ЕСХІЛ – Есхіл (525-456 до н. е.) – ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР – АНТИЧНІСТЬ

Вергілій народився 15 жовтня 70 до н. е. біля Мантуї, у селищі Анди.

За переказом Светонія, його матері під час вагітності наснилося, начебто вона народила лаврову гілку, що, торкнувшись землі, відразу пустила корені й виросла у зріле дерево з безліччю різних плодів і квітів.

За однією з версій, його батько був гончарем у державного чиновника Магія, з дочкою якого він згодом одружиться. Завдяки наполегливій праці батька та фінансовій підтримці тестя сім’‎я Вергілія досягла певних статків, що дозволило не тільки дати синові добру освіту, але й залишити йому у спадок невеличкий маєток поблизу Мантуї.

Освіту Вергілій здобував у риторичних школах Кремона, Медіолана й Рима. Перші вірші молодого поета привернули увагу впливового на той час державного діяча, оратора та історика Асінія Полліона, який, між іншим, цікавився і літературою.

Вергілій, коли було йому 19 років (бл. 51 до н. е.) поїхав до Риму навчатися риторики – у ті часи обов’‎язкової складової вищої освіти, необхідної для політичної кар’‎єри. Пробувши у Римі близько року, він приєднався до заснованого Філодемом в Неаполі гуртка епікурейпів. який очолював Сірон. І хоч Вергілій готувався до кар’‎єри адвоката, природна сором’‎язливість визначила його життя як поета. У політичному житті Вергілій участі не брав. У Неаполі чи поблизу нього Вергілій прожив майже все своє життя. Лише зрідка відвідував Рим, бував на Сицилії й у Таренті та один раз відвідав Грецію.

ЕСХІЛ   Есхіл (525 456 до н. е.)   ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР   АНТИЧНІСТЬ

Бюст Вергілія при вході в його склеп в Неаполі

На п’‎ятдесят другому році життя Вергілій пустився у велику подорож Грецією, щоб наступні три роки займатися відшліфовкою своєї поеми “Енеїда”. Прибувши до Афін, Вергілій зустрівся з Октавіаном Августом, після чого вирішив відмовитися від поїздки і повернутися з ним до Італії. При огляді Мегар він серйозно занедужав, на кораблі хвороба ще посилилася, і незабаром після прибуття в Брундизій Вергілій помер 20 вересня 19 р. до н. е.

Прах його перенесли до Неаполя і поховали біля другого каменя на Путеоланському шляху; для своєї гробниці він склав такий двовірш:

У Мантуї був народжений, помер у Калабрії, спочиваю

У Парфенопеї – оспівував пасовиська, села, вождів.

Де пасовища – натяк на твір “Буколіки”,

Села – на “Георгіки”, вождів – на “Енеїду”.

Твір “Буколіки” (від грец. “bukolika”) вийшов у 39 р. до н. е. і вважається початком літературної діяльності Вергілія. Збірка “Буколіки” складається з десяти віршів – еклог. Найчастіше еклоги це діалог двох пастухів. Темою пісень у більшості віршів є любовні страждання героїв. Важливе місце у пастуших піснях посідає герой пасторального фольклору Дафніс, який трагічно загинув через прагнення противитися любовному почуттю. Отже, можна говорити про те, що “Буколіки” утверджують владу кохання, що охоплює увесь світ.

Сучасні вчені висувають більш прозаїчну версію: поет, підлещуючись до “сильних світу цього”, говорить у піднесених тонах про народження дитини одного з двох претендентів – Асінія Полліона чи Октавіана Августа, дружини яких на той час були вагітні і ось-ось повинні були народити. У принцепса Октавіана народилася дочка Юлія, що ж стосується Асінія Полліона, то він виявився щасливим батьком, якому доля подарувала сина.

Після виходу “Буколік” Вергілій стає одним з найвідоміших і найпопулярніших римських поетів. Він входить до літературного кола, очолюваного Меценатом – близьким другом Октавіана Августа. Саме Октавіану та Меценату поет присвячує свій наступний твір – дидактичну поему “Георгіки”, що писалася упродовж семи років (37-30 роки до н. е.).

Основна ідея твору – поетизація і, якоюсь мірою, пропаганда життя в сільській місцевості, ідеалізація сільськогосподарської праці

“Буколіка” – (від грец. bukotos – “пастух”) жанр античної поезії, в якому мовилося про вільне, безтурботне, щасливе життя на селі.

“Георгіки” – (грец. ЕСХІЛ   Есхіл (525 456 до н. е.)   ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР   АНТИЧНІСТЬ – “господарювання на землі”) – в широкому сенсі – пісні та поетичні твори про сільське господарство, мають практичне значення.

“Георгіки” – друга поема Вергілія, складається з чотирьох книг. Тема першої – рільництво, другої – садівництво, третьої – тваринництво, четвертої – бджільництво. Кожна книга починається з молитви – звертання до богів і похвали Меценату та імператору Августу. У “Георгіках” людина представлена як частка природи, яка зобов’‎язана жити й працювати за її законами. Як дидактичний твір, що має загальнолюдську спрямованість, поема носить не тільки філософський, але і повчальний характер, бо містить чимало життєвих і господарських порад, що свідчать про знання автором умов сільського життя, сільської праці. Головне для Вергілія – показати моральні й економічні переваги життя і праці на землі.

Найкращим твором Вергілія вважається епічна поема “Енеїда”, написана на прохання самого Октавіана Августа. Робота над поемою почалася у 29 році до н. е. і продовжувалася до смерті поета. В основі її лежить сказання про благочестивого троянця Енея, сина Анхіза й Венери, що втік під час пожежі Трої в латинську землю. За офіційною версією римляни вважалися нащадками троянців, а рід Юліїв, до якого зараховував себе Октавіан Август, вів своє походження від самого Енея. Поема Вергілія мала стати хвалою предкам Октавіана і давніх традицій, реставратором яких себе вважав. Більшість мотивів “Енеїди” Вергілій знайшов вже в існуючих обробках сказання про Енея, але вибір і розташування їх належать самому Вергілію і підпорядковані його поетичному завданню.

З самого початку автор поділив поему на 12 книг (9896 рядків), кожна з яких мала бути закінченим цілим. Писав Вергілій цей твір досить своєрідно. Спершу докладний зміст кожної книги з усіма подробицями був написаний прозою, після чого поет почав її “перекладати” поетичною мовою. Залежно від настрою, автор брався то за одну, то за іншу книгу. Робота просувалася повільно й лише в 19 р. до н. е. в основному була закінчена. Поема починається з прославлення Енея, засновника майбутньої могутньої держави.

В “Енеїді”, як і в поемах Гомера, представлені два плани: божественний і людський. Але якщо у Гомера люди не завжди погоджуються з волею богів, то у Вергілія це взагалі недопустимо. Так Еней завжди виконує накази богів, бо він представник майбутньої великої військової імперії, і для нього воля богів дорівнює наказам воєначальників, які обов’‎язково мають виконуватися.

ЕСХІЛ   Есхіл (525 456 до н. е.)   ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР   АНТИЧНІСТЬ

Жан-Жозеф Тайясон. Вергілій читає Енеїди Августу та Октавії. 1787

Образ Енея у поемі має дуже велике значення. Міфологічний герой втілює основні ідеали і римські доблесті епохи Октавіана Августа: благочестя, вірність своєму обов’‎язку, сімейні чеснота (любов до батька й маленького сина), мужність, відвага, здатність до відданої дружби, уміння цінувати союзників.

У поемі постійно й послідовно проводиться думка про те, що Еней і заснована ним держава є найбільшим благом для Італії. Це світове визнання Риму, на думку Вергілія, є не стільки справою рук людських, скільки виконанням долі, божественного призначення Риму бути об’‎єднуючим началом навколишніх земель.

Всю історію Риму Вергілій подав в описі щита Енея. Вирізьблені на ньому зображують легенди та історичні події, пов’‎язані з розвитком Римської держави.

Вергілій глибоко шанував еллінську культуру, але протиставляв їй культуру римську, підкреслюючи її вищий і досконаліший характер. Вергілій вирізнявся людяністю, а його мудрі й гуманістичні думки часто випереджали епоху й ріднили з поетами прийдешніх часів.

Головний герой поеми – Еней – сконцентрував у собі всі доблесті епохи, як їх розумів Вергілій, – побожність, високу мораль, милосердя, сміливість, розсудливість, розвинене почуття обов’‎язку й честі.

“Енеїда” написана гекзаметром, який вносить у класичний розмір багато нового й доводить до досконалості. Гекзаметр Вергілія надзвичайно гнучкий і співучий, сповнений різноманітних поетичних прийомів, які відображають зміст зображуваного.

Поема довго була зразком “героїчного епосу” і в Римі, і в літературах нової Європи.

Творчість Вергілія та її валив в історії європейської літератури є дуже вагомими. Вже за життя він став класиком, його твори входили до шкільних хрестоматій і підручників, на них навіть ворожили, його цитували, численні його афоризми вважалися зразками мудрості, його визнавали як видатного вченого – історика Греції та Риму, знавця сільського господарства, філософії та астрономії, риторики та словесності.

З XVII ст. “Енеїда” стала об’‎єктом численних пародіювань. Взірцем бурлеску й травестії є “Енеїда” І. П. Котляревського (1798 р.). За міфологічним сюжетом Котляревський приховав мрію українського народу про незалежність своєї країни. Тут є зв’‎язок із внутрішніми подіями в Україні 1775 року, коли була зруйнована Запорізька Січ.

Український читач знайомиться з творами Вергілія у перекладах Осипа Шухевича, Івана Стешенка, Миколи Зерова, Мирона Борецького, Андрія Содомори, Віталія Маслюка, Михайла Білика та ін. майстрів українського перекладу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

ЕСХІЛ – Есхіл (525-456 до н. е.) – ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР – АНТИЧНІСТЬ