Геппенінг
Геппенінг (англ. huppening – випадок, подія) – найпоширеніший різновид мистецтва дії (перформенс, мистецтво процесу, мистецтво демонстрації та ін.), один із проявів акціонізму, спрямованого на заміну традиційного художнього твору простим жестом, розіграною виставою, спровокованою подією. Постав як форма авангардистського театру (тотальний театр) у Нью-Йорку (1957), але невдовзі змінив свою форму, здебільшого розігрувався безпосередньо на вулиці, в громадських велелюдних місцях. Особлива роль у запровадженні Г. належить маляру К. Олденбургу, організатору та теоретику цього мистецького різновиду А. Кепроу, композитору Дж. Кейджу та ін. У Г. чітко проявилася тенденція авангардизму (футуризму, дадаїзму тощо) до розмивання меж не тільки між окремими мистецтвами (літературою, малярством, музикою, театром і т. п.), а й між мистецтвом та дійсністю, втілення уявлень про процесуальний характер художньої діяльності, про перевагу творчого акту над його результатом. Попри те Г. має своє коріння і в фольклорних дійствах (зокрема у дійствах сміхової культури), кожен учасник яких може бути водночас глядачем, “актором”, “сценаристом”, і в середньовічних мандрівних театрах, маскарадах, фестивалях… В Україні Г. застосовуються переважно представниками неоавангардизму (Бу-Ба-Бу та ін.). Елементи Г. притаманні Київському театру на Подолі (під керівництвом В. Малахова).
Related posts:
- Види мистецтва Види мистецтва – структуровані прояви художньої творчості, мистецтва, об’єктивовані в певний матеріал (камінь, метал, дерево, фарбу, звуки, слово, пластику людського тіла, письмо). Синкретизм первісної практично-духовної діяльності та її результату – мистецтва – поступово під впливом осмислення смаків, уявлень людей, їх естетичних та пізнавальних потреб, удосконалення вмінь диференціювався на В. м.: малярство, скульптуру, музику, поезію, танець, […]...
- Теорія епічного театру Теорія епічного театру – теорія авангардистського театру, розроблювана німецьким драматургом Б. Брехтом, зумовлена пошуками засобів вираження (див.: Експресіонізм) епохальних явищ (війна, катастрофи цивілізації, науково-технічні процеси, дегуманізація суспільства тощо), потребою активної соціальної дії. Т. е. т. протиставлялася традиційному (драматичному) театру, акцентувала епічну основу, бо стосувалася розповіді про події, а не їх втілення на сцені, демонстрації образу, […]...
- Мистецтво в житті людини – Зразок твору – СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ. КОЛОМИЙКИ – ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ – 7 КЛАС Що таке мистецтво? Це картини художників, музичні твори, театральні вистави тощо. Виникнувши у прадавні часи, мистецтво відіграє велику роль у житті людини. Як відомо, мистецтво має великий виховний потенціал. Саме твори мистецтва впливають на формування духовності особистості, пробуджують “прекрасні пориви” людської душі. Мистецтво впливає на душу і серце людини, формуючи естетичні смаки, відчуття краси, розвиває […]...
- Дійсність Дійсність – філософська категорія, яка означає все суще, не залежне від людини, тому частіше вживається у словосполученні “об’єктивна дійсність”. У традиційному літературознавстві з Д. співвідноситься художня література як “образне відтворення дійсності”, а образ трактується як суб’єктивна картина об’єктивного світу. Але це мало що дає літературознавцеві. Філософські та естетичні категорії не можуть замінити літературознавчих понять, які […]...
- Оцінка літературного твору Оцінка літературного твору – встановлення, фіксація, усвідомлення його художньої цінності (вартості). Цінність властива творові як об’єкту сприймання. О. л. т. дається реципієнтом на основі осягання цінності, неможлива без його безпосереднього сприймання. В структурі оцінного акту (Процесу) взаємодіють: суб’єкт оцінки (читач, критик); предмет оцінки (твір, компонент твору, творчість письменника); основа оцінки (естетична платформа, переконання, ідеали, навіть […]...
- Психологія творчості Психологія творчості – відносно самостійна галузь наукових досліджень, предметом яких є процес виникнення (творення) художніх цінностей та їх естетичне сприймання. П. т. – міждисциплінарна наука, що сформувалася на рубежі XIX-XX ст., на межі психології, мистецтвознавства і соціології. Ії становленню сприяли успіхи загальної психології, виникнення експериментальної психології, психоаналізу, а також оформлення психологічної школи в літературознавстві. Основні […]...
- Молода Польща “Молода Польща” (“Mloda Polska”) – назва періоду розвитку польської літератури від кінця XIX ст. до початку 1-ої світової війни, походить від назви циклу програмних статей Амурського у краківському часописі “Zycie” (1898). “М. П.” у літературі постала як виразник естетики модернізму, пов’язаної з європейською “філософією життя” та бурхливим відродженням національної свідомості, характеризувалася складним переплетінням символістських, неоромантичних, […]...
- ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО Й МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО Предметом літературознавства є художня література, яка у свою чергу є частиною мистецтва, дослідженням якого займається мистецтвознавство. Отож, літературознавство і мистецтвознавство мають багато спільного. Насамперед обидві ці науки вивчають літературні твори, які образно відображають дійсність. Однак мистецтвознавець звертається, крім літературних, ще й до творів живопису, скульптури, архітектури, музичного мистецтва, яким також притаманне образне відображення дійсності. Живопис, […]...
- Ідея художньою твору Ідея художньою твору (грецьк. idea – першообраз) – емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора. Уже етимологія слова “І.” вказує, що воно виникло тоді, коли духовний світ людини мав синкретичний характер, а в індивідуальній і суспільній свідомості не було виразної диференціації художньо-образного і логічно-понятійного мислення, мистецтва […]...
- Бургаський оперний театр Оперний театр міста Бургас є значущою частиною культурного життя міста, щорічно приймаючого десятки тисяч туристів. З початку двохтисячних опера і філармонія міста Бургас виступають на одній сцені, що дозволило значно розширити і урізноманітнити пропонований глядачам репертуар. Численні культурні заходи міста, в яких колектив опери Бургаса активно бере участь, обов’язково зацікавлять вибагливого глядача: п’ятиденний квітневий фестиваль […]...
- СУЧАСНИЙ ПРОЦЕС. СПІВВІДНОШЕННЯ І ВЗАЄМОДІЇ РІЗНИХ СТИЛІВ, НАПРЯМКІВ І ТЕЧІЙ Середину XX – початок XXI ст. називали добою постмодернізму, тобто часом зародження якісно нового мистецтва, яке відчувало органічний зв’язок з попередньою культурною традицією та поєднувало час минулий, сучасний і майбутній. Воно не претендувало на роль наставника і судді, а визначало свою позицію як не авторитарну парадигму. Такому мистецтву були притаманні принципово незавершені твори, нашаруванням смислів, […]...
- Дар Дар (обдарованість) – система психо-фізіологічних якостей людини, які визначають її схильність до творчої діяльності в певній галузі. Різна міра обдарованості виявляється у поняттях талант і геній. Синонімом Д. є “хист”. Д. акцентує увагу на вроджених чи успадкованих якостях людини. Проблему Д. досліджують психологи, естетики, філософи. Для літературознавства вона має значення у зв’язку із вчасним виявленням […]...
- Релігія в системі культури Релігія являє собою одне з важливих вимірів культури. Багато культурні процеси протікають під істотним впливом релігії. Релігійна традиція формує ціннісну систему, духовно орієнтує людину. Основні підходи до розуміння місця релігії в культурі В “горизонтальному вимірі” релігія постає як одна зі сфер культури, що має самостійну цінність поряд з такими формами її, як мистецтво, мораль, філософія. […]...
- Літературознавство ЗМІСТ СЛОВНИКА Літературознавство – комплекс наукових дисциплін про сутність та функціонування в суспільстві художньої літератури; система наукового знання про мистецтво слова. Традиційно виділяють основні і допоміжні літературознавчі дисципліни. До перших зараховують теорію, історію літератури та літературну критику. Допоміжними вважають бібліографію, текстологію та літературознавчу історіографію. Логіко-гносеологічний аналіз Л. ставить і розв’язує питання про його науковий статус, […]...
- Напередодні “Напередодні” – ілюстрований літературно-мистецький і науковий двотижневик націоналістичного спрямування, виходив у Львові в жовтні-листопаді 1937, січні-березні 1938, вересні-грудні 1938. Видавав і редагував “Н.” Б. Кравців. Часопис мав відділи: “Поезія”, “Проза”, “Публіцистика”, “Література-мистецтво”, “Хроніка”, “Стружки”, “Гльосси” і “Бібліографія”. У виданні друкувалися М. Андрусяк, Дарія Віконська, В. Габрусевич, Катря Гриневичева, О. Грицай, Д. Гуцул,. Г. Козак, І. […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – КЛАСИЦИЗМ ЯК ХУДОЖНІЙ НАПРЯМ У ЛІТЕРАТУРІ XVII СТ. ФІЛОСОФСЬКЕ ТА ЕСТЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ КЛАСИЦИЗМУ. ОСНОВНІ ПРАВИЛА КЛАСИЦИЗМУ – 9 клас 1. Античність – взірець для наслідування для класицистів. 2.Співзвучність ідеології класицизму політиці абсолютистської монархії. 3. Закони класицизму. 4.Характеристика французького класицизму. 5.Образ людини в класицистичному творі. 6. Позиція представників класицизму і бароко щодо можливості пізнання світу. 7.Порівняльна характеристика двох стилів: бароко і класицизму. 8. Зображення людини у творах класицистів, античності й Відродження Спільне, різне. 9.Кардинал Рішельє […]...
- Імітація Імітація (лат. imitatio, від imitor – наслідую) – наслідування, підроблення. Часто вживається в імпресіоністичних творах, особливо в поезії, задля увиразнення безпосередності враження: Дзень-дзень-дзень-дзень: Дзеленькають останні колеса Коляски старосвітчини, Що колобродять у забуття (Емілія Лучак). І. закорінена у міметичні принципи художньої діяльності, однак вона втрачає своє значення за відсутності чуття естетичної міри. Та особливої шкоди І. […]...
- Інтуїтивізм Інтуїтивізм (лат. intuitio – уява, споглядання) – в літературознавстві – напрям, що абсолютизує інтуїцію як момент безпосереднього осягнення світу в діяльності творчої фантазії, в акті його естетичного сприймання й оцінки. Основоположником І. був французький філософ А-Бергсон (1859-1941), який у працях “Матерія і пам’ять” (1896), “Сміх” (1900), “Творча еволюція” (1907) та ін. розробив концепцію мистецтва, художньої […]...
- Болгарський національний театр опери та балету Національний театр опери та балету Болгарії починає свою історію в 1890 році. Тоді в Софії утворився перший оперний театр, увімкнений в Столичну оперно-театральну компанію. Через рік колектив у театрі самостійно розділився на дві трупи – оперну і драматичну. Однак, в такій якості вони проіснували зовсім недовго. Пов’язано це було з недостатнім фінансуванням і невеликий окупністю, […]...
- Що таке творча уява Творча уява – це такий вид уяви, в ході якого людина самостійно створює нові образи та ідеї, що представляють певну цінність. Ці ідеї можуть втілюватися в конкретні продукти творчої діяльності. Також близьким до творчій уяві і корисним в процесі креативного мислення є відтворює уяву. Відтворює уяву – це створення образів об’єктів, які раніше не сприймалися […]...
- Генологія Генологія (грецьк. genos – рід і logos – вчення) – розділ у теорії літератури, присвячений дослідженню літературних жанрів (родів, видів). Термін Г. запропонований французьким ученим П. Ван Тіжем в 30-ті XX ст. і був впроваджений у літературознавчу науку багатьох країн. В українському літературознавстві Г. відповідає термін “теорія літературних родів і жанрів”. Г. – наука, котра […]...
- Народна творчість Народна творчість – сукупність творчої діяльності народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній грі, драмі, в народній архітектурі та найрозмаїтіших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості – вишивання, різьблення, художнє ткання, писанкарство, кераміка, витинання, тощо. Поняття “Н. т.” має термінологічний відповідник – слово англійського походження “фольклор” (букв.: […]...
- Взаємодія Взаємодія – взаємозв’язок, взаємозалежність елементів будь-якої системи, в процесі яких вони змінюються. Характер, спрямованість і наслідки такої взаємозалежності індивідуальні. Дія – це вияв діяльності активного суб’єкта. В. – зіткнення діяльності двох або більше чинників, має процесуальний характер, але не завжди приводить до взаємовпливу. Термін “В.” стосується зв’язку всіх об’єктів, а термін “взаємовплив” слід застосовувати до […]...
- Жанр літературно-художньої критики Жанр літературно-художньої критики – форма історично складених літературно-критичних виступів: проблемна стаття, оглядова стаття, літературно-критичний нарис, літературно-критична монографія, передмова чи післямова, рецензія, анкета, інтерв’ю, фейлетон, памфлет, есе, пародія, бібліографічна довідка тощо. Кожен із даних жанрів має внутрішню змістову структуру та відповідне завдання. Жанрова класифікація не знаходить єдиного критерію. Одні схиляються до уподібнення Ж. л-х. к. з […]...
- Поняття та ознаки мистецтва Мистецтво – це ще один соціальний інститут духовної сфери суспільства, що задовольняє духовні потреби людей в красі. В його основі лежить неповторне естетичне почуття людини, яке піднімає його над природою. Мистецтво відіграє важливу роль в житті людини і суспільства. Воно допомагає осягнути суть краси і гармонії. Що ж таке мистецтво? Сформулюємо визначення: Мистецтво – особлива […]...
- Духовно-історична школа Духовно-історична школа – течія у літературознавстві, що сформувалася на основі “філософії життя” та традиції естетики класичного романтизму, була реакцією на культурно-історичну школу і філологічний позитивізм, зокрема на теорію фактографізму В. Шерера й Е. Шмідта, тяжіла до синтезу духовно-історичної та психологічної інтерпретації художньої літератури. Д. і. ш, живилася ідеями філософії В. Дільтея, що вибудовувалася на усвідомленні […]...
- Творчий задум Творчий задум – перший етап творчого процесу письменника як намір, бажання написати твір. Т. з. має образно-емоційну форму, це – ембріон майбутнього твору. Т. з. виникає індивідуально, або як свідоме наставлення на конкретну тему, проблему і відповідний жанр, або як невиразний потяг до творчості у певному напрямі. У першому випадку збирається матеріал, конкретизується задум; у […]...
- Як пов’язаний класицизм з античністю? На зміну бароко з його пишністю, декоративністю в Європу приходить класицизм (XVII – початок XIX ст.) з суворими приписами, вимогами й законами щодо художньої творчості. Цей напрям тяжіє до античної спадщини, позначеної рясами краси, досконалості, гармонії. Античні письменники зображали ідеальних героїв, людей з розвинутим почуттям обов’язку, розумних і благородних. Для класицизму характерне наслідування античних тем, […]...
- Теорія трьох стилів Теорія трьох стилів – вчення про стильові особливості різних жанрів художньої літератури і типів промов, сформульоване в працях античних філологів, авторів поетик і риторик (Аристотель, Горацій, Цицерон та ін.). Розвивалося в епоху Відродження, Просвітництва прихильниками класицизму (Н. Буало, Ф. Прокопович, В. Тредіаковський, О. Сумароков, М. Ломоносов). Класифікуючи систему жанрів на “високі”, “середні” й “низькі” відповідно […]...
- Академізм Академізм (грецьк. akademia – назва садів поблизу Афін, які немовби належали міфічному героєві Академу; філософська школа Платона, за зразком якої згодом називалися об’єднання митців, учених, вищі навчальні заклади, наукові установи). А. не має строгого термінологічного статусу, виражає поняття або високого рівня наукових досліджень (академізм мислення, академічне літературознавство), або зверхньозневажливого ставлення до членів академій, які сліпо […]...
- Повідомлення про кінематограф Творчість людей розвивалося в усі часи. Спочатку оповіді, легенди та інше мистецтво передавалося з уст в уста, потім стало записуватися в книги, потім перейшло в постановки театру, а з 1895 року з’явився новий вид мистецтва – кінематограф. Тепер це різновид художньої творчості, яке увібрало в себе літературу, театр, музику та образотворче мистецтво. В його основу […]...
- Єдність часу, місця і дії Єдність часу, місця і дії – термін класицистичної драматургії, власне, закон “трьох єдностей”, який вимагав від драматурга дотримання таких принципів: розгортання подій у п’єсах має відбуватися впродовж нетривалого часу – не більше однієї доби (єдність часу), зосереджуватися в одному місці (єдність місця), охоплювати єдиний драматичний конфлікт (єдність дії). Суворі вимоги Є. ч.,м. і д. були […]...
- ВЕНГЕР МИКОЛА ВЕНГЕР МИКОЛА (XIX ст., рр. нар. і см. невід.). Жив у Одесі. Писав українською і російською мовами. У 30-х роках кілька разів інформувала про творчість цього “загадкового письменника” (Г. Зленко) газета “Одесский вестник” (про передплату на повість “Путешествие англичанина”, про надходження до друку повісті “Микола Коваль”, про замовлення на книжку “Сочи – нения Николая Венгера […]...
- Скорочено – КОЛИ УСЕ В ТУМАНІ ЖИТТЄВОМУ… – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – 11 КЛАС Коли усе в тумані життєвому Загубиться і не лишить слідів, Не хочеться ні з дому, ні додому, Бо й там, і там огонь давно згорів. В тобі, мистецтво, у тобі одному Є захист: у красі незнаних слів, У музиці, що вроду, всім знайому, Втіляє у небесний перелив; В тобі, мистецтво, – у малій картині, Що […]...
- Дедал та Ікар – ГРЕЦЬКІ МІФИ – МІФИ НАРОДІВ СВІТУ Коментарі У Стародавній Греції були напрочуд розвинуті різні ремесла й види мистецтва. У зв’язку з цим у багатьох міфах порушуються проблеми творчого пошуку й змальовано образ творця. Дедал був славетним скульптором, будівничим, різьбярем, винахідником різних інструментів. Саме ймення Дедал з грецької означає робити по-мистецькому. Із пташиного пір’я й воску Дедал зробив для себе та свого […]...
- Способи викладу правових норм у нормативних актах Трьохелементна концепція логічної структури правової норми передбачає, що юридична норма, складається з гіпотези, диспозиції і санкції, може по-різному викладатися в статтях нормативного правового акта. Існують наступні варіанти викладу правових норм у статтях нормативних актів: 1. Стаття містить одну норму, яка включає в себе всі три елементи структури. 2. Стаття нормативного правового акту містить у собі […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) 1. Розкажіть про розвиток освіти в Україні кінця XVIII – перших десятиліть XIX століття. Як він вплинув на розвиток науки? 2. Чому період розвитку української літератури кінця XVIII – перших десятиліть XIX століття отримав назву нової літератури? 3. Чому друга половина XVIII століття стала часом розвитку національної культури та піднесення національної свідомості? Яка роль української […]...
- Автор і читач – Література і дійсність Ім’я автора можемо знайти на книжковій обкладинці. А сама книга складає окремий художній світ – створену уявою письменника образну картину дійсності. У цьому світі найповніше розкривається духовне багатство авторської особистості. Однак література не може функціонувати без читачів. Вони виступають повноправними учасниками художньої комунікації. Спочатку автор породжує власний художній світ і пропонує його читачеві. Узявши до […]...
- Міні-твір “Роль мистецтва в житті людини” Мистецтво існує невіддільно від життя людини. По суті, все наше життя пов’язана з мистецтвом, як у повсякденному, так і дозвільного життя. Любов – основне мистецтво. Любов до вітчима дому, до природи, любов до людей, до життя. Власне це і є мистецтво. Тому як створюється воно від любові до прекрасного, до того бездоганно радісному, що ми […]...
- Відбиття декадентської доби в особистості й долі О. Вайльда – шкільний твір 10 клас РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПРОЗИ НА МЕЖІ XIX-XX СТОЛІТЬ Прозаїк, есеїст, драматург, поет, О. Вайльд прожив недовге, сповнене драматизму життя. Він був одним із теоретиків “чистого мистецтва”, найбільш характерним представником естетизму, художньо-філософської течії, що набула розвитку в Англії у 1870-1890 роках. її прихильники виходили з принципу “мистецтво для мистецтва” і того, що літературі зовсім не […]...