ВСЯ ТИ – ТРЕПЕТ, ВОГОНЬ, ІДЕЯ… – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Лариса Косач) (1871-1913) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
Ще в дитинстві Леся Українка зацікавилася драматургією. У дванадцять років вона разом з братом Михайлом інсценізувала уривки з “Іліади” й “Одіссеї” Гомера. Поступово ліризм Лесиних творів набирає драматичного характеру. Відомий український поет Євген Маланюк, із творчістю якого ви неодмінно ознайомитеся в старших класах, писав: “Як у хімічних реакціях часто буває потрібен так званий каталізатор, або просто поштовх чи струс, так у біографіях великих творців часто зустрічаєш не конче аж життьову катастрофу, але душевну рану, психічний шок, психічну травму, що якби відкривають нове творче джерело, або й обертають його у рвучку ріку”.
– Як ви зрозуміли ці слова? Чи згодні ви з ними? У біографіях яких митців світу – письменників, художників, композиторів – відбувалося щось подібне?
Очевидно, таким каталізатором стало її перше кохання, яке обірвала смерть. Сергій Мержинський, з яким Леся познайомилась у Ялті, який подарував Лесі надію на щастя, помер у неї на руках у Мінську в 1901 році. Протягом однієї ночі Леся написала драматичну поему “Одержима”, під якою поставила пам’ятну трагічну дату – 15.11.1901 р. “Я її в таку ніч писала, – згадає вона пізніше в листі до І. Франка, – після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась”. Ціною втамованого болю Леся стала драматургом. Лише пізніше дослідники її творчості, біографи дізналися про ту жахливу ніч, коли, схиляючись до мертвого обличчя коханого, вона шепотіла:
М. Бєльський. Леся Українка та Сергій Мержинський в Криму
І квітка щастя раз назавжди зникла,
Як легендарний з папороті цвіт.
– Що це за легенда про цвіт папороті?
А порятунок – у праці. Народжуються нові вірші, з’являються статті, присвячені італійській, польській та західноукраїнській літературам, які стануть подією в літературній критиці доби. Тоді ж Леся випробовує себе як прозаїк. “Приязнь”, “Над морем” – кращі прозові твори письменниці.
Після смерті Сергія Мержинського Леся подорожує Карпатами, зустрічається з Іваном Франком, Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником, Осипом Маковеєм, зі своїм майбутнім чоловіком Климентом Квіткою.
Третя поетична книжка – “Відгуки” (1902) побачила світ коштом студентів Чернівецького університету. Знову – чітка і продумана композиція – цикли “Невольницькі пісні”, “Ритми”, “Хвилини”, “Легенди”, драматична поема “Одержима”.
– Про що, на вашу думку, свідчить той факт, що студенти власним коштом видали збірку Лесі Українки? Аргументуйте.
У віршах цього періоду поетеса в черговий раз гнівно засуджує пасивність і байдужість, пристосуванство, добровільну відмову від боротьби за свої ідеали. “Де ви, тої товариші колишні? – з гіркотою запитує вона в поезії “Віче”. – Ми розійшлися, мов стежки по лісі… Чи, тоже, ват – “великит”, мудрим людям – тепер уже не до дитячих мрій?”. “Старі течі поржавіли, – нових ще не скували молодії руки”, – сказала Леся у вірші “Епілог”. Знову, як і в “Давній казці”, лунає думка про те, що “Завжди терновий вінець буде кращий, ніж царська корона”.
Драматичними емоціями, що відповідають складному душевному станові поетеси, пройняті вірші із циклів “Ритми” та “Хвилини”. Кожна із цих назв відтворює внутрішню гармонію циклу, пов’язану з перипетіями людського життя – мріями, бажаннями, переживаннями та почуттями.
Особливим драматизмом сповнений вірш “Ви щасливі, пречистії зорі”: “Ви щасливі, пречистії зорі, ваші промені – ваша розмова; якби я ваші промені тала, я б ніколи не мовила слова”. Це – настроєвий твір. Це голос почуттів, глибока емоційна хвиля, яка вихлюпнулася з грудей поетеси.
Вірш написаний у період, коли Лесина душа була пройнята коханням і болем. Тоді поетеса відчувала себе щасливою, сповненою внутрішньої сили і разом з тим глибоко страждала, бо знала про невиліковну хворобу коханого. Саме про свій біль і розповіла вона – про те, що ладна була б мовчати, бути в самотині, щоб так гірко не страждати, не мучитися від “туги і жалю”.
– Чи завжди з Лесиних творів можна зрозуміти, які почуття вона переживала в момент їх написання?
Зорі для неї – взірець досконалості, їм не потрібні слова, вони бачать усе довкола, їх не мучать душевні болі – саме про це говорить Леся. Звертаючись до зір, вона визначає їхні переваги: “пречистії”, “високії”, “холоднії”.
Бог дарував їй могутній талант – запалювати словом серця людей. У неї була велика душа і чуле серце, спроможне на самозречене кохання, і життя її склалося так, що й туги, й жалю було в ньому понадміру. Тверда, як кришталь, і подібна до зір – вона жила в ім’я служіння вітчизні і зоріла всім тим, кому потрібен був дороговказ у майбутнє!
(2 votes, average: 5.00 out of 5)