Засоби, що впливають на систему травлення
Травлення і забезпечуютчі його органи, функції шлунково-кишкового тракту, лікарські препарати, що застосовуються при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту. Травні ферменти, які нормалізують травлення їжі.
Чи знаєте ви, що…
протягом усього життя людина споживає 22 000 кг твердої їжі і 33 000 л різних напоїв, і що людина без води може прожити всього 5-7 днів, а при повній відсутності їжі – близько 30 днів.
На відміну від рослин, тварини (в тому числі і людина) самі не створюють поживних речовин, а отримують їх із зовнішнього середовища. Для цього вони споживають їжу, переробляють її і отримують необхідні для їх життєдіяльності живильні речовини. У людини існує два типи травлення – позаклітинний і внутрішньоклітинний. Про внутриклеточном травленні ми вже згадували в розділі 1.1, присвяченої життю клітини. У цьому розділі мова піде про систему, що здійснює позаклітинне травлення, про можливі хвороби, пов’язаних з цією системою, і про ліки, які допомагають з ними впоратися.
Травлення – сукупність процесів переробки їжі в організмі. Сюди відносяться: розщеплення поживних речовин, всмоктування їх (перехід з шлунково-кишкового тракту в кров і лімфу) і залучення в реакції обміну речовин і енергії. Розглянемо коротко, як функціонує система травлення, або шлунково-кишкова система.
Їжу, що потрапляє в рот, розжовують, при цьому її змочує слина, полегшуючи проковтування. У слині міститься фермент амілаза, який починає розщеплення вуглеводів, і лізоцим, що вбиває багато бактерій, що забруднюють їжу. У зголоднілого людини вид і запах їжі і навіть думка про їжу викликають слиновиділення.
Пережована їжа проковтується, потрапляє в глотку, і мимовільними перистальтическими рухами стравоходу підводиться до шлунку. Перистальтика (від грецького peristaltikos – охоплює, стискає) – хвилеподібні скорочення, що поширюються уздовж порожнього органа і переміщують вміст цього органу в напрямку від входу до виходу – єдиний рушій харчових мас на всьому протязі травного тракту: від стравоходу до прямої кишки.
Наближення їжі до нижнього відділу стравоходу відкриває верхній отвір шлунка, і їжа протягом 3 з виявляється в ньому.
Шлунок – м’язовий порожнистий орган, місткістю 1,5 – 2,5 л (у любителів пива – до 8 л). В його стінках розташовані залози, що виробляють шлунковий сік. Щодня в шлунок виділяється до 1,5 л шлункового соку. До його складу входять ферменти (пепсин), слиз і невелика кількість соляної кислоти. Шлунковий сік виділяється не тільки при наявності їжі в шлунку. Так само як і слина, він починає виділятися під дією запаху і виду їжі, наприклад, при вигляді накритого столу. Під дією шлункового соку їжа частково (головним чином її білкова частина) перетравлюється і у вигляді напіврідкої кашки невеликими порціями проштовхується в кишечник. Повністю шлунок звільняється через 2-3 години після їжі.
У тонкій кишці кишечника їжа змішується з жовчю, що виробляється печінкою (печінка виробляє 1 л жовчі в добу) і накопичується в жовчному міхурі, секретом підшлункової залози і кишковим соком, що виробляється клітинами слизової оболонки кишечника. Видільна функція печінки, підшлункової залози і стінки кишечника регулюються за типом зворотного зв’язку і за допомогою ряду гормонів. Всі ці соки називають травними, і виділення їх підпорядковується гормональної регуляції. Наприклад, виділення соку підшлункової залози стимулює гормон секретин, який виробляється клітинами кишечника під впливом кислої реакції їжі.
За тонкій кишці їжа просувається зі швидкістю 2,5 см (13 скорочень) в хвилину і перетравлюється в ній в середньому за 5-6 год (наприклад, хліб і м’ясо перетравлюються за 2-3 год, а жири – за 7-8 год. у тонкій кишці (її довжина 4,5 м) їжа не тільки перетравлюється, але і всмоктується. Цьому сприяє велика поверхня її стінок, яка за площею дорівнює приблизно розміром баскетбольного майданчика (400 м2). поверхня слизової оболонки вистелена незліченними ворсинками, в яких знаходяться кровоносні і лімфатичні капіляри. Такий тісний контакт крові і лімфи з порожнини кишечника забезпечує досить повне всмоктування поживних речовин.
Неперетравлені залишки їжі потрапляють в товсту кишку. Там вони зневоднюються і обробляються бактеріями, в безлічі живуть в ній. Ці мікроби дружні людському організму (як правило). Ними виробляється певна кількість так необхідних нам вітамінів (B1, B6, фолієва кислота, B12 та інші). З товстої кишки (її довжина 1,5 м), що стали вже фекаліями залишки надходять в пряму кишку і через задній прохід виводяться назовні.
Регулювання видільної та рухової активності (лікарі називають її словом “моторика”) травного тракту здійснюється двома способами. По-перше, за допомогою вегетативної нервової та ендокринної систем. Це так звана зовнішня регуляція. По-друге, існує і внутрішня (або внутрістеночних) регуляція, яка представлена нервовими сплетеннями, розташованими в стінках травного тракту. Завдяки цьому забезпечується певна незалежність від вегетативної нервової системи. Мудра природа подбала про те, щоб система травлення мала багаторівневу схему регуляції, що забезпечує високу надійність в роботі і достатній запас міцності. Саме система травлення приймає на себе перші “удари”, які завдають здоров’ю неправильне і нерегулярне харчування, стреси, надмірне споживання алкоголю та інші фактори. Тому не дивно, що порушення в ній є настільки поширеним явищем, тим більше що збій в одному з її ланок може призвести до розладів у всіх її структурах.
Порушення видільної та рухової активності виникають не тільки при ураженні самого травного тракту, печінки, підшлункової залози і так далі, але і при захворюваннях інших органів і систем (наприклад, при інфекціях) або отруєннях (в тому числі і ліками). Для нормалізації функцій системи травлення використовують великий арсенал препаратів. В основному він включає кошти, що безпосередньо впливають на видільну і моторну функції шлунка і кишечника, на активність печінки і підшлункової залози, а також нудоти кошти і кошти, що регулюють апетит.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)