ГЕНРІК ІБСЕН (1828-1906) – СТЕЖКАМИ НОВОЇ ДРАМИ
Усе, що я написав, тісно пов’язане з тим, що я пережив, навіть якщо це й не сталося зі мною особисто; у кожному новому творі особисто для мене була та мета, що слугувала моєму духовному звільненню та просвітленню…
Генрік Ібсен
“ПІВНІЧНИЙ ЛИЦАР”1 ЛІТЕРАТУРИ Й ТЕАТРУ
“Віяння епохи”, “неспокійний геній”, “бунтівник і борець у царині мистецтва” – так називають відомого норвезького драматурга й поета Генріка Ібсена. Та попри таку гучну характеристику в житті письменника не було ані героїчних, ані романтичних сторінок. Його життя – це довгий і тернистий шлях, шлях із міщанського середовища до всесвітньої слави й визнання. Понад півстоліття Ібсен своїми творами обстоював право людини на свободу, служив духовному оновленню суспільства. Він був справжнім звитяжцем, самовідданим лицарем літератури й театру. Уже на схилі літ Г. Ібсен сказав: “Той, хто хоче зрозуміти мене, має знати Норвегію. Велична, але сурова природа оточує людей на півночі. Самотнє й ізольоване життя – ферми розташовані на великій відстані одна від одної – примушує їх не звертати уваги на інших. Люди там стають серйозними й зануреними в себе…”
Генрік Йоганн Ібсен народився 20 березня 1828 р. в сім’ї комерсанта в невеличкому портовому містечку Шієні.
1″Північним лицарем” Генріка Ібсена називала Леся Українка.
Юрій Клен1, український дослідник творчості Ібсена, так писав про перші враження дитинства письменника: “…Проти батьківського дому церква з високою дзвіницею, праворуч катувальний стовп, ліворуч будинок, де містилися: зали міської ради, арештні камери й лікарня для божевільних…” Це була глуха норвезька провінція з патріархальним побутом та розміреним міщанським існуванням. Розмови в містечку велися лише про комерцію: у тих домівках, де не було чого рахувати, не було чого і їсти.
Коли Генріку виповнилося вісім років, його батько збанкрутів і юнакові довелося самому піклуватися про своє майбутнє. Він переїжджає до містечка Грімстад, де влаштовується аптекарським учнем. Нецікава й виснажлива робота, мала платня пригнічували Ібсена. У вільний час він багато читає, знайомиться з основними традиціями європейської літератури, цікавиться періодикою. Антифеодальні революції та національно-визвольний рух у Європі 1848 р. захопили й Ібсена. Відчувши потяг до літературної творчості, він пише свої перші твори: це були політичні вірші й епіграми. Пізніше письменник так згадував про цей період життя: “Під шум великих міжнародних битв я зі свого боку воював з маленьким суспільством, до якого був прикутий волею обставин і життєвих умов”. У цей же час у письменника пробуджується інтерес до драматургії, він пише та видає власним коштом свою першу п’єсу “Катиліна”.
Усе життя Ібсен мріяв вирватися з міщанської провінції, спосіб життя й мислення якої буквально душили молодого письменника. Нарешті в 1850 р. юнак переїжджає до Христіанії2, де, зазнавши невдачі при вступі в університет (Ібсен мріяв стати лікарем), розпочинає літературну кар’єру. Уже через рік Генрік Ібсен стає постійним драматургом національного Норвезького театру в м. Бергені, а в 1857 р. очолює Норвезький театр у столиці. У цей період письменник не тільки успішно режисерує свої п’єси, а й обстоює національну ідею в мистецтві Норвегії.
У 1864 р. Г. Ібсен, розчарувавшись у норвезькому національно-визвольному русі, залишає батьківщину. Майже тридцять років він пробув у вигнанні, жив у Німеччині, Італії. За кордоном Ібсен написав п’єси, які зробили його всесвітньо відомим драматургом. Це драми “Бранд”, “Пер Гюнт”, “Стовпи суспільства”, “Ляльковий дім”, “Ворог народу” та ін.
1Юрій Клен – псевдонім Освальда Бурггардта (1891-1947), українського поета, перекладача й літературного критика, яскравого представника українського національного відродження початку ХХ ст.
2Христіанія – так у період 1624-1925 рр. називалася столиця Норвегії – Осло.
Якщо ранні драми були присвячені далекому минулому Норвегії та Скандинавії, то пізніше автор звертається до актуальних проблем сучасності. Усього драматург написав 25 п’єс. Співпрацювати з великим норвежцем мріяли всі провідні театри Європи.
Досягнувши на чужині визнання, слави, матеріального статку, Ібсен 1891 р. повертається на батьківщину. Сила духу й віра у своє покликання дали йому змогу пройти шлях від простого учня аптекаря до письменника зі світовим ім’ям. У 1898 р. Ген – рік Ібсен пишно відсвяткував своє 70-річчя. Урочисті заходи відбулися не тільки в Норвегії, а й у інших країнах Європи. Зокрема, у Німеччині, де тривалий час жив письменник, усі його твори, навіть не опубліковані на батьківщині, було видано німецькою мовою. Долучив свій голос до гучного ювілею норвезького драматурга й Іван Франко, присвятивши “північному магові” вітальну статтю. Восени того ж року Ібсен закінчив п’єсу “Як ми, мертві, воскреснемо”, яка мала підзаголовок – “драматичний епілог”. Цей твір і справді завершив творчий шлях “північного лицаря”. Останні роки життя Ібсен важко хворів і 23 травня 1906 р. помер.
Творчість Генріка Ібсена в багатьох дослідників асоціюється з образами висоти, гірських вершин, свіжим повітрям. Надзвичайно точно і проникливо сказав про твори норвезького драматурга видатний російський філософ українського походження ХХ ст. Микола Бердяєв: “Коли читаєш Ібсена, то дихаєш абсолютно гірським повітрям. Норвезьке міщанство, у якому він задихався, виступає тлом його творчості. І в атмосфері максимального міщанства відбувається максимальне гірське сходження… Він завжди за підвищення, за сходження, за героїчну особистість… Він жив і творив під владою тяжіння гірської висоти й нескінченності”.
Сподіваємося, що, читаючи твори великого норвезького драматурга, ви також здійсните “максимальне гірське сходження” та вдихнете “абсолютно гірського повітря”.
Олаф Гульбранссон. Карикатура на Генріка Ібсена (1902)
1. Поясніть, як ви розумієте назву статті про Г. Ібсена.
2. Використовуючи матеріали статті про письменника та рубрики “Цитата для душі”, укладіть правила життя Генріка Ібсена.
3. Об’єднайтесь у групи й проведіть таку літературну гру. Представник кожної групи по черзі повідомляє один факт із біографії Ібсена. Переможцем стане група, яка назве найбільшу кількість фактів.
ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Генрік Ібсен зробив значний внесок у розвиток національного театру Норвегії. Він виступав проти засилля іноземних п’єс у репертуарі норвезьких театрів, обстоював справжнє національне мистецтво, таке, що розкриває своєрідність норвезької культури. Надуману національну романтику він порівнював з фотографією, яка щойно виникла, й засуджував за надмірний інтерес до подробиць, техніцизм у зображенні дійсності. “Фотографічному мистецтву” Ібсен протиставляв мистецтво, що звертається до глибин народного життя: “Національним письменником є лише той, хто здатний надати своєму твору той основний тон, що несеться нам назустріч із рідних гір і долин, з гірських схилів і берегів, та насамперед – із глибини нашої власної душі”.
Пам’ятник Ібсену в Бергені (Норвегія)
ЦИТАТА ДЛ ДУШІ ВІД ГЕНРІКА ІБСЕНА
– Щоб мати всі підстави для творчості, необхідно, щоб саме життя ваше було змістовним.
– Єдине, що я ціную у свободі, – це боротьбу за неї, володіння ж нею мене не цікавить.
– Є дві моралі: одна – чоловіча, друга – жіноча. Не можна жінку судити з погляду моралі чоловічої.
– Поет не може ненавидіти особистість. Він може ненавидіти ідеї, принципи та системи, але ніколи – особистість.
ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Про історію написання п’єси “Ляльковий дім”
В основу п’єси “Ляльковий дім” Г. Ібсена покладено цілком реальну історію. В Ібсена була приятелька – одна із шанувальниць його драматургічного таланту, норвезько-данська письменниця Лаура Кілер. Після смерті батька вона переїхала в Данію й невдовзі вийшла заміж. Через декілька років її чоловік захворів, для його лікування потрібні були великі гроші. Молода жінка знала, що звістка про матеріальну скруту дуже засмутить її ослабленого чоловіка. Вона вирішує таємно взяти позику в банку. Лікування пройшло успішно, й чоловік одужав. Лаура, яка часто бувала в родини Ібсенів, розповіла про свою таємницю дружині драматурга. Через деякий час Кілерам знову знадобилися гроші, і Лаура знову взяла позику. Та цього разу життєві обставини склалися так, що жінка не змогла своєчасно розплатитися. її чоловік дізнався про це, під тиском друзів і знайомих розлучився з нею й забрав дітей. Молоду жінку оголосили божевільною. Із часом стосунки між подружжям налагодились, Лаура розпочала активну літературну діяльність і згодом виплатила всі борги.
У зміненому вигляді ця історія з’явилася на сторінках п’єси “Ляльковий дім”.
Так Coogle відзначив 185-річчя від дня народження Генріка Ібсена
(1 votes, average: 5.00 out of 5)