Есхіл “Прометей прикутий” – короткий зміст
Гімном розуму і справедливості звучить найзнаменитіша трагедія Есхіла – “Прометей прикутий”. Дата її написання і місце постановки невідомі. Старовинний міф про титана Прометея вперше використав в літературі Гесіод. Його Прометей – розумний і підступний обманщик, який зробив своєю жертвою навіть самого Зевса, від якого він поніс заслужене покарання. В Афінах існував давній культ Прометея – викрадача вогню. На святі в його честь юнаки змагалися в бігу з палаючими смолоскипами (прометеев вогонь).
Дія трагедії Есхіла “Прометей прикутий” відбувається на краю землі, в дикій країні скіфів. У пролозі Влада і Сила, грубі прислужники Зевса, призводять скутого Прометея, і бог-коваль Гефест проти своєї волі, за наказом Зевса пригвождает титану до високого стрімчака. (Так як в трагедіях Есхіла не могло одночасно активно брати участь у дії більше двох акторів, то в цій сцені Прометея і Силу, мабуть, зображували безмовні статисти, протагоніст виконував роль Гефеста, а девтерагоніста, т. Е. Другого актор, – роль Влади. )
Залишившись один, прикутий Прометей оплакує свою долю, закликаючи природу бути свідком його страждань.
О ти, ефір божественний, і ви,
Про вітри швидкокрилі, і ріки,
І сміх морських незліченних хвиль,
Земля – всематерь, коло всезрящій сонця,
Вас всіх у свідки покликом: дивіться,
Що нині, бог, терплю я від богів!
Скорботний монолог Прометея переривають несподівані звуки:
… Що за шум лунає поблизу
Від мчать птахів? І ефір задзвенів,
Розсікаємо ударами майорить крив.
На крилатою колісниці з’являється хор, який зображає дочок бога Океану. Океаниди втішають страждальця і просять його розповісти, що ж змусило Зевса вдатися до настільки суворому покаранню. Перший епісодій трагедії Есхіла відкривається монологом Прометея. Вина його – в безмірної любові до людей і в прагненні захистити їх від несправедливих посягань богів. Бажаючи людям щастя, Прометей приховав від них таємниці майбутнього, подарував надію і, нарешті, приніс їм вогонь. Здійснюючи все це, він твердо знав, що
… Смертним допомагаючи,
Готував кару для самого себе.
Есхіл зображує далі, як з морських надр на крилатому драконі прилітає старий Океан, щоб утішити Прометея. Але прикованому до скелі Прометею чужі смиренність і покаяння, до яких закликає Океан. Океан покидає орхестру, і перша дія закінчується піснею-плачем Океанид, разом з якими Прометея оплакують всі люди, стогне морська безодня, дроблячись гнівним прибоєм об прибережні скелі, плачуть сріблясті хвилі річок і навіть у своїх підземних палатах здригається похмурий Аїд. Великим монологом Прометея Есхіл відкриває другий епісодій своєї трагедії. Прикутий Прометей перераховує ті благодіяння, які він надав людям: ніколи, подібно жалюгідним мурашкам, ті копошилися в підземних печерах, позбавлені почуття і розуму. Він “показав схід і заходи зірок небесних”, навчив “науці числ і грамоті”, “дав їм творчу пам’ять, матір муз”. З його допомогою навчилися люди приручати диких тварин і плавати по морях, він відкрив їм таємниці лікування і витягнув для них багатства земних надр – “залізо, і срібло, і золото, і мідь”. “Все від мене, – кінчає свою розповідь Прометей, – багатство, знання, мудрість! “
Для епохи становлення і утвердження афінської демократії, яка закликала людини до активної творчої діяльності, характерна віра в прогресивний розвиток суспільства. Вона і знайшла художнє вираження у створеному Есхілом образі титана Прометея. Песимістичні уявлення Гесіода про суспільне регресі, відображені в міфах про Пандори, надісланій людям в покарання за злочин Прометея, і про п’ять поколінь вже не зустрічали співчуття. За багатовіковою міфологічної традиції суспільний прогрес втілюється в Есхіла в образі бога-благодійника, з’явився першопричиною всіх досягнень цивілізації. Прикутий Прометей стає в трагедії Есхіла активним борцем за справедливість, противником зла і насильства. Велич його образу підкреслюється також і тим, що він, провидець, знав про своїх прийдешніх стражданнях, але в ім’я щастя людей і торжества правди свідомо прирік себе на тортури. Противник Прометея, ворог людей, неприборканий гвалтівник і деспот – сам Зевс, батько богів і людей, правитель всесвіту.
Для того щоб підкреслити свавілля його влади, Есхіл виводить у своїй трагедії ще одну жертву Зевса. До скелі, на якій розп’ятий Прометей, підбігає Іо. Нещасна кохана Зевса, колись красива дівчина, звернена ревнивою дружиною Зевса, богинею Герой, в телицю і приречена на нескінченні поневіряння. Боги змінили вигляд Іо, але зберегли їй людський розум. Її переслідує гедзь, укуси якого наганяють нещасну в безумство. Незаслужені муки Іо змушують прикутого Прометея забути про власні стражданнях. Він втішає Іо, пророкує їй близький кінець мук і славу. На закінчення Прометей загрожує загибеллю їх загального мучителя – Зевсу, таємниця долі якого відома йому одному. Слова Прометея доходять до слуху Зевса, і наляканий тиран відправляє до Прометея слугу богів Гермеса, щоб вивідати таємницю. Тепер безсилий розп’ятий Прометей тримає у своїх руках долю всесильного самодержця. Він відмовляється відкрити таємницю Зевса і з презирством дивиться на Гермеса, який добровільно проміняв свою свободу на службу Зевсу:
Знай добре, що я б не проміняв
Своїх скорбот на рабське служіння.
Гермес загрожує прикованому Прометею новими нечуваними муками, але Прометей знає, що Зевс не в силах умертвити його, а “борошно терпіти ворогові від ворогів – НЕ ганебно нітрохи”. Розгніваний Зевс обрушує на Прометея всі підвладні йому стихії. У страху метушаться засмучені Океаниди. Небо розколюється у вогні виблискуючих блискавок. Гуркіт грому стрясають гори. Дрижить земля. У чорних клубах сплітаються вітри. Скеля з прикутим до неї Прометеєм падає в прірву. Подальша доля Прометея в трилогії Есхіла залишається невідомою. Збережена трагедія багатьом здавалася дивною. Особливо загадковим вважали образ Зевса, який в інших драмах Есхіла виступав як втілення світопорядку і справедливості. Можливо, розгадка була в незбережених частинах трилогії, завершується примиренням Прометея з Зевсом. Есхіл вірив у світовий прогрес і в поступальний рух світу до загальної гармонії. Він міг зобразити юного Зевса, згідно з міфом насильно захопив владу, а потім дати цей образ у розвитку і показати, як Зевс ціною страждань прикутих Прометея перестає бути насильником і тираном. На підтвердження даної гіпотези слід послатися на еволюцію Ерінній в трилогії “Орестея”.
Композиція “Прометея прикутого” ще цілком архаїчна. Дія переважно замінюється розповіддю про нього. Сам же герой Есхіла, розп’ятий на скелі, нерухомий; він лише вимовляє монологи або розмовляє з тими, хто приходить до нього.
Проте емоційний вплив цієї трагедії надзвичайно велике. Протягом багатьох століть з образом титана Прометея зв’язувалися найпередовіші соціальні ідеї, а принесений ним на землю вогонь став символом вогню думки, будить людей. Для знаменитого російського критика Бєлінського “Прометей – це сила яка розмірковує, дух, що не визнає жодних авторитетів, крім розуму і справедливості”. Ім’я Прометея назавжди зробилося загальним ім’ям безстрашного борця проти деспотизму і тиранії. Під впливом Есхіла створив свого бунтарського “Прометея” молодий Гете. Романтичним героєм, пристрасним противником всякого зла і палким мрійником виявився Прометей в однойменній поемі Байрона і в “Звільнений Прометей” Шеллі. Однойменну симфонічну поему створив Лист, симфонію “Прометей, або Викрадення вогню” – Скрябін.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)