Бронхіальна астма

Це захворювання, в основі якого лежить гіперреактивність бронхів на тлі хронічного алергічного запалення. Захворювання проявляється нападами задишки в результаті обструкції бронхів, яка розвивається в результаті спазму гладкої мускулатури, набряку та гіперсекреції слизу. Бронхіальна обструкція оборотна.

Бронхіальна астма має вікові клінічні особливості. У дітей раннього віку вона починається з ознак обструктивного бронхіту, у дітей старшого віку протікає по типу астматичного нападу або має легкий перебіг у вигляді “кашльового” варіанту.

Поширеність бронхіальної астми варіює залежно від місцевості проживання дітей. У селах вона зустрічається рідше, в містах – частіше. У Москві та Санкт-Петербурзі її частота приблизно 25 на 1000 дітей. Це майже в три рази менше, ніж у країнах Європи та США. На поширеність захворювання впливають ступінь забрудненості середовища проживання, кліматичні, соціальні умови та ін У дітей бронхіальна астма діагностується через 2-6 років від її початку, що значно погіршує прогноз.
Смертність від бронхіальної астми в нашій країні поки що низька, але вона має тенденцію до зростання. Критичним періодом несприятливого перебігу хвороби є підлітковий період. У 60% хворих в дитинстві бронхіальна астма проходить в дорослому стані. Тому ремісії, що спостерігалися в пубертатному періоді, повинні розглядатися як можливість нового розвитку захворювання.
Існують привертають до бронхіальної астми чинники. Перший сприяючий чинник – це спадковість. Доведена спадкова передача специфічного IgE і бронхіальної гіперреактивності. Схильність і атопия при бронхіальній астмі успадковуються нерозривно один від одного, але при їх поєднанні можливий розвиток захворювання. Спадкові порушення бар’єрної функції бронхів також є фактором, що привертає. На цьому тлі розвиваються повторні гострі респіраторні захворювання, що є сприяючим фактором до бронхіальної астми. В останні роки говорять про рецепторном дисбалансі, дефекті генного локусу, що кодує (32-адренорецептор. Внаслідок цих порушень створюються передумови для розвитку бронхіальної астми.

У більшості дітей етіологічним фактором бронхіальної астми є екзогенні неінфекційні алергени. Мають значення і групи алергенів, що викликають легкий перебіг аллергозов або бронхіальної астми. У дітей, як правило, мається полівалентна сенсибілізація алергенами. Чим молодша дитина, тим більшу роль в походженні бронхіальної астми грають респіраторні віруси. В якості провокаторів (тригерів) бронхіальної астми можуть бути фізичні та психоемоційні навантаження, зміна метеоумов, ксенобіотики, тютюновий дим, різкі запахи.

В основі розвитку бронхіальної астми лежить алергічне запалення. При повторному попаданні в сенсибілізований організм алерген викликає звільнення огрядними клітинами антитіл, дуже швидко відбувається активація клітин, секреція ними гістаміну, нейтральної протеази, лейкотрієнів, простагландинів, факторів активації інтерлейкінів. Їх вплив на гладку мускулатуру бронхіол і бронхів, на слизеобразующие клітини і судини викликає симптом бронхіальної обструкції. Хемо-токсичні фактори привертають в місце алергічного запалення еозинофіли, нейтрофіли, епітеліальні клітини і фиб-робластах. У результаті цього впливу у 70% хворих настає відстрочена реакція. Еозинофіли виділяють високотоксичні білкові сполуки, які поряд з медіаторами інших клітин запалення викликають десквамацію епітелію бронхів, їх набряк, потовщення і дезорганізацію базальної мембрани, гіпертрофію серозних і келихоподібних клітин. Порушуються нейрогенная регуляція дихання, ендокринна регуляція.

Діагноз бронхіальної астми ставлять на підставі характерних клінічних симптомів. Для діагностики при порушенні функцій зовнішнього дихання використовують метод пікового експіраторного потоку (PEF) – пікфлоуметрію. Для визначення спектру сенсибілізації роблять шкірні скаріфікаціонние проби. Алергологічне обстеження проводять також in vitro (визначення загального і специфічних IgE, реакції з алергенами дегрануляції огрядних клітин). Обов’язково загальноклінічне дослідження дитини (стан нервової системи, шлунково-кишкового тракту та інших органів і систем), оскільки при бронхіальній астмі є поєднання декількох захворювань.
Класифікація будується відповідно до рекомендацій ВООЗ. В основу її покладено ступінь тяжкості бронхіальної астми у дітей. Особливості перебігу, клінічні варіанти, ускладнення відображаються в структурі діагнозу.

Виділяють легку форму бронхіальної астми, коли напади виникають рідко (раз на місяць) і зникають спонтанно або після застосування бронхолітиків (інгаляції (32-адреноміметиків). У період ремісії стан хворого задовільний. Показники функції зовнішнього дихання в період загострення не менше 80% до норми.

При среднетяжелой формі бронхіальної астми напади виникають 3-4 рази на місяць і протікають з виразними порушеннями функції зовнішнього дихання і кровообігу. Напади задухи розвиваються частіше вночі. Відзначається зниження функції зовнішнього дихання і в періоди ремісії.
Важка бронхіальна астма характеризується частими нападами задухи (кілька разів на тиждень або щодня). Сон дитини порушується. Спостерігаються відставання і дисгармоничность фізичного і психічного розвитку дитини. Показники функції зовнішнього дихання в період загострення менше 60%, добові коливання бронхіальної прохідності більше 30%.
У одних дітей бувають рідкісні, але важкі напади, у інших порушення бронхіальної прохідності бувають без нападів ядухи.

Переоцінка ступеня тяжкості бронхіальної астми проводиться 1 раз на рік.
Перебіг бронхіальної астми характеризується нападами ядухи і тривалістю ремісії. Ступінь задухи залежить від тривалості обструкції бронхів. Ремісія може бути спонтанною або медикаментозно обумовленої (на тлі бронхолитиков). Загострення починається при контакті з причинно значущими алергенами, ГРВІ і при дії інших факторів. У дітей раннього віку можуть бути передвісники загострення (збудження, порушення сну, вегетативні дисфункції, явища риніту або загострення атопічного дерматиту). У дитини з’являється експіраторна задишка з участю допоміжної мускулатури, з нападів кашлю, іноді з відходженням густий, в’язкого мокротиння. По можливості дитина займає вимушене положення з опорою на руки. При среднетяжелой бронхіальній астмі відзначають роздування крил носа, набухання шийних вен, блідість шкірних покривів, мається ціаноз носогубного трикутника. При важкій формі захворювання виражені задишка, неспокій дитини, неможливість закінчити розпочату фразу при розмові. Температура тіла субфебрильна або нормальна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Бронхіальна астма