Банківська конкуренція: визначення
Визначення банківської конкуренції
Конкуренція може виникнути в будь-якому секторі економіки, де для покупців є можливість вибрати продавця, де продавці намагаються бути конкурентоспроможними і відрізнятися від інших суб’єктів підприємництва, і якщо ринок не захопили монополісти – всі учасники працюють в однакових умовах.
Для банківської сфери конкуренція так само характерна, як і серед інших комерційних підприємств, які реалізовують свої продукти заради прибутку.
Банківська конкуренція – це процес суперництва між учасниками банківського ринку, коло яких не обмежується тільки комерційними банками. Всі суб’єкти, незалежно від категорії, прагнуть забезпечити собі міцне становище на ринку банківських послуг.
Серед учасників банківського ринку розрізняють:
- 1) універсальні банки і спеціалізовані (ощадні, іпотечні, клірингові, інноваційні, інвестиційні банки); 2) банки, що обслуговують юридичних осіб та орієнтовані на приватних осіб, 3) небанківські кредитні організації (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії); 4) нефінансові організації (клірингові палати, фінансові брокери, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, торгові доми).
Особливості банківської конкуренції
Конкуренція серед учасників банківського ринку має ряд специфічних рис: Bankovs. jpg
Конкурентний простір дуже різноманітно: на деяких банківських ринках учасники виступають як продавці, на інших – як покупці. Розрізняють такі ринки:
- 1. Фінансові ринки. У цій сфері банки є одними з головних дійових осіб: на ринку позикових капіталів, на ринку цінних паперів, на ринку валюти і дорогоцінних металів. 2. Ринок виробничих послуг. Банки в ролі продавців банківських послуг для підприємств. 3. Ринок виробничих ресурсів. Банки в ролі покупців необхідного робочого обладнання. 4. Ринок споживчих послуг. Банки виступають як фінансові посередники між споживачами і продавцями товарів. 5. Ринок праці. Банки в якості покупців персоналу. 6. Ринок нерухомості. Банки виступають як фінансові посередники (іпотека), як окремі покупці (придбання земельних ділянок і приміщень для офісів) або продавці (реалізація заставного майна боржників).
Банківська конкуренція має галузевий характер, в залежності від диференціації, тобто, конкурують банківські продукти і послуги, а не установи.
У банківських продуктів немає конкурентоспроможних “зовнішніх” (небанківських) аналогів;
Банківська конкуренція має дві форми: внутрішньогалузева, тобто одинична конкуренція, і міжгалузева – групова.
Види банківської конкуренції
Конкуренція серед учасників банківського ринку здійснюється ціновими і неціновими методами.
Цінові методи конкуренції
Цінову конкуренцію в свою чергу ділять на відкриту і приховану.
При відкритій ціновій конкуренції йде широке повідомлення про зниження ціни. Прихована конкуренція – це коли якісні характеристики нового товару вища ціна, яка якщо і піднімається, то непропорційно мало.
В цілому, в банківській сфері межа між прихованої і відкритої конкуренцією досить умовна, так як відсутній чіткий взаємозв’язок між споживчою цінністю товару і його ціною.
Також цінова конкуренція в банківському середовищі має певні обмеження. Це пов’язано з державним регулюванням діяльності.
Нецінові методи конкуренції
Мета – щоб клієнт вибрав установа, а не ціну, навіть якщо продукт – стандартний.
Основні інструменти нецінової конкуренції:
- 1) Формування бренду, репутації банку, орієнтація на поліпшення іміджу. 2) Адаптація масових, стандартизованих послуг під інтереси конкретного клієнта. 3) Розширення мережі і експансія регіональної політики. 4) Впровадження сучасних технічних засобів і банківських технологій. 5) Удосконалення системи управління персоналом і підвищення вимог до кваліфікації кадрів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)