Веризм
Веризм (італ. verismo, від лат. verus – правдивий) – реалістичний напрям в італійській літературі та мистецтві, сформований в останній третині XIX ст. під впливом класичного реалізму, натуралізму європейських літератур та своєрідності національної дійсності в Італії після Рисорджименто – боротьби за національну єдність країни (1870). В., заснований Дж. Вергою, розвинутий Л. Капуаном, М. Чамполі, П. Масканьї, Дж. Пуччіні та ін., проголошувався універсальним напрямом, а роман із сучасного життя – універсальним жанром, шляхом до створення нової літератури, перейнятої гострими соціальними проблемами суспільства, соціальна несправедливість тлумачилась як фатальний закон. В. сприяв розвитку побутового театру (Дж. Роветта, Дж. Джакоза), нової музики (Дж. Пуччіні, Р. Леонкавалло), малярства (Ф.-П. Мікеті, Дж. Пеліца да Вольпедо) та ін., прокладаючи шлях сучасному неореалізму в італійській літературі й мистецтві.
Related posts:
- Соціальна сфера життя суспільства – коротко Соціальна сфера – сукупність соціального зв’язку, соціальної взаємодії і соціальних відносин між людьми. – Соціальна зв’язок – факти, що зумовлюють спільну діяльність в певних умовах. – Соціальна взаємодія – взаємодія людей у процесі спілкування. – Соціальні відносини – встановлення зв’язку між людьми, соціальними групами. Соціальна група за чисельністю може бути великою і малою, за характером […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – Г. ІБСЕН – ВСТУП. ІЗ ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ – 11 клас До теми “Із драматургії кінця XIX – початку XX століть. Генрік Ібсен “Ляльковий дім”” 1. Дайте стислу характеристику поетики “нової драми” Г. Ібсена. У п’єсах Ібсена ідеться про трагічну боротьбу особистості за власний духовний світ; розробляються нові теми: становище жінки в суспільстві, влада грошей, спадкові хвороби; соціальна проблематика; немає чіткої межі між трагедією і комедією; […]...
- Апофегма Апофегма ( грецьк. apoph ma thegma стислий виклад, влучне короткі оповідати про репліку чи витівку мудреця, митця, просто розумної, дотепної людини. Найпопулярніші герої А – діячі античного світу. Естетичним центром А. є кмітливість, мудрість, дотепність, дошкульність, швидка і несподівана реакція. Типова форма реакції – репліка. А. була дуже поширеним жанром у європейській літературі від античності […]...
- Психологія влади – коротко Влада є категорією відносин, взаємозв’язку і взаємозалежності. Але психологія влади – асиметричне поняття, виділяє в собі дві різноспрямовані категорії: досягнення і придушення. Ці поняття взаємопов’язані між собою. Досягнення якої-небудь мети відбувається тільки через придушення, а необхідність придушення може виникнути тільки заради досягнення цих цілей. Психологія влади і соціальна психологія Соціальна та психологічна комплексність полягають у […]...
- Нарис – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.7.Нарис Нарис – малий художньо-публіцистичний жанр, у якому автор зображує дійсні події та факти. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких особисто знав письменник. Специфічне художнє завдання нарисової епічної форми, як вважають, полягає в тому, “щоб демонструвати й пояснювати якісь особливо важливі або нові, раніше невідомі явища. Нарис […]...
- Міфологізм Міфологізм – спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури. Значення міфу в літературному творі не тотожне його семантиці у першозразку й залежить від культури епохи, задуму письменника, жанру твору. Перехід міфічного образу в поетичний пов’язаний з усвідомленням відмінності між суб’єктивністю процесу пізнання та об’єктивністю дійсності. Один і той же міфологічний мотив, опрацьований протягом багатьох […]...
- Поступ “Поступ” – “вісник літератури й життя” релігійно-націоналістичного спрямування, виник на базі однойменного журналу студентського Марійського товариства. Видавався у Львові у 1927-30 за редакцією І. Гладиловича, Г. Лужницького та М. Моха. Мав відділи: “Поезія”, “Проза”, “Рецензії. Огляди”, “Бібліографія”. У “П.” друкувалися Б.-І. Антонич, Г. Костельник, Меріям (Г. Лужницький), П. Коструба, Т. Коструба, Б. Лепкий, Н. Павлосюк […]...
- Узагальнення за розділом – РЕАЛІЗМ ХІХ ст Реалізм (латин. геаlis – “речовий, дійсний”) – напрям у літературі та мистецтві, що набув розвитку в 1830-1840-х рр. спочатку у Франції, а в ХІХ ст. поширився по всій Європі та Америці. Основоположним для реалізму став принцип відповідності мистецтва реальній дійсності, правдиве відтворення життя в його типових рисах. Ключовою в реалізмі була проблема взаємовпливу людини й […]...
- Біологічне і соціальне в людині Біологічна і соціальна сутність (складова) людини. Людина (або Homo sapiens) має розум, мова, здатність до створення знаряддя праці і рефлексію (усвідомлення своїх дій). В людині є три початку (три складових), які визначають його сутність: Біологічна (анатомія, фізіологія, тип нервової системи, особливості, пов’язані зі статтю і віком та ін.) Психічна (мислення, пам’ять, уява, воля, почуття, характер, […]...
- Тенденційність у літературі Тенденційність у літературі (лат. tendentia, від tendo – прагну, прямую) – ідейна спрямованість літературно-художніх творів, яку письменник свідомо втілює в систему створених для цього образів. Соціальна та національна заангажованість є конкретними проявами Т., яка випливає з аксіологічної (ціннісної) природи мистецтва. Отже, проблемою для дослідника не є визнання або невизнання Т., а спосіб її художньої реалізації. […]...
- Авангардизм Авангардизм (фр. avant-garde – передовий загін),- термін на означення так званих “лівих течій” у мистецтві. Авангардизм виникає у кризові періоди історії мистецтва, коли певний напрям або стиль переживає вичерпаність своїх зображально-виражальних можливостей, існує за рахунок інерції, тиражуючи свої вчорашні творчі здобутки, перетворені на одноманітні “кліше”, замикаючись на своїх канонічних зразках. Тому роль авангардизму у розкритті […]...
- Генетичне вивчення літератури Генетичне вивчення літератури (грецьк. genesis – походження, породження) – один із загальнометодологічних підходів, способів дослідження літератури, в якому увага зосереджується на виникненні і розвитку літератури в цілому чи однієї з національних літератур, на еволюції літературного процесу. Г. вивчення творчості одного письменника реалізується за допомогою біографічного, культурно-історичного, психологічного і соціологічного методів, які в сукупності дають можливість […]...
- ЗМІНИ В ДРАМАТУРГІЇ НА МЕЖІ ХІХ-ХХ СТ Прискорений та неоднозначний суспільно-історичний розвиток світу на порубіжжі ХІХ-ХХ ст. позначився на світогляді й естетиці людей, на мистецтві й літературі. Адже там, де, на перший погляд, панували правопорядок, мораль, релігія, раптом завирувала стихія, яку не можна було осягнути розумом: нещадна ринкова боротьба в промисловості, жорстокі імперіалістичні та громадянські війни, революції, тоталітаризм. Сувора дійсність, невпевненість у […]...
- Етиографізм Етиографізм (грецьк, ethnos – плем’я, народ і grаpho – пишу) – відображення в літературі і мистецтві національного традиційного побуту (житло, господарство, ремесла, одяг, їжа, родинне життя, тощо), звичаїв, обрядів. Е.- органічний складник національного в мистецтві і як його етнічна константа має свої особливості в його історії. Суттєвою особливістю Е. в художній літературі, є національна мова, […]...
- Золотий і Срібний вік російської літератури В історії російської літератури є два знаменних періоду, про які знають усі. Це – Золотий і Срібний вік. Вони багато в чому відрізняються один від одного, і належать до різних історичних періодів, але головне, що їх об’єднує – це різноманіття талановитих письменників, які творили свої геніальні твори російської літератури саме в ті епохи. Такі назви […]...
- МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ І. Написати есе за наступною тематикою (12 балів): 1. Поняття “нова українська література”. Історичні, суспільні та культурні умови становлення нової української літератури, її народоцентрична основа та національна самобутність. 2. “Енеїда” І. Котляревського як перший твір нової української літератури. 3. Ідейно-тематична та жанрова спадщина Т. Шевченка. 4. Медитативна лірика Т. Шевченка періоду заслання (1847 – 1857 […]...
- Ілюстративність у літературі Ілюстративність у літературі (лат. illustro – освітлюю, роз’яснюю) – надужиття в художній літературі зображально-описовими елементами, які покликані унаочнювати, конкретизувати певну думку, ідеологічну доктрину чи партійну програму. І. – своєрідний прояв белетризації, тенденційності літератури. У 50-60-ті XX ст. широко побутував термін “лакувальна література” для означення творів, які прикрашували соціалістичну реальність, видавали бажане за дійсне. Проти І. […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 70-90-х років XIX століття 1. Які історичні умови сприяли пожвавленню літературного процесу 70-90-х pp. XIX століття? 2. Розкажіть про нове піднесення реалізму в літературі та мистецтві 70-90-х pp. XIX століття. 3. Якими жанрами збагатилась література цього періоду? 4. У чому полягало тематичне розмаїття поетичних творів зазначеного періоду? 5. Розкажіть, як поява Нових жанрів у драматургії позначилась на розвиткові українського […]...
- Егалітаризм Егалітаризм (фр. egalitarisme, від egalite – рівність) – загальна характеристика поглядів політиків, соціологів, які обстоюють зрівнялівку як принцип організації суспільного життя. В естетиці і літературознавстві Е. проявляється як вчення про “масову культуру”, доступність творів мистецтва широким читацьким колам. Яскравим прикладом Е. може бути так звана “політика компартії у галузі художньої літератури”, яка на місце естетичних […]...
- Народність літератури Народність літератури – органічна якість художніх творів кожної національної літератури, яка виражає ментальність народу в його етнологічних та історичних виявах і вимірах, зумовлена органічним зв’язком письменника зі своїм етнонаціональним середовищем. Н. л. невіддільна від мови народу, представником якого є письменник як творець художнього твору, носій національної ментальності і мови народу. Таке розуміння Н-л. з’явилося в […]...
- Іманентність Іманентність (лат. immanens – властивий, притаманний. комусь) – властивість, притаманна певним предметам та явищам, що виражає їхню сутність; у мистецтві проявляється через самтожність таланту, тобто здійснюється шляхом самоідентифікації, самопізнання та самореалізації у відповідній “спорідненій діяльності”, на чому наполягав Г. Сковорода, вважаючи, що “неспорідненість” згубна для мистецтва. Лише віднайшовшись у собі, розкривши свою сутнісну основу, воно […]...
- Повідомлення на тему “Реалізм” Реалізм – це панівне ідейно-стильова течія в культурі і мистецтві Європи і Америки другої половини 19 століття і початку століття 20-го. Прийшов на зміну такому потужному стилевому перебігу в культурі і мистецтві як романтизм. Основний принцип творчості в реалізмі – це зображення дійсності, людини і світу реальними, такими, якими вони є. Чи не придуманими, не […]...
- Назустріч “Назустріч” – літературно-мистецький двотижневик газетного типу. Виходив у Львові протягом 1934-38 за редакцією М. Рудницького. Проголошував естетичний підхід до творення й оцінки мистецьких явищ. На сторінках “Н.” публікувалися Б.-І. Антонич, О. Дніпровський, М. Рудницький, C. Гординський, С. Чарнецький, В. Дорошенко, С. Смаль-Стоцький, М. Возняк, Я. Рудницький, С. Левинський, B. Сімович, В. Бірчак та ін. “Н.” […]...
- Натуралізм – XIX СТОЛІТТЯ – підготовка до ЗНО та ДПА Натуралізм (фр. паіигаїіше від лат. паїигаїіз – “природний, природній”) – літературний напрям, що склався в останній третині XIX століття (1870-1890), пізня стадія розвитку реалізму (або позитивізму) в літературі кінця XIX – початку XX століття. Для нього була характерною настанова на фотографічно точне й неупереджене зображення дійсності, під якою насамперед розумілося матеріально-побутове довкілля, а також людського […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-50-х років ХХ століття 1. Розкажіть про створення Спілки радянських письменників і її вплив на розвиток літератури. 2. Розкажіть про розвиток української культури в умовах ізоляції від світових художніх процесів і тенденцій. 3. Як наслідки репресій позначились на розвитку культури в Україні? 4. Ставлення української інтелігенції до подій Другої світової війни. 5. Розкажіть про розвиток української літератури років Великої […]...
- Обрії “Обрії” – тижневик, “присвячений справам літератури, мистецтва й науки”, виходив у Львові 1936-37. Видавав і редагував Б. Кравців. Серед авторів були Є.-Ю. Пеленський, Ірина Пеленська, О. Грицай, М. Гурко, Б. Кравців, Ю. Липа, Д. Гуцул та ін. В “О.” друкувалися твори письменників Наддніпрянщини, подавалися їх літературні портрети (Ю. Яновський “Чотири шаблі”), публікувалися огляди європейських літератур […]...
- Тематика рефератів – Додатки 1. Обставини виникнення давньої української літератури. 2. Проблема періодизації давньої української літератури. 3. Жанровий склад української літератури періоду Київської Русі. 4. Українські переклади Біблії. 5. Фольклорні елементи у “Повісті минулих літ”. 6. Українські апокрифи: походження, функціонування, образи. 7. “Сказання про Бориса і Гліба”: від фактів – до художності. 8. Образ автора у “Благанні” Данила Заточника. […]...
- Енцикліка Енцикліка (лат. encyclicus – круговий, загальний) – спочатку – окружне послання єпископа, згодом – письмове звернення папи римського до всіх католиків та віруючих якоїсь однієї країни з релігійними, морально-етичними чи соціальними, політичними настановами. Пишеться, як правило, латиною і дістає назву від перших слів тексту. Сам термін може використовуватися в художній літературі у значенні окружного (обіжного) […]...
- Атеїзм у літературі Атеїзм у літературі (грецьк. а – без, teas – Бог) – світогляд, який не визнає Бога і віри в Бога та релігії. Теоретичною основою А. є філософія матеріалізму. Оскільки вчення матеріалізму пройшло різні етапи розвитку (наївний матеріалізм, метафізичний матеріалізм, діалектичний Матеріалізм тощо), то й А. також еволюціонував. Виділяють А. Демокріта, Епікура, Лукреція (античність), європейських філософів-матеріалістів […]...
- Концентрація – ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Концентрацією в літературознавстві називають явище, суть якого полягає в інтеграції, поглинанні великим письменником творчості своїх попередників і сучасників. Більшість із них стають цікавими для нащадків не власною літературою, а тим фактом, що всі вони в історико-культурному відношенні освітлені генієм великого митця, творча спадщина якого зберігає неминущу цінність для наступних поколінь. Таких людей небагато в кожній […]...
- Чим соціальні системи відрізняються від суспільних Соціальні системи – це особливий клас, що має суттєві відмінності не тільки від неорганічних систем (наприклад, технічних або механічних), але і від природних систем. Часто можна почути і про існування громадських систем. Спробуємо розібратися, в чому різниця між соціальними і громадськими системами. Насправді, відмінності між соціальними і громадськими системами виділити неможливо, так як, по суті, […]...
- Золотий вік російської літератури: російська класична література XIX століття Золотий вік російської літератури – це плеяда геніїв мистецтва слова, прозаїків і поетів, які завдяки своєму вишуканому та неперевершеному творчій майстерності, визначили подальший розвиток російської та зарубіжної культури. Тонке переплетення класицизму і соціального реалізму в літературі повністю відповідало загальнонаціональним ідеям того часу. Вперше в літературних творах почали підніматися гостросоціальні проблеми: конфронтація особистості людини і суспільства, […]...
- Епігонство – ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Епігонство (грец. Έπίγονοζ – народження, пізніше – нащадок) – наслідування, що характеризується несамостійністю художнього мислення, поверховим жалюгідним копіюванням певних літературних творів попередників. Епігонство тісно пов’язане з проблемами взаємодії традицій і новаторства в розвиткові світової літератури. Продовження кращих традицій, творчий підхід до засвоєння досягнень попередніх поколінь письменників є важливою ознакою прогресу в літературному розвиткові. Епігони виявляються […]...
- Декаданс Декаданс (фр. decadence – занепад) – узагальнена назва кризових явищ у літературі, мистецтві, культурі. Д. як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст., зокрема у Франції, де вперше було вжито цей термін на позначення нових художніх тенденцій, які заперечували позитивістські доктрини у мистецтві, ілюзорний академізм, жорстокі міметичні нормативи у творчій практиці тощо, трактовані як […]...
- ЕПІГОНСТВО Епігонство (грец. έπίγονοζ – народження, пізніше – нащадок) – наслідування, що характеризується несамостійністю художнього мислення, поверховим жалюгідним копіюванням певних літературних творів попередників. Епігонство тісно пов’язане з проблемами взаємодії традицій і новаторства в розвиткові світової літератури. Продовження кращих традицій, творчий підхід до засвоєння досягнень попередніх поколінь письменників є важливою ознакою прогресу в літературному розвиткові. Епігони виявляються […]...
- Види новел Варто відзначити, що новела в значенні чогось принципово нового стала не тільки літературним жанром. Цей термін зустрічається в музиці, живопису, театрі, інтерактивному мистецтві (іграх і аніме). Візуальний вигляд новели поєднує риси кінематографа і літератури. Словесній ж творчості відомі такі види новел: Детективна; Фантастична; Історична; Побутова; Новела жахів. Новелістичні елементи так щедро “розкидані” по іншим родам […]...
- Актуальність художнього твору Актуальність художнього твору (лат. actualis – дійовий, справжній, нинішній) – суголосність художнього твору (передусім; – його тематики, проблематики) з сучасністю, його відповідність потребам і смакам читачів того часу, коли твір написаний, опублікований або перебуває у процесі читання (рецепції). А. х. т. – один із критеріїв його оцінки в соціологічній критиці. Проте актуальність у мистецтві не […]...
- Комунікація в мистецтві Комунікація в мистецтві (лат. соmmunісо – спілкуюсь, поєднуюсь) – своєрідний вияв суспільної природи мистецтва, твори якого виникають як результат співтворчості автора та реципієнта і виявляють свою естетичну вартість тільки в актах естетичного сприймання. У цьому сенсі письменник як автор твору спілкується з читачами – своїми сучасниками і нащадками, які, сприймаючи, інтерпретуючи по-своєму його твори, переосмислюють […]...
- Цінності “проривні” і “похідні” Всі культурні цінності можна розділити на “проривні” і “похідні”. “Проривні” цінності значно прискорюють розвиток продуктивних сил, соціальних ідей. В мистецтві і літературі – це безсмертні, класичні твори. “Проривні” цінності революційно змінюють поступальний хід історії, забезпечують розвиток продуктивних сил, суспільно-політичний прогрес, сприяють розвитку людини. Серед матеріальних цінностей до “проривним” можна віднести створення заліза, винахід водяного колеса, […]...
- Модерн в живописі Модерн (походить від французького слова “moderne”, що означає “сучасний”, “надновий”, “новітній”) – стиль в європейському та американському мистецтві, який зародився в кінці 19-го на початку 20-го століття. До кінця 19 століття у всіх європейських країнах основним стилем в живопису був еклектизм, тобто художники практично не створювали нічого нового, а лише брали за основу вже існуючі […]...