Види і особливості внутрішніх джерел фінансування
В кожному підприємстві можна виділити кілька видів внутрішніх джерел:
1. Амортизаційні відрахування. Майже для всіх компаній, що працюють в сучасних ринкових умовах, саме амортизаційні відрахування завжди були головним внутрішнім джерелом. Даний капітал є одним з елементів виручки, одержуваної за рахунок продажу виробленої продукції (послуг) і перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Саме ці гроші використовує керівництво для покриття витрат за основними напрямками. Найчастіше амортизаційні відрахування разом з чистим прибутком компанії потрапляють на розрахунковий рахунок і формують оборотний капітал підприємства.
Самі амортизаційні відрахування – ціна зносу нематеріальних і основних активів підприємства, що має стандартне фінансове вираження. Саме вони є внутрішніми джерелами фінансування різних напрямків як розширеного, так і простого виробництва. Головні об’єкти (джерела) амортизаційних коштів – це ті об’єкти, які є власністю компанії. При цьому гроші надходять від передачі майна в оренду. У разі лізингу перерахування амортизаційних коштів може бути завданням лізингоодержувача, так і лізингодавця (багато що залежить від домовленості сторін).
Як правило, амортизаційні відрахування спрямовуються на відновлення наявних в розпорядження коштів відтворення. Тобто відбувається оновлення обладнання, що бере участь у виробництві основної продукції компанії. На сучасному етапі амортизаційні відрахування постійно знецінюються. Основна причина – інфляція, яка знижує роль амортизаційних коштів в якості внутрішніх джерел.
2. Знос нематеріальних активів – другий за важливістю внутрішнє джерело підприємства. Нарахування зазначених коштів проводиться за нормами, які визначає сама компанія. При цьому в основі розрахунку завжди первісна ціна і планований період застосування нематеріальних активів.
3. Бюджетне фінансування. При наявності профіциту в державному бюджеті країна може піти на інвестування різних проектів за рахунок внутрішніх джерел. При цьому тут можуть застосовуватися різні методики – кредитування потенційно цікавих об’єктів і фінансування, що не має на увазі повернення переданих коштів.
Як правило, бюджетні кошти спрямовуються на втілення лише невеликого обсягу регіональних програм, формування і зміцнення федеральної інфраструктури, побудова особливо важливих об’єктів для країни і так далі. На сучасному етапі держава намагається всіляко підтримувати два напрямки – науково-виробниче та промислове.
Великий плюс для підприємства – отримання великого державного замовлення. В цьому випадку можна розраховувати на отримання стабільного цільового фінансування протягом тривалого часу.
4. Прибуток компанії – незмінний внутрішній джерело. Отримані доходи підприємство може спрямовувати на покриття поточних потреб, а також для вирішення більш перспективних завдань – впровадження нових технологій, розширення виробничої сфери, розвиток підприємницької діяльності і так далі. Якщо ж компанія не використовує мають кошти на розвиток, то рано чи пізно вона втрачає конкурентоспроможність на ринку.
Головний мінус використання даних внутрішніх джерел (а саме прибутку) на розвиток компанії полягає в тому, що керівництво, як правило, намагається підняти ціни на продукцію з метою підвищення своїх резервів. Як наслідок, знижується попит на товар, з’являються проблеми з його продажем, падає виробництво.
5. Емісія акцій – ще один внутрішній джерело підприємства, який часто стає головною рушійною силою розвитку. З метою залучення додаткових коштів емітент може здійснювати випуск облігацій і акцій. При цьому в якості покупців таких паперів виступають фізичні або юридичні особи з вільним капіталом. Гроші таких учасників, як правило, стають “фундаментом” для подальшого розвитку підприємства. При гострої потреби в коштах підприємство завжди може призначити додаткову емісію активів, після продажу яких гроші спрямовуються на важливі потреби і вирішення першочергових завдань.
6. Статутний капітал – це фінансові кошти, активи (матеріальні і нематеріальні), які формуються в період заснування компанії. Формування статутного капіталу – це етап, який проходить при первісному інвестуванні. Його розмір визначається на етапі реєстрації і може коригуватися в процесі діяльності структури. При цьому всі зміни в цій сфері повинні бути відображені в установчих документах і відповідати законодавству. Часто формування статутного капіталу дозволяє отримувати додаткові – емісійні кошти. Таке можливо в тому випадку, коли в період первинної емісії продаж акцій здійснюється за вартістю більше номіналу. Як наслідок, отримана різниця стає частиною додаткових коштів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)