Авангардизм
Авангардизм (фр. avant-garde – передовий загін),- термін на означення так званих “лівих течій” у мистецтві. Авангардизм виникає у кризові періоди історії мистецтва, коли певний напрям або стиль переживає вичерпаність своїх зображально-виражальних можливостей, існує за рахунок інерції, тиражуючи свої вчорашні творчі здобутки, перетворені на одноманітні “кліше”, замикаючись на своїх канонічних зразках. Тому роль авангардизму у розкритті хворобливих явищ у мистецтві, які він подає у гіпертрофовано абсурдній формі, безперечно, виправдана і в конкретний кризовий момент еволюції естетичної свідомості – бажана. Тут вбачається прояв “сміхової культури”, очищення мистецького руху від гальмівних тенденцій, почленування художнього явища на складові елементи і довільний їх монтаж. Однак сам авангардизм не спроможний до створення неперебутніх художніх цінностей, оскільки він не має свого коріння, а живиться енергією епатованого ним самим напряму. В історичному аспекті XX ст. авангардизм слід розглядати як одне з помітних відгалужень модернізму, котре перейняло деякі його формальні ознаки, відкинувши філософську (духотворчу) основу, орієнтуючись на деструктивну “мінус-культуру”. Звідси – безапеляційне заперечення традиції, афішування епатажу. З незначними відмінностями такі настанови спостерігалися в кубістів, футуристів, експресіоністів, дадаїстів, сюрреалістів і т. п. Ультрареволюційне негування унормованої естетики супроводжувалося вимогами негайно розмити її “береги”, розчинити її в речах або в соціальній дійсності. Відтак виник “поп-арт”. На цій же основі деякі авангардисти змикалися з тоталітарними режимами, бо втрачали зв’язок з концептуальною природою мистецтва на його іманентній основі. Іншої тенденції тут не могло бути, адже вона зумовлювалася етикетом авангардизму, асоційованим із позаестетичними чинниками. Тому час існування течій авангардизму недовготривалий. Авангардизм в сучасних умовах набув вигляду “неоавангарду”. Породжений недолугими стереотипами імітат-літератури періоду “соцреалізму”, він спромігся розкрити потворні, нежиттєздатні її аспекти, цілком очевидну творчу безплідність. У цьому напрямку епатажна функція представників “Бу-Ба-Бу”, “ЛуГоСаду”, “Нової літератури” та ін. досягла своєї мети. Однак невдовзі перетворилася на словесну, зумисне заземлену звульгаризовану гру, яка привертає увагу своїми парадоксальними формами.
Related posts:
- Модернізм і авангардизм – XX – ПОЧАТОК XXI СТОЛІТЬ – підготовка до ЗНО та ДПА Слово “модернізм” (від франц. moderne – новітній, сучасний) – це не лише термін, що позначає певний напрям у художній літературі. У загальному культурному контексті воно набуло сили стрижневого поняття, що фіксує докорінні зміни у мистецтві, філософії, і ширше – у світорозумінні людини XX ст. Новий напрям у мистецтві XX ст. був пов’язаний зі змінами “людської […]...
- Модернізм як неокласична модель культури, найновіше й найпослідовніше втілення естетико-художнього перевороту XX ст. Авангардизм і його основні течії. Доля реалізму. Елітарна та масова культури – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. – І семестр Мета: ознайомити учнів з поняттями “модернізм”, “авангардизм” , їх течіями, видозмінами реалізму, елітарної та масової культури; розвивати навички визначення провідних тенденцій у мистецтві, самостійної роботи із джерелами інформації, оцінювання культурно-мистецьких явищ; виховувати прагнення до культурної освіти, естетичний смак; розширювати кругозір школярів. Обладнання: зразки творів різних течій мистецтва, зокрема й літератури. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. […]...
- ДЕКАДАНС, МОДЕРНІЗМ, АВАНГАРДИЗМ У багатьох народів світу є книги, що шануються людьми як священні: Веди, Авеста, Біблія і Коран. Вони пов’язані з релігійними віруваннями людей і справили великий вплив на духовний розвиток усієї земної цивілізації. Без них неможливо уявити розвиток літератури і мистецтва, адже це найдавніші пам’ятки культури. Веди Веди, або Ведична література (санскр. Веда – знання) – […]...
- Формалізм Формалізм (лат. Forma – вигляд, постава, форма) – один із напрямів авангардизму в мистецтві початку XX ст., збірне поняття для характеристики дадаїзму, конструктивізму, кубізму, футуризму, абстракціонізму та ін. течій, що об’єднували митців, котрі надавали особливої уваги формі художнього твору. Мав прихильників у більшості країн Європи і Америки в усіх видах мистецтва, заразом і в художній […]...
- Комунікація в мистецтві Комунікація в мистецтві (лат. соmmunісо – спілкуюсь, поєднуюсь) – своєрідний вияв суспільної природи мистецтва, твори якого виникають як результат співтворчості автора та реципієнта і виявляють свою естетичну вартість тільки в актах естетичного сприймання. У цьому сенсі письменник як автор твору спілкується з читачами – своїми сучасниками і нащадками, які, сприймаючи, інтерпретуючи по-своєму його твори, переосмислюють […]...
- ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять здійснює теорія літератури (від грец. θεωρία – спостереження, дослідження). Вона розвивається як узагальнююча наукова дисципліна, оскільки поставлені нею проблеми можуть бути розроблені тільки на […]...
- ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять здійснює теорія літератури (від грец. θεωρία – спостереження, дослідження). Вона розвивається як узагальнююча наукова дисципліна, оскільки поставлені нею проблеми можуть бути розроблені тільки на […]...
- ЛІТЕРАТУРА РАННЬОГО МОДЕРНІЗМУ Основні тенденції та напрями розвитку літератури кінця XIX – початку XX століття. Вплив філософських вчень на розвиток літератури Початок нового століття був охарактеризований великими зрушеннями у мистецтві і літературі. Особливого впливу зазнало мистецтво після усвідомлення того, що “померли всі боги, залишилась одна людина” (Фрідріх Ніцше). Людина стає центром художнього твору і уособлює цілий світ, який […]...
- Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. Для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно Леся Українка назвала такі безпереспективні тенденції “дикою бурсаччиною”. Л. х. заперечували власною творчою практикою представники “Молодої музи” та “Української хати”, […]...
- Експресіонізм Експресіонізм (лат. expression – вираження) – літературно – мистецька стильова тенденція авангардизму, що оформилася в Німеччині на початку XX ст., передовсім у малярському середовищі (об’єднання “Міст” та “Синій вершник”), проіснувавши до початку 30-х. Джерела Е. наявні в романтизмі, у “філософії життя” (Ф. Ніцше, А. Бергсон, А. Шопенгауер та ін.), його естетика постала на запереченні не […]...
- МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ І. Написати есе за наступною тематикою (12 балів): 1. Поняття “нова українська література”. Історичні, суспільні та культурні умови становлення нової української літератури, її народоцентрична основа та національна самобутність. 2. “Енеїда” І. Котляревського як перший твір нової української літератури. 3. Ідейно-тематична та жанрова спадщина Т. Шевченка. 4. Медитативна лірика Т. Шевченка періоду заслання (1847 – 1857 […]...
- Види течій Залежно від фізичних властивостей виділяють теплі і холодні течії. Температура води в них вище (в теплих) або нижче (в холодних), ніж температура навколишніх океанських вод. Теплі течії (наприклад, Гольфстрім, Бразильське) рухаються з низьких широт у високі, а холодні (наприклад, Лабрадорское, Перуанська) – з високих широт в низькі. Течії можуть відрізнятися і по солоності води. Приклади […]...
- Нова генерація “Нова генерація” – літературна організація, третя модифікація об’єднань українського “лівого фронту” мистецтв (УкрЛІФ). Першою була асоціація панфутуристів (Аспанфут), що діяла з 1922 у Харкові та Києві на чолі з незмінним лідером і теоретиком М. Семенком. У своїх деклараціях, маніфестах, платформах, що друкувалися у збірниках “Семафор у майбутнє”, “Катафалк мистецтва” (1922), проголошувала кінець “буржуазного мистецтва”, деструкцію […]...
- Веризм Веризм (італ. verismo, від лат. verus – правдивий) – реалістичний напрям в італійській літературі та мистецтві, сформований в останній третині XIX ст. під впливом класичного реалізму, натуралізму європейських літератур та своєрідності національної дійсності в Італії після Рисорджименто – боротьби за національну єдність країни (1870). В., заснований Дж. Вергою, розвинутий Л. Капуаном, М. Чамполі, П. Масканьї, […]...
- Прогрес (Поступ) у літературі Прогрес (Поступ) у літературі (лат. progressus – поступальний рух) – одне із загальносоціологічних понять, яке використовується в традиційному літературознавстві для характеристики історико-літературнрго процесу. П. у л. – це зміни предметів і явищ, які полягають в їх висхідному русі від нижчого до вищого, від менш до більш досконалого. П. у л. супроводжується регресом — рухом у […]...
- Конструктивізм Конструктивізм (лат. constructio – побудова) – один із напрямів авангардизму, що виник на початку XX ст., виявив тенденції раціоналізації мистецтва за критеріями доцільності, економ-ності, лаконічності формотвірних засобів, призводячи до опрощення та схематизації естетичних чинників під кутом зору утилітарних (виробничих) інтересів. Така настанова була притаманна літературі “нової діловитості” (Німеччина). Розвивалася вона і в середовищі ЛЦК (Літературного […]...
- ГЛИБИННІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ XX ст. МОДЕРНІЗМ ТА ОСНОВНІ ТЕЧІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ХХ ст. НАЙВІДОМІШІ ПРЕДСТАВНИКИ АВАНГАРДИСТСЬКОЇ Й МОДЕРНІСТСЬКОЇ ТЕЧІЇ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX ст. – ПОЕЗІЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст Мета (формувати компетентності): предметні (знання про особливості розвитку й основні течії європейської поезії першої половини XX ст. та її найвідоміших представників; поглиблені знання про модернізм та авангардизм; навички визначення провідних тенденцій у поетичному мистецтві); ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативні: навички роботи в групі; інформаційні: навички самостійної роботи із джерелами інформації; загальнокультурні: прагнення […]...
- Літературний архів Літературний архів (гр. archaithos – стародавній) – зібрання документів з історії літератури, що зберігаються у спеціальних сховищах, музеях чи бібліотеках. Цим терміном називаються також відповідні установи, спеціально створені для збирання, зберігання та опрацювання матеріалів з історії літератури (Центральний державний архів-музей літератури І мистецтва м. Києва, відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, відділ […]...
- Украинский вестник “Украинский вестник” – перший в Україні літературно-науковий і громадсько-політичний щомісячник, виходив у Харкові 1816-19 за редагуванням Р. Гонорського, Є. Філомафітського й Г. Квітки-Основ’яненка. Мав відділи науки, літератури, мистецтва, місцевої хроніки (його вів Г. Квітка-Основ’яненко), закордонних відомостей та дитячого читання. Тут друкувалися статті з історії України та Росії, етнографічні матеріали (Г. Успенський, О. Льовшин, І. Вернет, […]...
- Цінності “проривні” і “похідні” Всі культурні цінності можна розділити на “проривні” і “похідні”. “Проривні” цінності значно прискорюють розвиток продуктивних сил, соціальних ідей. В мистецтві і літературі – це безсмертні, класичні твори. “Проривні” цінності революційно змінюють поступальний хід історії, забезпечують розвиток продуктивних сил, суспільно-політичний прогрес, сприяють розвитку людини. Серед матеріальних цінностей до “проривним” можна віднести створення заліза, винахід водяного колеса, […]...
- Шарада Шарада (фр. charade, від Прованс, charrado – бесіда) – різновид версифікаційної гри, котрий полягає у відгадуванні закодованих слів чи виразів, сприяючи розвитку інтелекту та активізації мовного поля під незвичним, асоціативним кутом зору. Цей жанр здавен використовувався з дидактичною метою, викликав інтерес у літературі бароко, авангардизму тощо. Приклад Ш. – вірш Д. Білоуса: Одне – сніп […]...
- Досвід Досвід – сукупність знань, навичок, здобутих людиною у житті і засвоєних, випробуваних на практиці. В літературознавстві Д.. конкретизується як художньо-естетичний Д. письменника, читача, дослідника літератури і відрізняється від їхнього життєвого Д. У структурі художньо-естетичного Д. взаємодіють знання історії мистецтва, навички художньої діяльності, розвинутий естетичний смак, враження від сприйнятих художніх творів, емоційна пам’ять, знання мови мистецтва, […]...
- Егалітаризм Егалітаризм (фр. egalitarisme, від egalite – рівність) – загальна характеристика поглядів політиків, соціологів, які обстоюють зрівнялівку як принцип організації суспільного життя. В естетиці і літературознавстві Е. проявляється як вчення про “масову культуру”, доступність творів мистецтва широким читацьким колам. Яскравим прикладом Е. може бути так звана “політика компартії у галузі художньої літератури”, яка на місце естетичних […]...
- Поезія чистого мистецтва: представники, теми, образний світ – ПРОЗАМ ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ XIX СТОЛІТТЯ Видатний німецький поет Г. Гейне писав: “Кожна людина є Всесвітом. Вона з ним народилася і з ним помре. Під кожним надгробком похована ціла всесвітня історія”. Саме тому в центрі літератури, мистецтва постало людське життя в усіх його різноманітних виявах, людина з її почуттями, мріями, переживаннями, з її світобаченням. Світоглядно-естетичні зрушення у свідомості людей знайшли своє […]...
- Іманентність Іманентність (лат. immanens – властивий, притаманний. комусь) – властивість, притаманна певним предметам та явищам, що виражає їхню сутність; у мистецтві проявляється через самтожність таланту, тобто здійснюється шляхом самоідентифікації, самопізнання та самореалізації у відповідній “спорідненій діяльності”, на чому наполягав Г. Сковорода, вважаючи, що “неспорідненість” згубна для мистецтва. Лише віднайшовшись у собі, розкривши свою сутнісну основу, воно […]...
- Естетичні категорії Естетичні категорії – визначальні, найзагальніші ціннісні поняття, що виражають посутні характеристики сприйняття, переживання, пізнання та поцінування людиною явищ дійсності і мистецтва, творення нового одуховленого світу за законами краси. Е. к. дістали різне, часом відмінне тлумачення залежно від певної філософської концепції. Так, одні представники (І. Кант, Б. Кроче та ін.) розглядали їх як властивість свідомості, прояв […]...
- Формальний метод у літературознавстві Формальний метод у літературознавстві – один із методів вивчення художньої літератури, зокрема аналізу літературно-художніх творів як органічної єдності змісту і форми, спрямований переважно на дослідження їх форми. Ф. м. у л. виник як реагування на поширення формалізму в мистецтві слова, на обмеженість і недоліки психологічної і культурно-історичної шкіл у літературознавстві. Формувався у західноєвропейському мистецтвознавстві (Г. […]...
- З-над хмар і з долин “З-над хмар і з долин” – літературно-художній альманах. Упорядкував і видав М. Вороний 1903 в Одесі. Репрезентував поетів і прозаїків Галичини, Буковини та Наддніпрянщини кінця XIX – початку XX ст., які належали до різних течій і напрямків. Відкривався віршем І. Франка “Миколі Вороному”, за яким ішла відповідь М. Вороного “Іванові Франкові”. Розмаїті погляди на мистецтво, […]...
- Виконайте завдання 1. Назвіть провідні напрями мистецтва XVII століття. 2. Визначте характерні ознаки літератури бароко. 3. Поясніть назву п’єси Кальдерона “Життя – це сон”. 4. Яку національну літературу презентує творчість Мольєра? Що таке “висока комедія”? Наведіть приклади таких комедій. 5. Визначте характерні особливості класицизму. Назвіть найвидатніших представників цього напряму. 6. Поясніть, чому класицизм став провідним напрямом у […]...
- Конкретна поезія Конкретна поезія – літературна течія авангардизму на початку 50-х XX ст., зорієнтована на організацію мовних елементів (літери, морфеми тощо) за просторовим принципом, вдаючись до їх вигадливого розміщення та розмаїтого шрифтового оформлення. Змістовий чинник тут виконував другорядну роль. К. п. переносила увагу із смислу на фонетичну форму, текст трактувався як певна послідовність графічно зображених звуків. Джерело […]...
- Модернізм Модернізм (фр. moderne – сучасний, найновіший) – загальна літературно-мистецьких тенденцій неміметичного гатунку на межі ХІХ-ХХ ст., що виникли як заперечення ілюзіоністсько-натуралістичної практики в художній царині, обгрунтованої філософією позитивізму Ця філософія обстоювала емпіричні, жорстко верифіковані дані єдиним джерелом достеменного знання при принциповому нехтуванні іншими, зокрема, ірраціональними джерелами та посталою на підвалинах цієї філософії “соціально-реалістичною критикою”, схильною […]...
- Геппенінг Геппенінг (англ. huppening – випадок, подія) – найпоширеніший різновид мистецтва дії (перформенс, мистецтво процесу, мистецтво демонстрації та ін.), один із проявів акціонізму, спрямованого на заміну традиційного художнього твору простим жестом, розіграною виставою, спровокованою подією. Постав як форма авангардистського театру (тотальний театр) у Нью-Йорку (1957), але невдовзі змінив свою форму, здебільшого розігрувався безпосередньо на вулиці, в […]...
- Вульгаризм Вульгаризм (лат. vulgaris – брутальний, простий) – у стилістиці художнього мовлення – не прийняте національною літературною мовою, неправильне, грубо побутове або іномовне слово чи вираз. Часто вживається письменниками задля надання творові особливого побутового колориту чи характеристики низького культурного рівня зображених у ньому персонажів (“Енеїда” І. Котляревського, “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького, “Між двох сил” В. Винниченка, […]...
- Естетичні підстави та закономірності розвитку мистецтва Інший дуже важливим завданням філософії мистецтва є визначення естетичних підстав художньої творчості. Одне із завдань естетики полягає в тому, щоб пізнати як художник тієї чи іншої епохи, тієї чи іншої культури відчуває і розуміє красу, як переломлює її у своїй творчості, які естетичні цілі ставить перед собою і який вплив вони роблять, в кінцевому рахунку, […]...
- Обрії “Обрії” – тижневик, “присвячений справам літератури, мистецтва й науки”, виходив у Львові 1936-37. Видавав і редагував Б. Кравців. Серед авторів були Є.-Ю. Пеленський, Ірина Пеленська, О. Грицай, М. Гурко, Б. Кравців, Ю. Липа, Д. Гуцул та ін. В “О.” друкувалися твори письменників Наддніпрянщини, подавалися їх літературні портрети (Ю. Яновський “Чотири шаблі”), публікувалися огляди європейських літератур […]...
- ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО Й МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО Предметом літературознавства є художня література, яка у свою чергу є частиною мистецтва, дослідженням якого займається мистецтвознавство. Отож, літературознавство і мистецтвознавство мають багато спільного. Насамперед обидві ці науки вивчають літературні твори, які образно відображають дійсність. Однак мистецтвознавець звертається, крім літературних, ще й до творів живопису, скульптури, архітектури, музичного мистецтва, яким також притаманне образне відображення дійсності. Живопис, […]...
- Повідомлення на тему “Реалізм” Реалізм – це панівне ідейно-стильова течія в культурі і мистецтві Європи і Америки другої половини 19 століття і початку століття 20-го. Прийшов на зміну такому потужному стилевому перебігу в культурі і мистецтві як романтизм. Основний принцип творчості в реалізмі – це зображення дійсності, людини і світу реальними, такими, якими вони є. Чи не придуманими, не […]...
- ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Теорія літератури, історія літератури Та літературна критика як основні літературознавчі дисципліни тісно між собою пов’язані. Кожна з них неодмінно використовує здобутки інших двох дисциплін. Теорія літератури розвивається завдяки узагальненню та філософсько-естетичному осмисленню фактів і відомостей про окремі художні твори, діяльність письменників, зміну літературних течій і напрямів. Стан розробки теоретичних проблем може бути задовільним лише тоді, […]...
- Шлях “Шлях” – місячник літератури, мистецтва та громадського життя. Виходив у Москві (1917) та Києві (1918-19) за редакцією Ф. Коломийченка. Містив твори українських письменників, критиків, літературознавців, істориків, публіцистів. Висвітлював шляхи розвитку української літератури, мистецтва, порушував проблеми громадсько-культурного життя. Виник у березні 1917 на хвилі революційного піднесення в Україні, коли вже хитався царат, коли, як наголошувалося у […]...
- ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН Теорія літератури, історія літератури та літературна критика як основні літературознавчі дисципліни тісно між собою пов’язані. Кожна з них неодмінно використовує здобутки інших двох дисциплін. Теорія літератури розвивається завдяки узагальненню та філософсько-естетичному осмисленню фактів і відомостей про окремі художні твори, діяльність письменників, зміну літературних течій і напрямів. Стан розробки теоретичних проблем може бути задовільним лише тоді, […]...