ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-1913) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік

Леся Українка (справжнє ім’я та прізвище Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 р. в м. Новограді-Волинському (нині Житомирська область) у родині українських інтелігентів. Батько, Петро Косач, був повітовим службовцем – юристом, людиною передових поглядів; мати, Олена Пчілка, – українською письменницею.

Леся навчилася читати в чотири роки, а в п’ять – грала на фортепіано й навіть написала змістовного листа своєму дядькові Михайлу Драгоманову (відомий український учений і громадський діяч). У родині Косачів панувала повага до народних звичаїв і традицій.

У сім’ї Леся була другою дитиною з шести. Старшим був брат Михайло, з яким вона була по-особливому дружною. Якось узимку разом із Михайлом вона пішла до річки Стир на свято Водохреща. Леся настільки захопилася побаченим, що навіть не помітила, як замочила ноги в крижаній воді. Після того вона почала тяжко хворіти. Спочатку батьки думали, що це звичайна застуда, проте згодом київський хірург поставив страшний діагноз – туберкульоз кісток (дівчинці в цей час ще не виповнилося й десяти років!). Потім патологічний процес поширився на легені и нирки. Тож із дитинства Леся відзначалася рішучим характером, засвоївши одне правило, яке впродовж життя її підтримувало: “щоб не плакать, я сміялась”.

З 1882 р. постійним Лесиним місцем проживання стало с. Колодяжне. Саме тут, на Волині, серед розкішної й чарівної природи формувався стиль майбутньої поетеси. До речі, любов до краси природи стане провідним мотивом усієї її творчості.

Через тяжку хворобу Леся до школи не ходила, а здобувала освіту самотужки, проявляючи феноменальні здібності.

Попри постійні болі в кістках, вона и далі грала на фортепіано, малювала, знала майже всі європейські мови (понад десять!), а в дев’ятнадцятирічному віці для молодшої сестри написала книжку “Стародавня історія східних народів”, яку вже після смерті поетеси було видано як підручник для національної школи.

Склавши перший вірш у дев’ять років, вона підписала його “Леся Українка”. Коли дівчині виповнилося двадцять два, світ побачила її перша поетична збірка “На крилах пісень”, яку високо оцінив І. Франко, назвавши найвищим здобутком української літератури за 1893 рік. У 1894 р.

Леся Українка. Фото. 1887 р.

Леся Українка відвідала свого дядька Михайла Драгоманова в Софії. Вона впорядкувала його бібліотеку, познайомилася з емігрантами и культурними діячами Болгарії. Повернення додому було затьмарене негласним наглядом, установленим царською охранкою. Щоразу, коли поетеса поверталася з-за кордону, по-особливому відчувала політичну неволю, про що переконливо свідчать такі її рядки: “Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани и спимо під ними спокійно. Отже, я прокинулась, і тяжко мені, і жаль, і болить…”

Щодня долаючи фізичний біль, Леся Українка виявляла неабияку мужність – писала високохудожні твори:

Я на гору круту, крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

“Contra spem spero!”

Усе життя Леся Українка змагалася з тяжкою недугою: вона виїжджала на лікування в Карпати, Крим, Італію, Єгипет, Грузію. Передчуваючи трагічний кінець, 1913 р. поетеса написала заяву до бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка прийняти її твори на депозит (на збереження). Цього ж року вона померла в грузинському м. Сурамі.

Поховано Лесю Українку в м. Києві на Байковому кладовищі.

“Білий будиночок” у с. Колодяжному




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-1913) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік