ПРОМЕТЕИ ЗАКУТИЙ – Есхіл (бл. 525-456 рр. до н. е.) – БАТЬКО АНТИЧНОЇ ТРАГЕДІЇ – Античність

(Уривок)

Дійові особи

Влада й Сила – слуги Зевсові.

Гефест – бог-коваль.

Прометей – титан.

Океан – титан.

Хор Океанід – дочок Океанових.

Іо – діва-телиця, дочка Інахова.

Гермес – вісник Зевсів.

Пролог

Скеляста гірська пустеля. Три божества – Гефест з молотом і ланцюгом у руках, Влада і Сила – підводять в’‎язня Прометея до скелі.

Влада

От і прийшли ми аж на самий край землі,

В безлюдну далеч Скіфії пустельної.

Пора, Гефесте, повеління виконать

Отцеве і до кручі стрімковерхої

5 Оцього міцно прикувать зухвалого

Нерозривними ковами залізними.

Твій квіт укравши, на усе придатного

Вогню він сяйво смертним дав, – за гріх оцей

Повинен кари від богів зазнати він,

10 Щоб научився Зевсові коритися

І так прихильно до людей не ставився.

Гефест

О Владо й Сило, волю вже ви Зевсову

Вчинили, – більше вам робити нічого.

А я прикути бога чи наважуся

15 Родимого до кручі буревійної?

Та зважитись повинен неминуче я, –

Отцевим страшно повелінням нехтувать… (…)

(До Прометея).

Ти, богом бувши, гніву не боявсь богів

30 І понад міру смертним ти пошану дав –

Отож ці кручі завжди стерегтимеш ти

Без сну й спочинку, ніг не розгинаючи,

I марні будуть скарги всі і лементи,

Бо невблаганне серце у Кроніона1, –

35 Жорстокі завжди ці нові велителі! (…)

Страждаючи від обов’язку виконувати жорстокий наказ Громовержця, Гефест приковує свого друга до скелі. Сила і Влада збиткуються з титана, але він не відповідає, приховуючи біль. Нарешті Гефест закінчує ганебну роботу.

Гефест

Ходімо звідси, – тож увесь у путах він.

Влада (до Прометея)

Тепер зухвальствуй і кради богів дари

Для тих недовгоденних! З тяжких мук твоїх

Здолають, може, смертні увільнить тебе?

85 Даремно Прометея прозорливого

Ім’‎я ти маєш – сам-бо потребуєш ти

В недолі Прометея-визволителя.

Гефест, Влада й Сила відходять.

Прометей (сам)

Ефіре божественний! О джерела рік!

О бистрокрилі вітри й незліченної

90 Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх,

I всевидющий сонця круг, – вас кличу я,

Погляньте, що – сам бог – я від богів терплю!

Подивіться, ганебне яке

Мордування довгі тисячі літ

95 Терпітиму я! (…)

100 Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я

Передбачаю завжди, й несподіваних

Нещасть нема для мене, – отже, легко

1Кроніон – син титана Кроноса, повелителя часу, тобто Зевс.

ПРОМЕТЕИ ЗАКУТИЙ   Есхіл (бл. 525 456 рр. до н. е.)   БАТЬКО АНТИЧНОЇ ТРАГЕДІЇ   Античність

Г. В. Біссен. Гефест. 1838 р.

Повинен долю зносити присуджену:

105 То – нездоланна сила Неминучості. (…)

Дав-бо смертним я

Почесний дар – за це мене й засуджено:

В сухім стеблі сховавши, джерело вогню

110 Я переніс таємно, й людям сталося

Воно на всі мистецтва їх навчителем.

Оцей-бо злочин я тепер покутую,

В кайданах лютих просто неба висячи. (…)

На крилатій колісниці з’‎являється хор Океан і д.

Парод

Епісод перший Хор

(Старша Океаніда)

Скажи всю правду, розкажи докладно нам,

В якій провині Зевс, тебе винуючи,

195 Глумує з тебе тяжко і безчесно так, –

Скажи, як ця розмова не гнітить тебе.

Прометей

Як боляче, як важко це розказувать,

Та гірко ж і мовчати, – так і так болить.

Як боги вперше почали злоститися

200 І учинивсь між ними лютий заколот, –

Одні-бо скинуть намагались Кроноса,

Щоб Зевс владарив, інші ж їм противились… (…)

Тому волів я краще в цих обставинах

Вдвох з матір’‎ю допомагати Зевсові,

Як-то допомагає вільний вільному.

Безодня чорна Тартару моєю лиш

220 Порадою – і Кроноса одвічного,

І всіх його сподвижників поглинула.

За цю послугу карою жахливою

Владар богів жорстоко відплатив мені.

Властиво-бо усім тиранам хворіти

225 На боязку до друзів недовірливість.

Питали ви, з якої це причини він

Глумує так із мене, – все з’‎ясую вам.

Трон батьківський посівши, між богами він

Дари почесні поділив і кожному

230 Дав владу. Тільки для людей знедолених

Не залишив нічого, весь-бо смертний рід

Хотів він винищити і насадить новий.

Ніхто, крім мене, опір не чинив йому,

А я – наваживсь. Людям я рятунок дав,

235 Щоб їм, розбитим громами Кроніона,

На чорне дно Аїду не спускатися.

За це ось муки зазнаю такої я,

Що й глянуть страшно, а не те, що стерпіти.

До смертних жалісливому – мені жалю 240

Нема; немилосердний був до мене Зевс,

Але й його неславить це стидовище. (…)

Хор

Крім цього, більше не вчинив нічого ти?

Прометей

Позбавив смертних прозирання долі я.

Хор

Які ж від цього ліки ти їм винайшов?

Прометей

250 Я їх сліпими наділив надіями.

Хор

Велику смертним поміч дарував ти цим.

Прометей

Вогонь, крім того, дав я їм в супутники.

Хор

Вогнистий промінь – тим недовгоденним дав!

Прометей

Вогонь навчить їх багатьох умілостей.

Хор

255 За це тебе Кроніон, так караючи…

Прометей

Катує, мучить, глуму не послаблює. (…)

На крилатому коні з’являється Океан. Він умовляє Прометея скоритися Зевсові, але титан залишається незламним. Не діждавшись каяття, Океан відлітає.

Стасим перший

Епод

(…) Прометей

Не думайте, що то з сваволі й гордощів

Мовчу я, – в грудях серце розривається,

Коли погляну на оцю ганьбу свою!

Хто, як не я, новітнім божествам оцим

440 Розподілив почесної судьби дари?

Мовчу вже, ви-бо знаєте й самі про це, –

Ось про недолю смертних ви послухайте:

То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав,

Я наділив їх мудрою розважністю.

445 Не для докору людям це розказую, –

Лише щоб силу показать дарів моїх.

Вони раніше й дивлячись не бачили

І слухавши не чули, в соннім маренні

Ціле життя без просвітку блукаючи.

450 Не знали ні теслярства, ні підсонячних

Домів із цегли, а в землі селилися,

Мов комашня моторна, десь у темряві

Печер глибоких, сонцем не осяяних.

І певної ще не було прикмети в них

455 Для зим холодних, і весни квітучої,

І золотого літа плодоносного.

Весь труд їх був без тями. Таємничий схід

І захід зір небесних пояснив я їм.

З усіх наук найвидатнішу винайшов

460 Науку чисел, ще й письмен сполучення

І творчу дав їм пам’‎ять – цю праматір муз.

І в ярма перший уярмив тварини я,

Щоб у важкій роботі, приневолені,

Людей своїми заступили спинами.

465 Я віжколюбних коней в колісниці впріг –

Забагатілих розкошів оздоблення.

Хто, як не я, для мореплавців вигадав

Між хвиль летючі льнянокрилі повози?

Для смертних всі знаряддя ці я винайшов,

470 Собі ж, бездольний, не знайду я способу,

Як із біди своєї увільнитися.

Хор

Вже й розум губиш у ганебних муках ти!

Немов поганий лікар недосвідчений,

Що сам захворів, блудиш і сумуєш ти,

475 Собі самому ліків не знаходячи.

Прометей

Та вислухайте далі, і здивуєтесь,

Які я мудрі винайшов умілості

Й мистецтва, – з них найважливіші ось які:

Хто занедужав, ні пиття цілющого

480 3 трави-гойниці, ні мастей не знаючи,

Без допомоги загибав лікарської, –

Я їх навчив вигойні ліки змішувать,

Щоб цим перемагати всякі хворості.

Для них я різні віщування способи

485 Установив, і перший сни я визначив,

ПРОМЕТЕИ ЗАКУТИЙ   Есхіл (бл. 525 456 рр. до н. е.)   БАТЬКО АНТИЧНОЇ ТРАГЕДІЇ   Античність

Невідомий автор. Зевс з Нікомедії у Віфінії

Що справджуються; роз’‎яснив я значення

Прикмет дорожніх, і таємних висловів,

І льоту хижих, кривопазуристих птиць –

Яка на добре чи на зле провісниця;

490 Усі пташині з’‎ясував я звичаї –

І як живе з них кожна й чим годується,

Яка в них ворожнеча і любов яка. (…)

500 Це все – від мене. Хто посміє мовити,

Що глибоко попід землею сховані

Скарби – залізо, мідь, срібло і золото –

Він на вигоду людям, а не я, знайшов?

Ніхто, крім тих, хто безсоромно хвастає.

505 А коротко сказати, то довідайтесь:

Від Прометея – всі в людей умілості.

Хор

Про смертних не турбуйся понад міру ти

І не занедбуй у нещасті сам себе, –

Ми певні, що, звільнившись із кайданів цих,

510 Ти перед Зевсом міццю не поступишся. (…)

Прометей

Йому своєї долі не уникнути.

Хор

Хіба Кронід не завжди царюватиме?

Прометей

520 Про це вам не дізнатись – не випитуйте.

Хор

Велику, видно, криєш таємницю ти.

Прометей

Зверніть на інше мову, – розголошувать

Про це не час, це мушу якнайглибше я

Ховати, – таємниці як дотримаю,

525 То з мук ганебних і кайданів визволюсь. (…)

Стасим третій Ексод

(…) З’‎являється Гермес.

Гермес

До тебе, мудрія гостроязикого,

945 Богів зрадливця, а людей шановника,

До тебе, вогнекрадця, промовляю я!

Звелів отець все розказать про шлюб отой,

Що через нього, похвалявсь ти, влади він

Позбудеться. Докладно і виразно все

950 Ти, Прометею, розкажи без загадок!

Цю путь удруге не примушуй міряти, –

Сам знаєш-бо, цим Зевса не власкавити. (…)

Прометей

Свого нещастя на негідне рабство я

Не проміняю, – це запам’‎ятай собі. (…)

Гермес

(…) Як словам моїм

Ти не скоришся – глянь, якою бурею, –

1015 Хвилешна хвиля муки неминучої

Тебе настигне. Скелі стрімковерхі ці

Розтрощить батько громом-блискавицею

Полум’‎яною, і обійми каменю

Твоє сховають тіло. Довгі сповняться

1020 Віки, аж поки вийдеш знов на світло ти

И орел кривавий, цей крилатий Зевсів пес,

Шматки великі рватиме пожадливо

Від твого тіла, і щодня приходити

Цей буде гість незваний і печінкою

1025 Живитися твоєю почорнілою.

Стражданням цим не дожидай закінчення… (…)

Прометей

1080 Не в розмовах нікчемних, а справді земля

Захиталась, і грому лупи глухі

Вже ревуть недалеко, грізних блискавиць

Вже спалахують завитні полум’‎яні,

1085 І куряву вихри крутять, женуть.

Супротивні вітри летять звідусіль

В незрименному герці, – заколот, бій,

Вітрове повстання! В страшній боротьбі

Все змішалось – повітря і хвилі морські!

1090 Всю цю бурю наслав розлючений Зевс,

Щоб мене вжахнути.

О пречесна мати моя, о ефіре,

Що світлом усіх обіймаєш, поглянь –

Я страждаю безвинно.

При громі й блискавицях скеля з Прометеєм

Провалюється в безодню.

Переклад Бориса Тена

ПРОМЕТЕИ ЗАКУТИЙ   Есхіл (бл. 525 456 рр. до н. е.)   БАТЬКО АНТИЧНОЇ ТРАГЕДІЇ   Античність

Гермес, що зав’‎язує сандалію. Бл. 330 р. до н. е. Фрагмент римської копії з давньогрецького оригіналу

Запитання і завдання до прочитаного

1. Назвіть персонажів, задіяних у прочитаних вами уривках трагедії. Хто з них протистоїть Прометею, а хто співчуває?

2. Яку роль відіграє в трагедії Есхіла хор? Як у його словах відображено авторську позицію щодо конфлікту Прометея і Зевса?

3. Які знання, ремесла й мистецтва Прометей дав людям? Чим зумовлене його прагнення допомогти смертним? Якого дару титан позбавив людей? Чому він це зробив?

4. Які образні картини в монолозі Прометея увиразнюють його мужність і непохитність?

5. Подискутуймо! Чому Гефест виконав Зевсів наказ, незважаючи на співчуття до Прометея?

6. Робота в парах. Порівняйте образи Прометея і Гермеса. Чи вдалося Гермесу налякати титана? За що Прометей зневажає посланця Громовержця?

7. Як у прочитаних вами уривках трагедії схарактеризовано Зевса? Чому Прометей виступив проти нього? У чому полягає моральна перемога титана над очільником богів?

8. Завдяки чому Прометей увійшов до числа “вічних образів”? Які властивості людського духу він символізує?

9. Філологічний майстер-клас. На прикладі твору “Прометей закутий” розкрийте особливості античної трагедії, викладені в розділі “Біля витоків театрального мистецтва” (с. 88).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПРОМЕТЕИ ЗАКУТИЙ – Есхіл (бл. 525-456 рр. до н. е.) – БАТЬКО АНТИЧНОЇ ТРАГЕДІЇ – Античність