Фундаментальні та прикладні дослідження в технічних науках
Оскільки сучасні технічні науки являють собою широкий спектр різних дисциплін – від самих абстрактних до вельми спеціалізованих, оскільки ці науково-технічні дисципліни орієнтуються на використання знань не тільки природничих наук (фізики, хімії, біології, etc.), але і громадських (економіки, соціології, психології, etc.), то для визначення специфіки необхідний також аналіз їх будови, т. е. треба простежити взаємозв’язок фундаментальних і прикладних досліджень у технічних науках.
Прикладне дослідження – це таке дослідження, результати якого адресовані виробникам і замовникам і яка направляється потребами і бажаннями цих клієнтів.
Фундаментальне дослідження – адресовано іншим членам наукового співтовариства, тут немає прямої орієнтації на практику
Сьогодні техніка є не просто застосуванням існуючого наукового знання. Для сучасної інженерної діяльності потрібні не тільки короткострокові дослідження, спрямовані на вирішення спеціальних завдань, але й широка довготривала програма фундаментальних досліджень у лабораторіях та інститутах, спеціально призначених для розвитку технічних наук. У той же час сучасні фундаментальні дослідження більш тісно пов’язані з додатками, ніж це було раніше.
Для справжнього етапу розвитку науки і техніки характерне використання методів фундаментальних досліджень для вирішення прикладних проблем. Той факт, що дослідження є фундаментальним, ще не означає, що його результати неутилітарної. Робота ж, спрямована на прикладні цілі, може бути вельми фундаментальною. Критеріями їх поділу є в основному часовий чинник і ступінь спільності. Однак взаємозв’язок прикладної та фундаментальної наук не означає їх тотожності.
У науково-технічних дисциплінах можна чітко розрізняти дослідження, включені в безпосередню інженерну діяльність, і теоретичні дослідження або технічну теорію.
Чим відрізняється технічна теорія від природничо?
1. “… Технічна теорія створює реальність, в той час як наукова теорія тільки досліджує і пояснює її” [10, с. 311]. Технічна теорія прагне до оптимізації технічних структур (пневматика – теорія насоса і барометра, термодинаміка – теорія парової машини і двигуна).
2. Технічна теорія має справу з більш складною реальністю, ніж природничо, вона не може відкинути навіть дрібні фактори, що впливають на функціонування механізму. Наприклад, фізик може в певних випадках не враховувати тертя, опір рідини і т. П. У технічній теорії все це повинно прийматися до уваги.
3. Технічна теорія є менш абстрактною і ідеалізованої. Фізик може вивчати модель молекули, астроном – модель Галактики, інженер – модель, проект конкретного технічного інструменту або споруди.
4. Технічні науки мають справу з штучними пристроями або артефактами, природничі теорії відносяться до природних об’єктів.
5. Наукові закони відрізняються від технічних правил. Перші описують реальність, другі описують хід дії (є інструкцією до виконання дії). На відміну від закону природи, який говорить, яка форма можливих подій, технічні правила є нормами. Закони можуть бути більш-менш щирими, правила можуть бути більш-менш ефективними.
6. Наукове передбачення вказує, що може трапитися при певних обставинах. Технічний прогноз пояснює, як потрібно вплинути на обставини, щоб могли відбутися певні наслідки.
7. На думку Е. Лейтона, технічну теорію створює особливий шар посередників – “вчені інженери” або “інженери-науковці”. Бо для того, щоб інформація перейшла від одного співтовариства (вчених) до іншого (інженерів), необхідна її серйозна переформулировка і розвиток. Наприклад, потрібні потужні творчі зусилля британського інженера Хевісайда, щоб перетворити електромагнітне рівняння Максвелла в таку форму, яка могла бути використана інженерами.
Технічні науки спрямовані на розробку так званих ергатичних систем, т. Е. Систем, які завдяки властивому їм властивості активності прагнуть до досягнення певної мети (цілей). Тому при оцінці технічних наук можна використовувати такі критерії: ефективність, якість функціонування, надійність функціонування.
Ефективність технічних наук – властивість досягати кінцевої мети, т. Е. Отримувати продукт праці із заданою якістю в заданих умовах. В залежності від завдань дослідження можуть використовуватися різні градації ефективності:
а) прагматична ефективність (результативність) – оцінка по досягається результату;
б) специфічна ефективність (військова, технологиче ська, технічна) – в якості оцінки приймається ефект, одержуваний завдяки досягненню мети;
в) специфічно-економічна ефективність – оцінка за рівнем матеріального доходу і матеріальних витрат, кото риє необхідні для досягнення цього ефекту;
г) соціально-економічна ефективність – оцінка з соціальних результатами і соціальному збитку, отриманими в результаті досягнення мети.
Якість функціонування технічних наук – сукупність властивостей, що ведуть до досягнення кінцевих цілей, таких, наприклад, як цілевизначенню, технологічність, організованість, забезпеченість, своєчасність, надійність функціонування.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)