних цінностей українців. Ще задовго до екологічних катастроф поетеса пророчо застерігала своїх земляків і все людство від бездумного нищення природи, невміння людей жити в гармонії з довкіллям, сповідувати високі ідеали добра, любові, справедливості.
Леся Українка приятелювала з визначними вченими – істориком Дмитром Яворницьким, відомим мовознавцем Агатангелом Кримським, які допомагали їй високопрофесійними консультаціями. Коли поетеса надіслала науковцеві-полі – глотові1 свою поему “Одно слово”, зі змісту якої випливало, що в якутській мові нема слова “воля”, Агатангел Юхимович авторитетно відповів, що воно в якутській мові є й активно вживається. Кмітлива авторка підзаголовок “Оповідання старого якута” замінила на “Оповідання тубільця з півночі”, не вказавши мови, у якій не існує слова “воля”.
Усе життя Леся Українка була великою патріоткою рідного краю. Заради збереження духовних скарбів поетеса нехтувала навіть власним здоров’ям. Хоча берлінський професор наполягав на щорічному курортному лікуванні Лесі в Єгипті, одного року вона віддала всі зібрані на це родиною кошти для організації експедиції для запису народних дум. Коли в 1909 році в Києві було поставлено на сцені драму Лесі Українки “Блакитна троянда”, гонорар за цю постановку авторка віддала на спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку.
Померла Леся Українка 19 липня 1913 року в Грузії у місті Сурамі. Прах великої поетеси перевезли в Україну і поховали на Байковому кладовищі в Києві.
1 Поліглот – знавець багатьох мов.
“Леся Українка стоїть ніби в центрі нашої новішої поезії, з одного боку торкаючись попереднього гурту письменників, у яких голосніше бринить громадянська струна; з другого – сама дає почин тій поезії, що останніми часами все дужче починає в нас озиватись… Леся Українка лишається проте найсучаснішим з наших письменників, справжнім “поетом під час облоги” – співцем того лютого часу, що так яскраво з її творів позирає. Вміла вона дошкулити ворога своїм дужим словом, вдихнути бадьорість і волю до активності й діла у своїх; та вміла ж і просто зачепити натхненною піснею струни в душі людській”.
(Сергій Єфремов)
Діалог із текстом
1. Коли і в якій сім’ї народилася Лариса Косач? Якими були умови для духовного розвитку дітей у цій родині? У якому віці Леся навчилася читати, грати на фортепіано, вишивати?
2. Що ви можете розповісти про перші спроби творчості Лесі та її брата Михайла?
3. Де виходили друком збірки віршів Лесі Українки? Як зустріла критика появу нового автора?
4. Які віршовані драми вважають вершинами творчості Лесі Українки?
5. У яких вчинках поетеси особливо виразно виявився патріотизм Лесі Українки і її щира турбота про збереження народних скарбів?
6. Прокоментуйте оцінку Лесі Українки Сергієм Єфремовим.
7. Скільки років прожила Леся Українка? Як ви вважаєте, чому за таке коротке життя їй вдалося зробити дуже багато?
8. З якою метою Олена Пчілка дібрала для своєї дочки такий відповідальний псевдонім?
9. Порівняйте ставлення до своїх талановитих дітей батьків Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки. Чи так, на вашу думку, повинні опікуватися майбутніми талантами сучасні сім’ї? Чому?
(2 votes, average: 3.50 out of 5)