Порівняльна характеристика Жиліна і Костиліна в оповіданні “Кавказький бранець”
Нещодавно я познайомився з розповіддю Л. М. Толстого “Кавказький полонений”. Він наочно продемонстрував мені то, як люди потрапляючи в однакові складні умови, надходять по-різному.
Головні герої твору – офіцери російської армії Жилін і Костилін, які беруть участь у війні з горцями.
Розповідь побудований на протиріччі між зображеними характерами.
Жиліна Л. М. Толстой характеризує так: “… хоч невеликого зросту, а молодецький був”. Описуючи Костиліна, автор зауважує: “… чоловік огрядний, товстий, весь червоний, а піт з нього так і ллє”. Це відмінність у зовнішності посилюється значенням “говорять” прізвищ персонажів. Прізвище Жиліна асоціюється зі словом “жила”, і він справді сухощав, міцний і витривалий. Прізвище ж Костиліна викликає в пам’яті образ милиці: ця людина, дійсно, без будь-чиєї допомоги ні на що не здатний.
Така несхожість зовнішності і характерів героїв послужила тому, що і долі їх склалися неоднаково.
На початку твору автор зводить цих двох офіцерів в драматичній ситуації. Жилін поспішає до хворої матері і тому робить ризикований маневр, а Костилін – тому, що “їсти хочеться, та й спека”.
Зіткнувшись з горянами, Жилін кричить: “Неси рушницю!”. Але Костилін боягузливо біжить, кинувши товариша в небезпеці. І Жилін вирішує: “Хоч я і один, буду битися до останнього! Чи не дамся ж живий! “
Перебуваючи в неволі у татар, Жилін зумів не тільки вижити, але і завоювати повагу своїх супротивників. Він лагодив речі горян, майстрував ляльок і обмірковував план втечі. Костилін же спав і байдикував.
Жилін любить свою стареньку матір, шкодує її і не вимагає зібрати непосильний викуп. Він сподівається тільки себе, і невтомно шукає вихід. Костилін – слабовільний егоїст. Він, змирившись з обставинами, покірно чекає, коли за нього внесуть викуп, вважаючи це святим обов’язком його родичів.
Кмітливий і винахідливий Жилін зумів втекти з полону і як вірний товариш не залишив Костиліна у татар. Незважаючи на те, що у Жиліна ноги “в крові і уморився”, він наполегливо рухається вперед, а “Костилін все відстає і охає”. Але Жилін не залишає його, а тягне на своїй спині.
Знову опинившись у неволі у татар, Жилін як і раніше не опускає руки і робить новий втечу. Костилін само байдуже чекає викуп і не прагнути до іншого порятунку. Таким чином, він залишається не тільки в полоні у татар, а й в полоні свого малодушності, безвілля і егоїзму.
Зрештою, головні герої опиняються на волі. Але вчинки Жиліна викликають у читача глибоку повагу, а боягузливе і малодушне поведінку Костиліна гідно лише презирства й сорому за честь російського офіцера.
Варіант 2
Розповідь Л. М. Толстого “Кавказький полонений” займає особливе місце серед шедеврів вітчизняної літератури. Твір відрізняється простим стилем і лаконічністю, але в той же час написано правдиво і змістовно.
Сюжет будується навколо двох головних героїв, які за волею долі, наслав на них нещастя, стали близькими товаришами. Жилін і Милиці, обидва мають офіцерські звання і, безпосередньо виконуючи свій службовий обов’язок, потрапляють в полон до горців. На цьому закінчується перерахування загальних знаменників, які об’єднують двох персонажів.
Далі автор викладає власні переконання щодо дружніх відносин і питань честі. Потім йде опис зовнішності кожного з героїв, особливостей характеру і соціального становища. Напевно відомо, що Жилін людина небагата, крім того має на руках хвору матір. За його нинішнім і раннім вчинків можна зробити висновок про витривалості, винахідливості і спритності цю людину. Костилін ж, навпаки, дуже важкий, неповороткий, зніжений, слабкий. Зовнішність Жиліна вказує на його простоту, але не заперечує благородства його походження. Душа його сповнена доброти і співчуття. Він дружелюбний навіть по відношенню до своїх ворогів, які на його особистий погляд зовсім не здаються вороже налаштованими. Точно так же він доброзичливий до Костилін. Всупереч настільки м’якому, на перший погляд, характером, Жилін за своєю суттю людина іншої породи – хоробрий, із залізною волею. Його чесність і відвага, які проявляються в діях і вчинках героя не можуть не викликати симпатії у інших персонажів, автора і читачів.
Костилін звик до багатої і безтурботного життя, і в душі його відсутні такі якості як сміливість, стійкість характеру, сила волі. Малодушність героя проявилося у вирішальний момент, коли повинен був відбутися втеча. Він не зміг знайти в собі сили, щоб взяти відповідальність за власну долю. Замість цього він, не роблячи ніяких дій, чекав, поки за його свободу заплатять викуп багаті родичі.
Жилін і Костилін уособлюють собою два абсолютно різних підходи до розуміння життя. У вчинках першого виражалася справжня дружба, другий же дотримувався товариських відносин “з нагоди” – коли обставини змушують налагоджувати зв’язок з людиною. Жилін розуміє, що таке честь і строго дотримується її принципів – але не тому що, так треба, а тому що, так велить чинити його серце. У Костиліна ж немає подібних якостей.
Автор підкреслює негативну сторону сучасного йому суспільства, яка полягає в безмірної любові до грошей і знатності. Адже нерідко життя повертається таким чином, що часом бідний і безвісний людина виявляється набагато добрішим, благородніше і великодушними знатного вельможі. Дана проблема актуальна і донині, і тому розповідь Л. М. Толстого “Кавказький полонений” грає важливу роль в нашому сучасному житті.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)