Словник літературознавчих термінів і понять

БАЙРОНІЧНИЙ ГЕРОЙ – тип літературного героя, створений Дж. Байроном. Це самотня розчарована людина (часто із загадковим минулим), яка з гордим презирством ставиться до суспільства, що відштовхнуло її, та мститься, але водночас і сама страждає. Вона має сильний характер і бунтівливу (аж до богоборства) вдачу.

ДРАМА – 1) рід літератури, що змальовує світ у формі дії; твір, призначений до постановки на сцені; 2) жанр літератури – п’‎єса соціального чи побутового характеру з напруженим сюжетом і гострим конфліктом, який розвивається в постійному напруженні (Г. Ібсен, “Ляльковий дім”).

ЕПОС – рід літератури, якому притаманне зображення зовнішніх подій; характерними ознаками Е. є насиченість подіями, наявність кількох або багатьох героїв, широкі просторові та часові межі. Жанри Е.: епопея, роман, повість, новела, оповідання, нарис, есе та ін.

ЗАЙВІ ЛЮДИ – у російській літературі XIX ст. тип людей, які не здатні знайти застосування своїм силам і здібностям у суспільному житті.

ІНТРИГА ДРАМАТИЧНОГО ТВОРУ – складне, напружене розгортання подій у драматичному творі, між персонажами якого розпочинається боротьба, часто ускладнена підступними намірами, прихованими діями, спрямованими на досягнення мети.

ІРОНІЯ – інакомовлення, у якому прихована насмішка.

КОМЕДІЯ – вид драми, який створює такі життєві положення та характери, які викликають сміх. Засобами викриття є сатиричне загострення, карикатура, буфонада, гротеск, іронія, сарказм, гумор. К. висміює негативні суспільні та побутові явища, людські вади (Б. Шоу, “Пігмаліон”).

КОМІЧНЕ – смішне в житті та його втілення в художній творчості. Основні різновиди К. – гумор і сатира.

КОМПОЗИЦІЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ – побудова твору, поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, задумом письменника, нормами обраного жанру тощо. К. виражає взаємини, взаємозв’‎язок, взаємодію персонажів, сцен, епізодів, розділів твору, способів творення

Художнього світу (розповідь, оповідь, опис (портрет, пейзаж, інтер’‎єр), монолог, діалог, репліка, ремарка) і кутів зору суб’‎єктів твору (автора, оповідача, персонажів).

КОНФЛІКТ (драматичний) – зіткнення протилежних інтересів і поглядів, яке є рушієм розвитку сюжету.

ЛІРИКА – один із трьох родів художньої літератури, характерною ознакою якого є ритмічна мова. Зосереджений на розкритті внутрішнього світу людини.

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП – авторська мова в художньому творі, коли письменник, відходячи від сюжетної оповіді, звертається до читача, коментує ті чи інші вчинки героїв, їхні долі, хід розвитку подій тощо.

ЛІРО-ЕПІЧНА ПОЕМА – значний за обсягом поетичний твір, де зображення зовнішніх подій поєднано із розкриттям внутрішнього світу героїв. Започаткована романтиками(напр., “Мазепа” Дж. Байрона).

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – історичне існування, функціонування й розвиток літератури протягом як певної епохи, так і всієї історії нації, країни, світу. Л. п. складається з літературних епох: напр., доба класицизму, доба Просвітництва та ін.

ЛІТЕРАТУРНІ НАПРЯМИ – сукупність ідейно-художніх тенденцій, втілена у визначних творах, які з’‎явилися приблизно одночасно. У межах одного літературного періоду можуть співіснувати кілька літературних напрямів, наприклад у Просвітництві – класицизм, реалізм, сентименталізм. Л. н.: бароко, класицизм, романтизм, сентименталізм, реалізм та ін.

ЛІТЕРАТУРНІ ТЕЧІЇ – сукупність ідейно-естетичних принципів і прийомів, спільних для письменників певного літературного угруповання. Л. т. можуть входити до літературних напрямів. Наприклад, у романтизмі виокремлюють народно-фольклорну, гротесково-фантастичну, байронів – ську, вальтер-скоттівську Л. т. Іноді терміни “літературний напрям” і “Л. т.” вживаються як синоніми.

“МАЛЕНЬКА ЛЮДИНА” – тип літературного героя, що з’‎явився в реалістичній літературі початку XIX ст. Для “М. л.” характерне перебування на нижніх щаблях суспільної драбини, яке визначає її психологію й суспільну поведінку – приниженість у поєднанні з відчуттям несправедливості та ураженого самолюбства. “М. л.” часто є опозиційною до того, хто знаходиться соціально вище за неї (напр., Акакій Ака – кійович Башмачкін – до “значної особи”. – М. Гоголь, “Шинель”), а розвиток сюжету будується як історія образи (наприклад, стосунки Максима Максимовича і Печорі – на. – М. Лермонтов, “Герой нашого часу”).

ОБРАЗ АВТОРА – “художній двійник” письменника, часто – змодельоване ним уявлення про себе, відтворене у свідомості читача. У творі розрізняються оповідач та О. а. Так, наприклад, у романі М. Лермонтова “Герой нашого часу” О. а. відсутній, але є оповідач;у романі О. Пушкіна “Євгеній Онєгін” образ оповідача збігається з О. а. і несе важливе ідейно-художнє навантаження.

ОНЄГІНСЬКА СТРОФА – створена О. Пушкіним спеціально для роману у віршах “Євгеній Онєгін”. Цей новий жанр вимагав місткої, об’‎ємної строфи, і поет обрав строфу із 14 рядків (три катрени і заключний двовірш).

ПАФОС ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – його емоційний тон. Основні різновиди пафосу: героїчний, трагічний, романтичний, іронічний, гумористичний, сатиричний.

ПІДТЕКСТ – внутрішній, прихований зміст якого-небудь тексту, висловлювання.

ПОВІСТЬ – розповідний твір, який за обсягом, кількістю дійових осіб і широтою зображених подій знаходиться між оповіданням, “малим” жанром, і романом, “великим”жанром.

ПОЕМА – великий ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зазвичай зображені значні події та яскраві характери.

ПРЕМІЇ ЛІТЕРАТУРНІ – засіб відзначення та заохочення письменників, перекладачів, літературознавців за досягнення в галузі художньої літератури. П. л. присуджуються державами, науковими закладами, професійними об’єднаннями діячів літератури, видавництвами, редакціями журналів, газет, приватними особами, як правило, рішенням авторитетних комітетів (журі). Найпрестижнішою вважається НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ З ЛІТЕРАТУРИ (швед. Nobelpriset i litteratur; Н. п. л.) – одна з п’яти премій, започаткованих у 1895 р. Альфредом Нобелем. Н. п. л. присуджується щорічно за видатний внесок у розвиток світової літератури. Лауреат премії визначається щороку в жовтні Комітетом з присудження Нобелівської премії з літератури, що складається з 5 осіб – членів Шведської академії. Нагородження лауреата Н. п. л. відбувається разом з лауреатами в інших галузях в річницю смерті Альфреда Нобеля, щороку 10 грудня в Стокгольмі. Кожному лауреату вручаються медаль, диплом та грошова винагорода. Присуджується Н. п. л. частіше за всю творчість письменника, інколи – за окремий твір. Може присуджуватися щорічно, але в окремі роки Н. п. л. не присуджувалась.

Є й інші міжнародні премії, якими нагороджують письменників, перекладачів і критиків. Так, Асоціація письменників країн Азії та Африки присуджує ПРЕМІЮ “ЛОТОСА”; Міжнародною премією імені Джейн Аддамс нагороджують за твори, що пронизані гуманістичними ідеями. Міжнародна книжкова премія, заснована 1973 р. Міжнародним книжковим комітетом під егідою ЮНЕСКО, дається за зміцнення взаєморозуміння між людьми за допомогою книги. Міжнародна рада з книг для юнацтва в Базелі (Швейцарія) присуджує ПРЕМІЮ ІМ. Г. К. АНДЕРСЕНА, яку називають інколи “малою Нобелівською”. Ця премія заснована 1956 р., з 1966 р. уведена номінація ілюстрування літературних творів. Премія присуджується раз на два роки. В Італії для іноземних поетів є ПРЕМІЯ ІМ. ДЖ. КАРДУЧЧІ; Болгарська академія наук заснувала ПРЕМІЮ КИРИЛА І МЕФОДІЯ болгарським та іноземним ученим за праці в царині болгарської літератури, мистецтва, мови. Велика кількість літературних премій існує в США, але найпрестижніша – ПУЛІЦЕРІВСЬКА ПРЕМІЯ. Вона дається щорічно за п’‎ятьма розділами: роман; драма; поезія; біографія і автобіографія; історія. Французька академія наук щорічно присуджує близько 70 літературних премій. Однією з найвищих літературних нагород вважають ГОНКУРІВСЬКУ ПРЕМІЮ. Згідно із заповітом Е. Гонкура, його спадок перейшов у фонд щорічних премій за його ім’‎ям, які визначають 10 відомих літераторів Франції, – т. зв. Академія Гонкурів. З 1904 р. жінкам-письменницям за кращий роман року присуджується ПРЕМІЯ “ФЕМІНА”. Престижними у Франції вважають також премії Ренодо, Медічі. Багато літературних премій у Великобританії: вони присуджуються Британською Академією, Асоціацією книгопродавців, Британською письменницькою асоціацією, англійським і шотландським ПЕН-клубом, Шеффілдським університетом та ін. Поетичні твори можуть бути удостоєні ЗОЛОТОЇ МЕДАЛІ КОРОЛЕВИ. У Німеччині присуджують ПРЕМІЇ Й. В. ГЕТЕ, Г. Е. ЛЕССІНГА, Г. БРЮКНЕРА, Г. ФОН КЛЕЙСТА, Ф. ШИЛЛЕРА. В Італії найавторитетнішою вважають ПРЕМІЮ БАГУТТА, в Іспанії – ПРЕМІЮ М. СЕРВАНТЕСА, в Японії – близько 25 різноманітних літературних премій. Українських письменників теж щорічно вшановують багатьма літературними преміями, найголовнішою серед яких є НАЦІОНАЛЬНА ПРЕМІЯ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. Крім неї, є ПРЕМІЇ ІМ. В. ВИННИЧЕНКА, Г. КОЧУРА, А. МАЛИШКА, ОСТАПА ВИШНІ, М. РИЛЬСЬКОГО, Г. СКОВОРОДИ, М. СТАРИЦЬКОГО, П. ЧУБИНСЬКОГО та ін. Про вплив П. л. на розвиток світової літератури однозначно судити важко. Проте можна сказати одне: П. л. – це не лише матеріальна винагорода, а й суспільне й фахове визнання письменника, його заслуг і таланту.

ПРОСВІТНИЦТВО – інтелектуальний рух (літературна доба) XVІІІ ст. переважно в Західній Європі. Основа ідеології П. – раціоналізм, щира віра в перетворюючу й усепереможну силу людського розуму й освіти. Просвітники пропагували ідеї рівності всіх людей від народження (їхній заклик до свободи, рівності, братерства став гаслом Великої французької революції 1789-1794 рр.).

РЕАЛІЗМ – напрям у літературі та мистецтві, що набув розвитку в 30-х роках XIX ст. спочатку у Франції, а потім поширився в Європі й Америці. Для реалізму основоположним є принцип відповідності мистецтва реальній дійсності. Ключова проблема Р. – взаємини людини й середовища, а також вплив конкретної соціально-історичної ситуації на формування особистості.

РОМАН – один із жанрів епічної розповідної літератури; твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

РОМАН ІСТОРИЧНИЙ – різновид роману, у якому історія тісно переплітається з авторським вимислом. Історичні особи співіснують із вигаданими, художньо досліджуються закони історії. “Батьком” Р. і. вважають В. Скотта.

РОМАН СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ – різновид роману, у якому досліджують стосунки людини із суспільством та їхній вплив на внутрішній світ героя.

РОМАН У ВІРШАХ – різновид змішаного жанру, який поєднує багатоплановість і сюжетність епічної оповіді із суб’‎єктивністю, притаманною ліричним творам. У ньому важливу роль відіграє образ автора. Родоначальником Р. у в. вважають Дж. Байрона (“Дон Жуан”). Великої популярності також набули твори О. Пушкіна “Євгеній Онєгін”, А. Міцкевича “Пан Тадеуш”. Серед українських творів цього жанру – “Маруся Чурай” Ліни Костенко.

РОМАНТИЗМ – художній напрям, який розвинувся наприкінці ХІІІ ст. в Німеччині, Англії та Франції, поширившись на початку XIX ст. в Польщі, Російській імперії, Австрії, згодом – в Америці, зокрема в США. Характерними ознаками Р. є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини; увага до особистості, її індивідуальних рис; неприйняття буденності й звеличення “життя духу”; наявність провідних мотивів самотності, світової скорботи (національної туги) та романтичного бунту, нескореності; а також історизм і захоплення фольклором.

САТИРА – різновид смішного, комічного; особливий спосіб художнього відтворення дійсності, який полягає в осміянні негативного. На відміну від гумору, С. має гострий, їдкий, непримиренний характер.

СЮЖЕТ – система подій у літературному творі, що розкриває характери дійових осіб і ставлення письменника до того, що він змальовує. Елементи С.: експозиція, зав’‎язка, розвиток дії, кульмінація, розв’‎язка.

ФАБУЛА – основні події художнього твору, викладені без деталізації в хронологічній послідовності (так, як вони відбувалися в реальному часі, а не в тому порядку, у якому про них дізнався читач).

ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – особлива форма естетичного освоєння світу, створення художніми засобами узагальненої картини дійсності або переживань, утілених у формі конкретного явища. У літературі X. о. повинен “примусити” читача повірити в художню реальність, щоб краще зрозуміти творчий задум автора і водночас допомогти йому отримати естетичну насолоду.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Словник літературознавчих термінів і понять