Порівняльна характеристика Фауста і Вагнера
Поема Йоганна Вольфганга Гете “Фауст” належить до найбільших утворів світової літератури. Автор працював над нею протягом усього свого творчого життя. “Фауст” – це не тільки історія одного незвичайного людини, а й глибокий філософський розповідь.
Головний герой Фауст – вчений, який розуміється в багатьох науках. Але тим не менш, він до цих пір вважає, що як був, так і залишився “дурнем”. Тому герой звертається до духів, щоб вони допомогли йому відкрити всі таємниці буття.
Прототипом головного героя був середньовічний доктор і маг Фауст. Він жив в 16 столітті в Німеччині. Про цю людину написано багато легенд і художніх творів. Сучасники вважали Фауста унікальною особистістю. Адже він був одночасно, і астрономом, і астрологом, і доктором, і чарівником. Але зробило його знаменитим то, що він наважився укласти угоду з містичними силами.
Справжній Фауст і художній образ Фауста в трагедії Гете мають одна істотна відмінність. Реального Фауста розглядали до Гете, як нещасного вченого, який насмілився звернутися до містики. Фауст великого Гете – це людина вільна духом, мудрий і неординарний.
У головного героя в трагедії є антипод – вчений Вагнер. Між ними величезна світоглядна прірва. Вагнер є учнем Фауста, проте, його погляду на життя він не перейняв.
Фауст представляється нам вже в своєму першому монолозі. Він каже, що осягнув багато науки, але до сих пір залишився “дурнем”. Це не означає, що герой займається самознищенням, а просто дивиться на речі глобально. Він розуміє, що набагато розумніше більшості інших вчених, але справжніх таємниць буття так і не дізнався.
Вагнер цілком задоволений собою і своєю ерудицією. Герой читає тексти давніх авторів, практикує риторику і акторська майстерність.
І Фауст, і Вагнер прагнуть до знань. Але в чому ж їх відмінність? Вагнер вважає, що пізнати життя можна, вивчаючи стародавні книги. Він яскравий приклад “кабінетного” вченого. А Фауст не задовольняється лише книжковими знаннями. Він упевнений, що справжнє життя десь там: серед природи, в натовпі людей.
Розмірковуючи про красу природи, Фауст проявляє всю силу свого красномовства, а Вагнер вважає це порожніми промовами, капризом вчителя.
Саме Вагнер створює гомункула, штучного людини в колбі, який наділений високим інтелектом, але не має людської душі. Він супроводжує Фауста в його мандрах. Швидше за все, цей гомункул є натяком на самого Вагнера, який теж зі своїм “запилених” книгами світоглядом мало схожа на справжню людину.
Вагнер немов живе минулим, вивчаючи стародавні тексти, а Фауста тягне до справжнього. Він шукає своє “чудової миті”, а його учень просто вивчає давно відкриті знання.
Знання Вагнера не мають практичного застосування. Навіть Мефістофель глузує над ним, вважаючи схоластику марною тратою часу.
Бажання Фауста пізнати всі таємниці буття, дізнатися, що ж таке справжнє щастя, – ось що відрізняє його від більшості інших героїв в поемі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)