Порівняльна характеристика Грушницького і Печоріна

У творі Лермонтова “Герой нашого часу”, а вірніше, в одній з її частин, існують два героя, один з яких найголовніший, і існує протягом усього роману. Ця особистість – Печорін.

Григорій Печорін – це особистість, яка не підвладна нікому. Ніхто не зміг розкусити цю людину, а також, зрозуміти його до кінця. Адже, Печорін – вельми оригінальний і загадковий, так як ніколи по-справжньому не мав друзів, і ні з ким не ділився своїми потаємними думками.

Печорін ніколи не закохувався і не любив по-справжньому. Він губив всіх тих, хто не ризикував його любити. Він дуже вдало користувався людьми, і часто зневажав їх, так як за своєю природою був зарозумілий і навіть гордовитий. Але разом з тим, він був гарний, і в ньому відчувалася порода, то, що відрізняло його від інших людей.

Печорін – людина, якій не потрібні пута шлюбу, як він це називав. Він завжди хотів залишатися вільним у своїх діях. Він також не терпів хвастощів в людях, так як вважав це найвищою дурістю і нікчемністю. Саме тому він не терпів Грушницького, у якого цих якостей було вдосталь. Печорін – той, хто залишився в серцях багатьох кимось явно незвичайним, холодним, навіть трохи зарозумілим, і разом з тим – таким загадковим, і таким сміливим. Цей характер не всім припав до душі, але все ж ця особистість гідна в якійсь мірі захоплення.

Грушницький – це саме той тип людей, який зневажає всіх, хто знаходиться нижче його, а всіх тих, хто хоч трохи знаходиться вище положенням і званням вище – поважає або просто лестить з премилі посмішкою, коли як за очі – лає і заздрить. Печоріна він не бачив вище себе, хоча десь на підсвідомому рівні остерігався його, адже він розумів, що Печорін ніяк не може перебувати нижче його становищем у всьому, хоча і не хотів вірити – що вище. Саме тому він ненавидів Печоріна, хоча на вигляд у них були дуже дружні стосунки.

Грушницький – це людина, яка любить похвалитися і показати себе всім – який хороший, розумний і красивий. Саме це і підвело його – надмірне самолюбство ніколи не призводить до хорошого кінця. Він не бачив себе з боку, і не вмів продумувати щось занадто далеко вперед. І ніколи не звертав увагу на інших, особливо на їхні почуття. Хоч він і був вельми симпатичний, та ще й офіцер, але міг тільки в першому враженні зацікавити зовнішністю і погонами, а також франтівства, але не більше. Коли як Печорін, цікавило всіх з моменту зустрічі і подалі.

Джерело: Печорін і Грушницький порівняльна характеристика твір


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Порівняльна характеристика Грушницького і Печоріна