Періодизація розвитку технічних наук
Технічні знання виникли раніше наукових знань, фактично з появою Homo sapiens. Розглянемо коло дослідницьких проблем, для вирішення яких необхідно знати історію технічних знань, закономірності формування і розвитку технічних наук і т. П.
1. Історія технічних наук необхідна для конструктивного розвитку філософсько-методологічного аналізу технічних наук. Вивчення історії технічних знань сприяє поглибленню концепції науки та її розвитку.
2. Вивчення історії технічних наук має важливе значення для розвитку методології конкретних технічних наук, роль якої постійно зростає в сучасному інженерному співтоваристві.
3. Зв’язок з дослідженнями з історії технічних наук є необхідною умовою розгляду ряду історико-технічних проблем. Сюди відноситься аналіз процесу перетворення науки в безпосередню продуктивну силу вивчення механізмів появи нових науково-технічних ідей і закономірностей їх впровадження в технічну практику і промислове виробництво і т. П.
4. Нарешті, історія технічних наук є необхідним компонентом картини розвитку науки як цілого. При цьому історія науки постає не як історія природознавства, а як історія природничих, технічних і суспільних наук в їх взаємозв’язках в широкому контексті їх соціального функціонування [8, с. 45-46].
Б. І. Іванов, В. В. Чешев пропонують виділити чотири основні етапи (періоду) у розвитку технічного знання.
Перший етап – донаучний, коли технічні знання існували як емпіричне опис предметної практики суб’єкта, засобів її трудової діяльності і способів їх застосування. Він охоплює тривалий проміжок часу, починаючи з первісно-общинного ладу і закінчуючи епохою Відродження. Технічні знання розвивалися й ускладнювалися одночасно з прогресом техніки, що може бути представлено через еволюцію змістовних одиниць (форм) знання: практико-методичних, технологічних, конструктивно-технічних. У природознавстві також відповідно намічаються два перші етапи, які передують становленню його як науки: натурфілософський і схоластичний; останній характеризується тривалою затримкою переходу наукового пізнання від безпосереднього споглядання до теоретичного аналізу У цей період природничі й технічні знання розвивалися паралельно, взаємодіючи лише спорадично, без безпосередньої і постійного зв’язку між ними. У техніці цей період відповідає етапу гарматної техніки.
Другий етап у розвитку технічного знання – зародження технічних наук – охоплює проміжок часу з другої половини XV в. до 70-х років XIX ст. Він являє собою той етап в історії науки і виробництва, коли для вирішення практичних завдань починає залучатися наукове знання. На стику виробництва та природознавства виникає наукове технічне знання, покликане безпосередньо обслуговувати виробництво. Формуються принципи отримання та побудови наукового технічного знання, коло розв’язуваних ними завдань, методи. Одночасно триває становлення природознавства, яке пов’язане з виробництвом, опосередковано, через технічні науки і техніку У природознавстві в цей час складаються всі ті особливості, які визначили надалі особа класичної науки. У техніці цей період відповідає етапу виникнення машинної техніки, викликаному до життя зароджується капіталістичної соціально-економічної формацією.
Особливість другого етапу в розвитку технічного знання полягає в тому, що він може бути, у свою чергу, розчленований на два підетапи. Перший простягається від другої половини XV в. до початку XVIII в. У цей період відбувається становлення експериментального методу на основі з’єднання науки і практики. Наука проникає в прикладну сферу, але технічне знання ще не набуває статусу наукової теорії, оскільки ще не сформувалися остаточно теоретичні побудови природничих наук, засновані на експерименті. Другий підетапів – від початку XVIII в. до 70-х років XIX ст. – Характеризується тим, що поява нових наукових теорій в природознавстві (у всякому разі, в механіці) створило необхідні передумови для появи технічної теорії. Тому в зазначений період технічні знання також починають набувати теоретичний характер. Настає час остаточної добудови наукового технічного знання, кристалізації його коштів і надання йому статусу наукової теорії.
Третій етап в історії технічних наук, який може бути названий “класичним”, за часом охоплює 70-ті роки XIX ст. і триває аж до середини XX в. Технічні науки виглядають сформувалася і розвиненою областю наукових знань зі своїм предметом, засобами і методами і ясно окресленою об’єктної областю дослідження. У цей період склалися досить стійкі, чіткі форми взаємозв’язку природознавства і технічних наук. У цей період завершується перехід до індустріального суспільства Складна гарматна техніка і масове машинне виробництво зумовили прискорений розвиток технічних наук технологічного та енергетичного циклів (теплотехніка, термодинаміка, електротехніка і т. П.).
Рамки історичної періодизації завжди рухливі і несуть в собі певний елемент умовності. Періодизація має справу з явищем в його розвинутій формі і ставить досить різкі розмежувальні лінії, не враховуючи перехідні періоди, нерівномірність розвитку та інші фактори. Тому виділення в історії технічних наук класичного етапу не означає, що всі технічні дисципліни повністю сформувалися до зазначеного терміну. І тоді одні науки тільки виникли, як виникають вони і в даний час, інші – закінчили або завершували своє становлення, а треті – перебували в стадії виникнення. Так, теплотехніка як технічна дисципліна в основному сформувалася до середини, а електротехніка – до кінця XIX ст., Продовжуючи множити свої досягнення і понині. Але основні риси наукового технічного знання, його предмет, метод і характер взаємодії з природознавством визначилися вже наприкінці XIX ст.
В даний час намітився новий, четвертий етап у розвитку технічних наук. Визначальним його чинником є НТР, підсумком якої буде становлення комплексно-автоматизованого виробництва. Багато особливості сучасного етапу розвитку технічних наук ще не проявили себе повною мірою, і описати його вичерпно важко. Але деякі з них можуть бути відзначені вже зараз. Наприклад, інтеграція природничо-наукового і технічного знань як прояв загального процесу інтеграції в науці, що веде до створення і розвитку великих комплексів наук (кібернетики, космонавтики та ін.) [5].
На базі постнекласичного природознавства сформувалася система технічних наук в особі технологічних, енергетичних та інформаційно-кібернетичних циклів. Глобальний процес інформатизації визначає розвиток і
формування всіх інших технічних систем, технічних знань і наук. Технічні науки в XXI столітті утворили особливий клас наукових дисциплін, що відрізняються від природничих наук як по об’єкту так і за внутрішньою структурою. Виділилися спеціальні технічні науки, що володіють дисциплінарної організацією. І нарешті, з’являється системотехніка як спроба комплексного теоретичного узагальнення всіх галузей сучасної техніки і технічних наук при орієнтації не тільки на природничо, а й на гуманітарну освіту інженерів, т. Е. При орієнтації на системну картину світу.
Системотехніка являє собою особливу діяльність по створенню складних технічних систем і в цьому сенсі є насамперед сучасним видом інженерної, технічної діяльності, але в той же час включає в себе особливу наукову діяльність, оскільки є не тільки сферою докладання наукових знань. Таким чином, в системотехніці наукове знання проходить повний цикл функціонування – від його отримання до використання в інженерній практиці.
На зміну інженеру-фахівця приходить інженер-системотехнік. Інженер-системотехнік повинен поєднувати в собі талант вченого, конструктора і менеджера, вміти об’єднати фахівців різного профілю для спільної роботи. Все це вимагає якісного оновлення технічної освіти.
Таким чином, історія виникнення та розвитку наукових знань про техніку в контексті загальної історії в даний час представляється наступним чином. Почала технічних наук зародилися на основі раніше сформованих передумов в XVII-XVIII ст., Окремі технічні науки сформувалися в XIX – початку XX ст., А в другій половині XX в. технічні науки перетворилися на інституціалізовану підсистему науки в цілому і в необхідний інструмент інженерної діяльності. Можна констатувати, що історично в сфері суспільної практично-перетворювальної діяльності до теперішнього часу відбувся перехід від системи “технічна діяльність (механічні мистецтва) – техніка – технічні знання” до системи “інженерна діяльність – техніка – технічні науки”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)