ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) – Я І СВІТ
Відомий український мислитель Григорій Сковорода повчав: “Бути щасливим – це значить пізнати, знайти самого себе”. Але чи існують прості способи, як пізнати себе? Які життєві правила треба засвоїти на шляху до свого щастя?
Звичайно, якби існували такі дороговкази, то всі відразу засіли б за книжки, щоб їх вивчити. Хоча, навіть опанувавши їх “на відмінно”, ти навряд чи досягнеш мети, бо, крім власного Я, є ще й СВІТ – інші люди, з якими ти щодня зустрічаєшся, спілкуєшся.
Навчити премудростей життя завжди допоможе художня література. Її ще називають підручником життя. Письменники, з творами яких ти ознайомишся в цьому розділі, у своїх творах розмірковують над “вічними” питаннями: що робить людину людиною; що таке честь і гідність; якою має бути дружба; що означає бути собою й відповідати за себе; чи повинен кожен із нас відповідати за інших. Ти знайдеш на сторінках художніх творів відповіді на ці та інші важливі для себе питання. У цьому розділі ти разом з Лесею Українкою переборюватимеш життєві негаразди, уболіватимеш за Федька-халамидника, головного персонажа однойменного оповідання Володимира Винниченка, тебе зачарує казковий світ Ірини Жиленко й приголубить родинний затишок віршів Станіслава Чернілевського. Оксана Іваненко розкаже про першодрукаря Івана Федорова. А ще своїми “правилами щастя” з тобою поділиться Емма Андієвська.
Тож спілкуйся з письменниками, роби свої відкриття, як стати щасливим.
НАВЧАЛЬНИЙ МАРШРУТ РОЗДІЛУ
Леся Українка
Володимир Винниченко
Станіслав Чернілевський
Ірина Жиленко Оксана
Іваненко Емма Андієвська
Головний і другорядні герої, віршові розміри ямб і хорей, притча
ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913)
Попрацюй у парі.
Пригадай, що ти знаєш про Лесю Українку та які її твори тобі відомі. Порівняй свої відповіді з відповідями однокласника/ однокласниці.
Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Лесин батько Петро Антонович – юрист, громадський діяч, мама – українська письменниця Олена Пчілка. У сім’ї панували любов, підтримка та взаєморозуміння. Леся сердечно ставилася до своїх батьків, а Олену Пчілку, яка підтримувала її під час тяжкої хвороби й доклала чимало зусиль для освіти доньки, називала “коханою мамою”. Особлива дружба змалку поєднувала Лесю з її старшим братом Михайлом, за що їх прозвали “Мишолося”.
У родині панувала повага до українського народу, його мови й традицій. Змалечку дітей одягали в національний одяг, що ти бачиш на фотографіях. Портрет юної Лесі з грабельками теж не для простої втіхи: усі діти Косачів уже в ранньому віці долучалися до праці, мали обов’язки по господарству. Ось як пише про свої обов’язки Леся в листі до бабусі: “Нам тепер багацько роботи, бо ми насадили садок, і хоть не всі дерева, як перше, а все-таки треба поливать”.
Леся була щедро обдарованою від природи, змалку виявляла виняткові здібності: у чотири роки навчилася читати, мала хист до малювання, грала на фортепіано (уроки музики їй давала дружина видатного українського композитора Миколи Лисенка). Леся перекладала на українську визначні твори російської, грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської літератур. У листі до брата Михайла вона називає письменників, яких треба перекладати першочергово: Короленка, Гаршина, Сервантеса, Бомарше, Петрарку, Шенье, Бальзака, Леконт де Ліля, Вальтера Скотта. Вольтера, Руссо, Сталь, Сирокомлю, Конопніцьку, Надсона, Некрасова. Про глибокі й різнобічні інтереси Лесі Українки свідчить і той факт, що вона у 18 років для молодших братика й сестричок написала підручник “Стародавня історія східних народів”.
Дуже рано в Лесі прокинувся талант поетеси. Свого першого вірша дівчинка написала у восьмирічному віці. Дізнавшись про арешт батькової сестри, улюбленої “тітки Єлі”, вона створила поезію “Надія”. Через п’ять років під псевдонімом “Леся Українка” надруковано її вірш “Конвалія”.
Леся Українка
Маленька Леся з грабельками
Леся з братом Михайлом
У 10 років під час святкування Водохреща Леся дуже застудилася. Відтоді протягом усього життя тривала її запекла боротьба із невиліковною на той час хворобою сухотами. Доводилось лікуватися в Криму, на Кавказі, у Єгипті. Але ні сильні болі, ні операції, ні місяці нерухомості в гіпсі, які дівчина називала “липкими кайданами”, не зламали в поетеси волю до життя. І. Франко про її винятковий талант і силу духу писав так: “Від часу Шевченківського “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна нечула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хорої* дівчини…”
* Xірий – хворий.
З ЛИСТІВ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
1883 р. до бабусі
У мене іще і досі болить рука ліва так що нічого не можна робить: ні шить, ні грать, ні держать нічого, тим я так погано пишу. Я перше була дуже слаба а тепер уже нічого собі, хоть я ніколи не буваю зовсім здорова, бо завше рука болить. Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала
1888 р. до Драгоманов их
Всі мені толкують, що я повинна жити рослинним життям, я стараюсь, але все не можу зовсім обернутись в рослину.
1890 р. до дядька М. Драгоманова
Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт…
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Розкажи своїм батькам, яку роль у вихованні Лесі Українки відіграна її родина.
2. Знайди і прочитай у підручнику, як змалку виявилася виняткова обдарованість маленької Лесі.
3. Прочитай уривки з листів Лесі Українки. Про яку сторінку біографії поетеси ти з них дізна°шся?
4. Прочитай слова Лесі Українки: Не можна, гріх бути інвалідом, коли так багато роботи і так мало людей. Треба вийти в люди! і я вийду або під ножем пропаду, а так не зостанусь. Поясни, яка риса характеру поетеси виявляється в цих словах.
5. З’ясуй за тлумачним словником лексичне значення слова стоїчний. Чи може воно бути ключовим для розуміння характеру Лесі Українки? Своє твердження обгрунтуй.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)