Характеристика Плюшкіна
Плюшкін – яскравий персонаж поеми “Мертві душі”. Разом з іншими героями – Манілова, Коробочка, Собакевич, Ноздрьовим, він створює світ характерів російських поміщиків, які не мають моральних принципів. Так яка ж характеристика Плюшкіна в поемі “Мертві душі”?
Зовнішня характеристика
Степан Плюшкін – одна з центральних фігур поеми. Він з’являється в 6 чолі, коли Чичиков приїжджає до нього з пропозицією про покупку мертвих душ. Гоголь, знайомлячи читача з персонажем, спочатку описує його володіння. Все тут в запустінні і пущено на самоплив. Садибу поміщика можна описати наступними цитатами: “… Якусь особливу ветхість помітив він на всіх сільських будівлях: колода на хатах було темно і старо; багато даху світило, як решето; на інших залишався тільки коник вгорі та жердини по сторонам у вигляді ребер… “,” … Вікна в хатинка були без скла, інші були заткнуті ганчіркою або сіряк; балкончики під дахами з перилами […] покосилися і почорніли навіть не мальовничо… “
У творі дана докладна характеристика його зовнішності і способу життя. Він постає перед Чичикова неохайним і брудним, закутаний в лахміття. Це настільки відрізнялося від подання головного героя про типовий поміщика, що той навіть не зрозумів чоловік перед ним або жінка, спочатку прийнявши Плюшкіна за служницю. Плюшкін мав великий гачкуватий ніс, недоглянуте і неголене обличчя, також впадало в очі, що поміщик не має кількох зубів.
Назва твору “Мертві душі” відноситься не тільки до померлих кріпаком, а й до поміщиків, в тому числі до Плюшкіна. Провівши аналіз укладу життя і моральних принципів цієї людини, стає ясно, що він як ніхто інший уособлює вираз “мертві душі”. Плюшкін – як там не є “мертва душа” в творі. І його мертва душа поширює навколо себе смерть: господарство розпадається, селяни помирають від голоду, а ті, що ще живі не живуть, а виживають в нелюдських умовах.
Плюшкін: історія духовного розпаду
У поемі Плюшкін уособлює скупість і духовний розпад. З кожною новою сторінкою читач спостерігає, як колись недурний і працьовита людина перетворився в “діру на людстві”. Однак так було не завжди. Ще тридцять років тому Степан Плюшкін був міцним господарником і пристойним сім’янином, люблячим дружину і трьох дітей. Після смерті дружини і дочки в його душі стався якийсь злам, і життя втратило сенс. Син пішов в армію, а дочка з бігла з коханим. Всі людські почуття в ньому згасли, головною метою його існування стало накопичення. Причому збирав він все не заради благо справи. Його скупість не піддавалося жодній логіці, здавалося, непотрібними речами і продуктами він наповнює своє порожнє життя.
У якийсь момент в голові героя народжується план: він вирішує подарувати золотий годинник Чичикову, щоб хоч хтось згадував його після смерті. Однак ці світлі думки швидко залишають його голову.
Герой міг би присвятити своє подальше життя благодійники: привести села в порядок, подбати про селян і тварин, виростити пахучі сади. Але в силу свого характеру він не зміг впоратися з навалилася на нього колись горем і опустився на саме дно, втративши все людські риси.
Ті, що говорять прізвища в поемі “Мертві душі”
Як і у багатьох героїв у Плюшкіна – говорить прізвище. Він все гребе під себе, збирає запаси, якими не користується. Його комори наповнені їжею, а селяни вмирають один за іншим від голоду. Плюшкіна і в голову не приходить врятувати від голоду виснажених людей. Прізвище Плюшкіна стала номінальною, вона позначає жодного та скупого до неможливості людини.
Інші персонажі “Мертвих душ” також мають говорять прізвища. Манілов – мрійлива людина, відірваний від реальності. Його прізвище асоціюється з дієсловами “вабити”, “заманювати”. У Сабакевіче автор виділяє тварина початок: він порівнює його з ведмедем, а також особливу увагу приділяє його обжерливості. Через жінки з прізвищем Коробочка Чичиков терпить крах своєї справи. Він ніби потрапляє в пастку, звідки вже немає виходу.
Дана стаття допоможе школярам написати твір на тему “Характеристика Плюшкіна”. У статті дається докладний опис Плюшкіна, його садиби, а також називаються причини його деградації як особистості. Він – типовий поміщик Росії того часу. Собакевич, Манілов, Коробочка і Плюшкін – мертві душі!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)