Ринкова система, капіталізм
Ринкова економіка – це система господарських відносин, в основі якої лежать відносини купівлі-продажу і/або обміну. Це система, в якій держава не грає вирішальної ролі і при якій рішення приймаються кожним економічним суб’єктом самостійно. Ринкова економіка характеризується приватною власністю на ресурси, використанням системи ринків і цін для координації економічної діяльності та управління нею.
Поняття ринку
Ключовим для визначення ринкової системи є поняття ринку – системи економічних відносин між людьми, що включає в себе процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання.
Під впливом таких чинників, як потреби людей, наявність приватної власності, поділ і спеціалізація праці, продукт праці стає товаром, який можна отримати за допомогою рівноцінного обміну на інші продукти або їх замінники (найчастіше це гроші).
Ринковий механізм включає в себе наступні елементи:
– суб’єкти (продавці, покупці, посередники, державні установи і т. д.); – об’єкти (різні види товарів); – економічні зв’язки між суб’єктами, які можуть проявлятися в кооперації або конкуренції; – інформації про прийняті рішення для встановлення економічних зв’язків; – механізм ціноутворення.
Переваги ринкової системи економіки
Оскільки ринкова система має на увазі самостійність суб’єктів у прийнятті рішень, то вона дає і широкі можливості для реалізації в сфері товарного виробництва, створює умови для ефективної діяльності, що заохочує різного роду ініціативи. Можна виділити кілька явищ, розвитку яких сприяє ринкова економіка:
– Ефективне використання ресурсів. – Націленість підприємств на потреби ринку: швидка реакція на зміни, готовність перебудовувати виробництво, підвищувати якість товарів і послуг і тим самим повніше задовольняти існуючий попит. – Використання інновацій у виробництві товарів, впровадження сучасних методів організації та управління. – Свобода вибору і дій споживачів, виробників.
Недоліки ринкової системи економіки
Разом з тим, ринкова система досить жорстка: вона провокує значне розшарування суспільства, не допускаючи загальної рівності в області доходів і багатства. Крім того, вона:
Не має механізму захисту навколишнього середовища і дбайливого використання невідновних ресурсів.
- Не сприяє розвитку науки, системи освіти. Чи не розвиває виробництво товарів і послуг колективного користування. Чи не гарантує прав на працю, відпочинок, дохід. Часто розвиток нестабільний, що загрожує інфляцією. Сприяє виникненню соціальної нестабільності.
Особливості економічної моделі України
Українська модель економіки є перехідною, тобто ринкової вона в повній мірі ще не стала, але знаходиться на шляху до цього. “Перехідність” обумовлена в першу чергу історичним минулим: події початку 1990-х років різко змінили економічний вектор країни, проте така швидка зміна декорацій застала зненацька більшість галузей обробної промисловості, сільськогосподарську галузь, показавши їх неконкурентоспроможність, і викликала новий перекіс в галузевій структурі – в сторону паливно-енергетичного комплексу та первинної переробки сировини. Також позначилося склалося в радянську епоху монополістична структура економіки: що зберігається тісний зв’язок політичної влади і власності істотно ускладнює формування конкурентного середовища, а також нерідко змушує вдаватися до кримінальних методів конкурентної боротьби і змушує підприємців іти “в тінь”. Ці явища економічного життя характерні для більшості перехідних економік, однак в Україні є своя специфіка. Чимала частина населення ставиться позитивно до патерналізму з боку держави, в той час як соціальне утриманство (безкоштовну освіту, медицина та інші пільги) – стримуючий фактор у становленні вільного ринку. Не потрібно недооцінювати і геополітичне становище України – в соціокультурному розрізі країна виступає як сполучна ланка між Сходом і Заходом. Звідси характерна для західних культур ринкова система економіки наштовхується на типові для східних держав особливості:
- Держава виступає в ролі регулятора економіки і найбільшого власника. Нерозвиненість приватної власності. Тісний зв’язок влади і власності. Відсутність громадянського суспільства. Безініціативність або недостатня ініціативність громадян в економічній сфері.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)