Система природокористування
Класифікація систем природокористування
Системи природокористування класифікуються з урахуванням провідної галузі господарства і особливостей територіальної структури систем природокористування.
Крім цього класифікація враховує ієрархічний рівень територіальної структури і ступінь адаптивності систем природокористування щодо природного середовища.
Щодо провідної галузі господарства фахівці виділяють дві групи систем природокористування – одна група має зв’язок з природою, інша група природокористування пов’язана з природою опосередковано.
Якщо в першому випадку природа є джерелом предметів праці і споживання, засобом виробництва, то в другому випадку природа виступає постачальником ресурсів для переробних галузей.
В ході переробки ресурсів залишається велика кількість відходів, і природа є їх сховищем.
Виходячи з особливостей територіальної структури і характером зв’язку господарської діяльності з природою, виділяється наступні групи систем природокористування – фонові, великовогнищевий, вогнищеві, дисперсні.
Що стосується фонових систем, то вони використовують природу як продуктивних угідь – сільськогосподарських, меліоративних, рекреаційних та ін. Вони мають тісний зв’язок з зональними властивостями природного середовища, тому потребують збереження відтворюють властивостей природних ландшафтів і їх розвитку.
Локальні, вузлові, групові типи галузей природокористування утворені великовогнищевого системами, вони добувають, використовують, переробляють природний матеріал, наприклад, металургія, лесопереработка і ін.
У районах розміщення цих ресурсів, крім їх запасів, велике значення має рельєф і грунт, можливості водопостачання та водоочищення.
Зв’язок між собою мають вогнищеві системи природокористування і розміщення населених пунктів, оскільки перероблений матеріал природи вони використовують для виробництва “кінцевої” продукції.
Природа виступає місцем розміщення виробництва, тому в цьому випадку, вимоги до неї не такі жорсткі. Виникаючі тут проблеми пов’язані з переробкою відходів.
Нарешті, системи дисперсні, головною умовою розміщення яких є певне поєднання природних властивостей ландшафту. У ці системи можуть бути включені деякі види рекреації, заповідна справа, бальнеологія, точне виробництво і ін.
Дані види діяльності з особливостями природи пов’язані значно тісніше, тому максимально зацікавлені в збереженні природних умов.
Прикладами фонового і осередкового природокористування можуть бути такі господарські системи – мінерально-ресурсні провінції і окремі родовища корисних копалин, промислові лісові масиви та ін.
До центрам крупно-і дрібновогнищевий природокористування відносяться особливі типи природокористування урбанізованих територій.
Найчастіше виділяють такі галузі природокористування:
- Надрокористування, тобто видобуток корисних копалин; Водокористування; Використання в господарстві грунтових ресурсів; Рибальство, мисливське господарство, тобто використання біотичних ресурсів, експлуатація рекреаційних ресурсів; Особливо охоронювані природні території.
В цілому можна сказати, що діяльність людини на всьому своєму протязі є елементом природокористування в тій чи іншій мірі.
Структура і функції системи природокористування
Система природокористування, що сформувалася до теперішнього часу в країні, має свої обов’язки і виконує певні функції суть яких полягає у виконанні соціальних і екологічних функцій, в безпосередньому використанні природних ресурсів з метою отримання готової продукції.
В основі функціонування системи лежить державний план економічного і соціального розвитку.
Сучасна система природокористування об’єднує в собі інтегровані державні підсистеми:
- Спостереження за станом природного середовища і її контроль; Інформаційну підсистему, що передбачає моніторинг та техніко-економічну підсистему; Виробничу і невиробничу сфери господарства країни; Дослідження взаємозв’язків між громадським виробництвом і природним середовищем; Планування та управління природокористуванням.
Характерним для системи природокористування є постійне її вдосконалення і розвиток. Даний процес спирається на Конституцію країни, закони і законодавчі акти, а також постанову і рішення.
Елементи системи між собою взаємопов’язані і доповнюють один одного, і в той же час, кожна підсистема має свої суто специфічні функції і своє коло завдань.
Контроль в області раціонального використання ресурсів здійснює Міністерство екології та природних ресурсів. Завдання Міністерства природи полягає в тому, щоб в області екології та природокористування проводилася єдина науково-технічна політика.
Основна функція Міністерства природи полягає в здійсненні комплексного управління природоохоронною діяльністю, координації діяльності відповідних міністерств і відомств.
Центральною ланкою в економічній системі охорони та раціонального використання природних ресурсів є державне планування і управління.
Керує даною підсистемою і координує її діяльність Уряд країни.
Розробляються також територіальні схеми охорони природи. У територіальних схемах визначаються комплексні заходи щодо раціонального використання ресурсів, визначаються заходи, спрямовані на попередження негативних наслідків деградації природного середовища.
Управління природокористуванням
Система взаємозв’язків між суспільством і природним середовищем повинна бути впорядкована, це завдання вирішує управління природокористуванням.
Процес управління може бути дієвим, якщо має науковий характер.
Управління природокористуванням об’єднує процеси, різноякісні за характером – розвиток природи і розвиток суспільства, то і мета передбачає врахування цих особливостей.
У цій системі управління природокористуванням важливим моментом є необхідність прогнозу можливих наслідків, які суспільство може надати на природне середовище, а середовище на суспільство.
Це тим більш важливо, тому що масштаби впливу на природне середовище в умовах НТР величезні і вплив суспільства може викликати глобальні якісні і кількісні зміни.
Необхідно враховувати ще одну обставину в плані того, що природне середовище має певний поріг до самовідновлення і самоочищення. Виходячи з цього, об’єктивною необхідністю стає цілеспрямована, свідомо організована діяльність по впливу на природне середовище, в основі якої лежать наукові передбачення можливих змін.
Абсолютна якісний стан природного середовища відновити неможливо, можна тільки наблизитися до цього стану.
Оскільки раз і назавжди пізнати якості і властивості природного середовища неможливо, то для оптимального управління процесом природокористування повинні бути визначені основні принципи:
- Екологічна свідомість і мотивування – опора управління природокористуванням; Своєчасне рішення і попередження екологічних проблем; Відповідальність управлінських рішень за екологічні наслідки; Послідовність і поетапність, а також безперервність всіх дій; Інтеграція управління екологічним процесами; Системний підхід в оцінці впливу виробництва на середу і її відповідна реакція; У використанні природних ресурсів все прийняті рішення повинні бути доцільні; Комплексне використання природних ресурсів.
Відсутність заходів відповідальності або їх недостатнє вплив визначають велику кількість сьогоднішніх аварій, технологічних катастроф, які цілком можна порівняти з веденням військових дій. Якщо говорити про процеси розвитку форм, методів, принципів управління природокористуванням, то в Україні ця система знаходиться в стадії формування.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)