Державна політика захисту навколишнього середовища

В даний час для захисту середовища існування в кожній країні розробляється природоохоронне законодавство, в якому присутній розділ міжнародного права і правової охорони природи всередині держави, містить юридичні основи збереження природних ресурсів і середовища існування життя. Організація Об’єднаних Націй (ООН) в декларації Конференції з навколишнього середовища і розвитку (1992 р) юридично закріпила два основних принципи правового підходу до охорони природи:
1) державам слід ввести ефективне законодавство в галузі охорони навколишнього середовища. Норми, пов’язані з охороною навколишнього середовища, висунуті завдання і пріоритети повинні відображати реальну ситуацію в галузях охорони навколишнього середовища та її розвитку, в якій вони будуть реалізовуватися;
2) держава повинна розробити національне законодавство, що стосується відповідальності за забруднення навколишнього середовища та нанесення іншого екологічного збитку і компенсації тим, хто постраждав від цього.
В різні історичні періоди розвитку нашої країни система органів екологічного управління, контролю і нагляду завжди залежала від форми організації охорони навколишнього природного середовища. Коли питання охорони природного середовища вирішувалися за рахунок раціонального використання природних ресурсів, управління і контроль здійснювалися безліччю організацій. У 1970-1980-ті рр. в СРСР керуванням і охороною навколишнього природного середовища займалося 18 різних міністерств і відомств. Загальний координаційний орган, який би об’єднував природоохоронну діяльність, був відсутній. Така система управління і контролю породжувала злочинне ставлення до природи перш за все з боку самих міністерств і відомств, а також підпорядкованих їм великих підприємств, які з’явилися основними забруднювачами і руйнівниками природного середовища.
З 1991 р російський Комітет з охорони природи був скасований, а замість нього було організовано Міністерство охорони навколишнього середовища і природних ресурсів. До його складу увійшли перетворені в комітети природоохоронні служби Гідромету, лісового господарства, водних ресурсів, охорони та використання надр, рибальства. На базі шести реорганізованих міністерств і відомств було створено природоресурсний блок, котрий поєднує в єдиному центрі всю службу охорони навколишнього природного середовища. Цей блок опинився некерованим, і годичная практика його функціонування показала, що він був не здатний вирішувати поставлені завдання. Вирішення екологічних задач на сучасному етапі має реалізовуватися як в діяльності спеціальних державних органів, так і всього суспільства. Метою такої діяльності є раціональне використання природних ресурсів, усунення забруднення середовища, екологічне навчання і виховання всієї громадськості країни. Правова охорона навколишнього природного середовища полягає у створенні, обгрунтуванні і застосуванні нормативних актів, якими визначаються як об’єкти охорони, так і заходи щодо її забезпечення. Ці заходи утворюють екологічне право, реалізує відносини між природою та суспільством.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Державна політика захисту навколишнього середовища