Бронхіт хронічний
Хронічний запальний процес з переважним дифузним ураженням слизової оболонки бронхів великого і середнього калібру. У виникненні хронічного бронхіту найчастіше “винна” бактеріальна інфекція (стафілококи, стрептококи, гемофільна паличка, пневмококи, синьогнійна паличка, клебсієла і інші мікроорганізми). Крім бактеріальної інфекції до хронічних бронхітів призводять вірусні інфекції (віруси грипу, парагрипу, риновіруси) та мікоплазменние інфекції. Хронічний бронхіт за частотою виникнення займає одне з перших місць серед хронічних неспецифічних захворювань органів дихання, причому число випадків захворювання, як показують результати численних досліджень, в останні 10-15 років неухильно зростає.
Провокують роль у виникненні хронічного бронхіту відіграють поллютанти (домішка вдихає повітрі різних речовин, що надають шкідливий вплив на слизову оболонку бронхів), в першу чергу – тютюновий дим. На другому місці стоять поллютанти промислово-виробничого характеру (продукти неповного згоряння кам’яного вугілля, природного газу, нафти, двоокис сірки і ін.).
Значення інфекції як етіологічного фактора багатьма фахівцями оскаржується, вважають, що вона виникає вдруге в результаті порушення захисних механізмів дихальних шляхів, тобто посилює тяжкість перебігу захворювання. Однак у виникненні рецидивів хронічного бронхіту у дорослих і дітей інфекція грає першорядну роль. Найбільш часто рецидиви захворювання викликають віруси, мікоплазма пневмонії, висіваються також стрептококи пневмонії, гемофільна паличка і ін.
В результаті гіпертрофії бронхіальних залоз, збільшення числа келихоподібних клітин і появи їх навіть в бронхіолах (в нормі вони там відсутні) в бронхах накопичується надмірна кількість слизу і зростає її в’язкість. Все це призводить до порушення механізму очищення бронхів від секрету і утворення мокротиння, яка віддаляється кашлем, що є як би компенсаторним механізмом, що сприяє очищенню бронхів. У здорової людини процес очищення бронхів здійснюється віями епітеліоцитів бронхів, які транспортують чужорідні частинки, слущить епітелій бронхів і слиз, що виділяється бронхіальними залозами і келихоподібних клітинами, вгору – у напрямку до трахеї і гортані.
Клінічні прояви захворювання характеризуються тріадою основних симптомів: кашлем, виділенням мокроти і задишкою.
Частота загострення хронічних бронхітів різко зростає в період сезонної епідемії грипу, а також в холодну пору року.
Таким чином, механізм розвитку хронічного бронхіту пов’язаний з порушенням секреторної, очисної та захисної функцій бронхів на тлі зниження імунологічної реактивності всього організму в цілому. Поряд зі збільшенням кількості бронхіальної слизу, зростання її в’язкості змінюється і склад секрету бронхів. На цьому тлі активно розмножуються вдихувані з повітрям мікроорганізми, розвивається бронхіальна інфекція.
Внаслідок запального процесу виникають обструктивні порушення в бронхіальному дереві (звуження просвіту бронхів), що призводить до зниження нормальної вентиляції легенів, зниження кровотоку в слабо вентильованих зонах.
Хронічні бронхіти поділяють за характером запального процесу на катаральні (поверхневі) і гнійні, по особливості функціональної характеристики – на обструктивні і необструктивний. Виділяють також мало поширені форми: геморагічний і фібринозний бронхіти.
Захворювання розвивається поступово, йому передує переохолодження, після якого з’являється покашлювання без мокротиння. Такий стан може тривати від кількох місяців до кількох років. Поступово, спочатку непомітно для самого хворого, при кашлі з’являється невелика кількість слизового мокротиння. Кашель турбує в основному вранці. Для запального процесу в бронхах характерні осінньо-зимові загострення, що супроводжуються кашлем з слизисто-гнійної мокротою, появою сухих хрипів дзижчить і свистячого характеру. Захворювання протікає у вигляді загострень і ремісій.
При хронічному бронхіті рентгенологічно відзначається посилення легеневого малюнка, обумовлене перибронхіальну розвитком сполучної тканини і розширенням легеневих артерій.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)