СЛОВНИЧОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ – Хрестоматія
Алегорія (із грецької – інше говорю) – інакомовлення, Алегорією називають художній прийом, за допомогою якого риси людської вдачі, почуття, явища передають через образи рослин, тварин, предметів чи явищ природи.
Антитеза – протиставлення. За допомогою антитези підкреслюють контраст, різку протилежність образів, характерів, думок, явищ, понять, подій тощо. Для створення або підкреслення антитези часто використовують слова-антоніми.
Антична література – це література давніх греків і давніх римлян, яка створювалася в період від VIII століття до н. е. до V століття н. е.
Вічні образи – образи літературних і міфологічних героїв, які переросли свою епоху і набули загальнолюдського значення.
Гекзаметр – основний віршовий розмір в античній літературі. Слово гекзаметр перекладається з грецької як шестимірник (hex – шість, metros – міра), оскільки у віршорядку налічується 6 наголошених складів.
Героїчна поема – це масштабна оповідь про подвиги героїв та важливі історичні події, які змінили долю цілих народів.
Герой літературного твору (або персонаж) – дійова особа художнього твору, змальована всебічно, наділена яскраво окресленим характером. Героєм у творі може бути не лише людина. Ним можуть виступати тварина, предмет, явище. Проте терміни “персонаж”, “дійова особа” вживають лише щодо людей.
Розрізняють головних, другорядних та епізодичних героїв твору.
Діалог (із грецької – бесіда, розмова між двома особами) – розмова, в якій беруть участь двоє або кілька персонажів.
Елегія (із грецької – скарга) – жанр давньогрецької лірики; характеризується тематичним розмаїттям і поєднанням двох віршованих розмірів. Елегійний двовірш складався з гекзаметра (шестимірника) і пентаметра (п’ятимірника).
Епітет (із грецької мови – прикладка, прізвисько, додаток) – це образне означення особи, предмета, явища.
Ідея художнього твору – основна думка про зображені у творі життєві явища, події та характери.
Інверсія ( із латинської – перевертання, перестановка) — непрямий порядок слів у реченні, який створює особливу емоційну виразність мови твору.
Іронія (із давньогрецької – насмішка, глузування) – прихована насмішка над явищем чи особою, про які говорять у позитивному тоні, маючи на увазі зовсім протилежне.
Катарсис (із давньогрецької – піднесення, оздоровлення) – духовне очищення, просвітлення через естетичне переживання, через мистецтво.
Композиція (із латинської – поєднання, склад) – будова художнього твору, певна послідовність та взаємозв’язок усіх його частин.
Культура (із латинської – розвиток, виховання) – усі духовні та матеріальні надбання людства; усі прояви людської діяльності.
Ліричний герой – це особа, чиї думки, почуття, настрої та переживання виражаються у ліричному творі.
Метафора (із грецької – перенесення) – це слово чи словосполучення, вжите у переносному значенні. Метафора розкриває сутність та особливість одних явищ через інші, грунтуючись на подібності їхніх властивостей і ознак.
Мистецтво (із латинської – вірогідно висока майстерність, вміння) – це творче відображення дійсності за допомогою художніх образів.
Міфи (із грецької – слово, переказ) – давні священні оповіді про виникнення світу і створення людини, про діяння богів та героїв.
Ода (із давньогрецької – пісня) – вірш хвалебного змісту, в якому уславлюються видатні діячі та визначні події.
Оксиморон, оксюморон (із грецької – дотепно-безглузде) – поєднання несумісних, контрастних понять.
Оповідання невеликий прозовий художній твір, у якому описується одна чи кілька подій життя людини. Оповіданню здебільшого притаманна невелика кількість дійових осіб, скупа характеристика героїв, стислі описи.
Оригінал (із латинської мови – первісний) – це текст літературного твору, опублікований тією мовою, якою його написав автор. Відповідно мову, якою автор написав свій літературний твір, називають мовою оригіналу.
Пейзаж (із французької мови – місцевість, країна) – зображення картин природи (описи місцевостей, картини моря і неба, види сіл і міст).
Пентаметр (із грецької – п’ятимірник) віршовий розмір в античній літературі.
Повість – розповідний твір, що вважається проміжним жанром між оповіданням та романом. На відміну від оповідання, повісті притаманні ширше охоплення подій життя головних героїв, більша кількість персонажів та їх повніша характеристика, широке використання описів.
Портрет (від французького portrait) – зображення у художньому творі зовнішнього вигляду, рухів, виразу обличчя людини, її одягу тощо.
Притча (із давньослов’янської – особливий випадок, надзвичайна подія) – невеликий розповідний (епічний) твір повчального змісту.
Риторичне запитання – питання, що не потребує відповіді. Ця фігура поетичної мови використовується для підсилення уваги, підтвердження думки. Також для підсилення емоційного впливу використовують риторичні вигуки, риторичні звертання.
Роман (із французької) – великий розповідний твір, що змальовує широке коло подій та охоплює долі багатьох дійових осіб.
Рубаї – чотиривірш переважно філософського змісту, поширена форма ліричної поезії народів мусульманського Сходу. У чотиривіршах переважно використовується схема римування першого, другого і четвертого віршорядка (aaba), рідше усіх віршорядків (аааа).
Сатира ( із латинської – суміш плодів, всяка всячина) – гостре засудження та осміяння негативних рис характеру людини та негативних явищ в житті суспільства.
Сонет (із італійської – звучати) – старовинна форма чотирнадцятирядкового вірша, особливістю якої є строга будова.
Сюжет (від французького sujet – зміст) – це послідовність подій у творі. Сюжет притаманний таким літературним родам: епосу, драмі та ліро-епосу.
Тема художнього твору – це коло подій та явищ, які зображуються у творі й стали основою авторської оповіді.
Терцет (із латинської – третій) – тривірш; особлива форма віршової строфи. Терцет може мати римування в різних комбінаціях: ААА БББ ВВВ або АБА БВБ ВГВ ГДГ і т. д.
Фольклор (з англійської мови – народна мудрість, народне знання) – вид словесного мистецтва. Автором фольклорного твору є народ, а літературний твір завжди має конкретного автора – письменника.
Художній конфлікт – це суперечність, що зумовлює розвиток подій у творі.
Художній образ – це творче відображення будь-якого життєвого явища чи ідеї; з його допомогою створюється вигаданий художній світ.
Художня деталь – характерна риса чи подробиця, слугує глибшому та яскравішому змалюванню картини дійсності чи образу.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)