Мокрота

У звичайних умовах у здорової людини виділяється не більше 100 мл мокротиння за добу. Як правило, весь її обсяг рефлекторно, без кашлю, проковтується разом зі слиною. Навіть порівняно невелика (до 200-250 мл за добу) збільшення мокротиння обов’язково супроводжується кашлем. При патології легень кількість мокротиння може значно збільшуватися.
Шляхом опитування встановлюються час відходження мокроти, кількість, колір, консистенція, запах, характер відходження (легко або насилу, окремими плювками, рясно або повним ротом і інш.). Часто при опитуванні хворого важко, а іноді неможливо отримати дані, що стосуються властивостей мокротиння, тому для оцінки обсягу мокроти і її органолептичних властивостей (колір, характер, консистенція, запах) проводять збір її добової кількості. Для профілактики інфікування навколишнього повітря мокроту слід збирати в ємність з щільною кришкою.
При захворюваннях легенів розрізняють наступні види мокротиння.
1. Слизова мокротиння має світлий колір, нагадує слину за кольором і консистенції. У ряді випадків консистенція згущується, наприклад, при бронхіальній астмі відхаркувальні щільні грудочки мокротиння. При мікроскопічному дослідженні виявляються лейкоцити, макрофаги, циліндричний епітелій бронхів.
2. Слизисто-гнійна мокрота – ознака запалення бронхіального дерева на слизовій оболонці. На тлі світлої слизової мокроти виявляються виразні грудочки або прожилки жовтого, жовто-зеленого гною.
3. Гнійна мокрота, як правило, жовтого або жовто-зеленого кольору. Консистенція може бути густою або сливкообразной. Можливий неприємний запах. При мікроскопічному дослідженні визначаються лейкоцити, макрофаги, мікроби, уламки еластичних волокон. При відстоюванні гнійна мокрота розподіляється на два шари: серозний (зверху) і гнійний (знизу).
4. іхорозного (гнильна) мокрота бурого кольору, рідка, піниста, з домішкою крові, рясна зі смердючим запахом тухлого м’яса. При мікроскопії, крім виражених гнійних ознак, містить секвестри некротизованої тканини легенів. При відстої іхорозного мокрота приймає 3-шаровий характер: верхній шар слизовий, середній – гнійний, нижній представлений некротизованої тканиною легені.
При мікроскопічному дослідженні мокротиння визначають:
– Наявність і кількість еритроцитів і лейкоцитів;
– Альвеолярнімакрофаги;
– Еластичні волокна;
– Спіралі Куршмана і кристали Шарко – Лейдена (ознаки бронхіальної астми);
– Мікроби;
– Яйця глистів, ехінококки, грибкові асоціації та ін.;
– Бактерії Коха (BK), мікобактерії туберкульозу;
– “Клітки серцевих вад” – макрофаги, заповнені гемосидерином.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Мокрота