Есхіл (525-456 до н. е.) – ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР – АНТИЧНІСТЬ
Есхіл – “батько” давньогрецької трагедії, перший із трьох великих афінських трагіків V ст. до н. е. разом із Софоклом та Евріпідом. Небагато відомо про його біографію. Народився Есхіл в 525 р. до н. е. в аттичному поселенні Елевсіні, походив зі старовинного аристократичного роду. В молоді роки Есхіл був свідком повалення тиранії і демократичних реформ Клісфена; у зрілому віці брав участь у найважливіших битвах греко-перських воєн: при Марафоні (490), Саламіні (480) і Платних (479). Писати Есхіл почав після двадцяти років, але успіху домігся лише після сорока. Тоді він був, мабуть, найбільш популярним в Афінах трагічним поетом. Помер Есхіл у Сицилії в 456 році.
Про смерть Есхіла існує легенда, згідно з якою він знав від оракула, що загине від удару з неба. Щоб уникнути випадкового падіння на голову якого-небудь предмета в місті, він вирушав у поле І там обдумував і писав свої твори. Та втекти від долі йому не судилось. Якось орел, тримаючи в пазурах черепаху, шукав скелю, об яку можна було б розбити панцир своєї жертви. Оскільки Есхіл був лисий, то орел помилково сприйняв його голову за блискучий камінь і випустив зі своїх пазурів черепаху просто на поета. Всього Есхіл написав не менше 80 драматичних творів, але з усієї кількості написаних ним трагедій до нас дійшло лише сім. Це “Перси”, “Благальниці”, “Семеро проти Фін”, “Прометей прикутий” і єдина трилогія – “Орестея”.
Есхіл жив у часи, коли демократичні порядки в Афінах не зміцніли, у самому місті точилася напружена боротьба між родовою аристократією і демократією, яка робила свої перші кроки. Тривав перехідний період, тому давні традиції родового суспільства позначалися на свідомості громадян. Не уник впливу родової ідеології й Есхіл. Цим пояснюється складність поета, якому були близькі погляди та інтереси частини родової аристократії, але який водночас не міг бачити того нового й прогресивного, що несли з собою демократичні перетворення в державі. Він поділяв погляди тієї просвіченої аристократії, яка сприяла віяння часу і почала відстоювати права людини нового періоду, заперечуючи варварство і дикість архаїчного минулого. Ця аристократія усвідомила вже перевагу полісної системи над застарілою родовою, що вирізнялася первісними, невизначеними відносинами між людьми. Тому Есхіл з такими патріотичними піднесеннями закликає еллінів на захист Афінської держави.
Заслуга Есхіла полягає у створенні могутніх характерів. Він удосконалив драматичну техніку: обмежив участь, а отже, й значення хору; увів на сцену другого актора, що уможливило розвиток дії і пожвавлення діалогу. Образи Прометея Кассандри, Електри назавжди увійшли до скарбниці світової драматурги. Велику роль у трагедіях Есхіла грали музичні елементи, хорові і сольні партії. Есхіл удосконалив акторський склад і урізноманітнив маски.
Есхіл удосконалив форму трагедії, увів формулу трагічного мовчання, створив атмосферу жаху на сцені, пофарбовані маски, декорації, костюми, танці й танцювальні фігури, першим почав писати трагічні трилогії.
Трагедія “Прометей закутий” належить до пізнього періоду творчості Есхіла. Очевидно, трилогія була написана у 469 році до н. е Сюжет трагедії запозичений з міфу про покарання Прометея, який всупереч волі Зевса викрадає з Олімпа вогонь і дарує його людям. До того часу люди вели напівтваринний спосіб життя, а богів-олімпійців зовсім не обходили їхні бідування. Прометей приніс вогонь й навчив людей обробляти землю, будувати житла, лікувати хвороби, читати й писати, приносити богам жертви. За непослух Зевс, якому Прометей колись допоміг здобути владу над світом, наказав прикувати титана до скелі на краю світу. Образ прихильного до людей учителя – Прометея набув надзвичайної ваги серед афінян у період розквіту ремісництва, торгівлі, мистецтва та медицини.
Прометей, прикутий до скелі, скаржиться на невдячність та свавілля новітніх божеств і пригадує, як він допоміг людям. Він наділив їх розумом, навчив ремісництву. “Не знали ні теслярства, ні підсонячних домів з цегли, а в землі селилися, мов комашня моторна, десь у темряві печер глибоких, сонцем не осяяних”. Прометей навчив смертних арифметиці, письму “і творчу дав їм пам’ять”. Він показав, як уярмити тварин, щоб вони допомагати у важкій роботі, як будувати кораблі. Та це ще не все! “Я їх навчив вигойні ліки змішувать, щоб цим перемагати всякі хворості”. Прометей дав людям вогонь, показав, що глибоко попід землею сховані “скарби – залізо, мідь, срібло й золото”.
Коли ж Хор радить не перейматися так справами людей, Прометей каже, що така його Доля, а її ніхто ще не зміг уникнути. Навіть Зевс. Але Прометей нікому не відкрив таємницю, коли Зевс царювати вже не буде.
Прометей песо людям вогонь (Фюгер, 1817)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)