Спадковість і мінливість – фундаментальні властивості живих організмів

Уявлення про те, що для живих істот характерні спадковості і мінливості, склалися ще в давнину. Було відмічено, що при розмноженні організмів з покоління в покоління передається комплекс ознак і властивостей, притаманних конкретному виду (прояв спадковості). Однак настільки ж очевидно й те, що між особинами одного виду існують деякі відмінності (прояв мінливості).

Знання про наявність цих властивостей використовувалося при виведенні нових сортів культурних рослин і порід домашніх тварин. Здавна в сільському господарстві застосовувалася гібридизація, тобто схрещування організмів, що відрізняються один від одного за будь-якими ознаками. Однак до кінця XIX в. така робота здійснювалася методом проб і помилок, оскільки не були відомі механізми, що лежать в основі прояву подібних властивостей організмів, а існували на цей рахунок гіпотези мали чисто умоглядний характер.

У 1866 р. вийшов у світ праця Грегора Менделя, чеського дослідника, “Досліди над рослинними гібридами”. У ньому були описані закономірності успадкування ознак в поколіннях рослин декількох видів, які Г. Мендель виявив в результаті численних і ретельно виконаних експериментів. Але його дослідження не привернуло уваги сучасників, які не зуміли оцінити новизну і глибину ідей, що випередили загальний рівень біологічних наук того часу. Лише в 1900 р., після відкриття законів Г. Менделя заново і незалежно один від одного трьома дослідниками (Г. де Фріз у Голландії, К. Корренсом в Німеччині і Е. Чермак в Австрії), починається розвиток нової біологічної науки – генетики, що вивчає закономірності спадковості і мінливості. Грегора Менделя справедливо вважають основоположником цієї молодої, але дуже бурхливо розвивається науки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Спадковість і мінливість – фундаментальні властивості живих організмів