Взаємодія суспільства і природи
Поняття “географічне середовище” і “географічна оболонка”
З курсу географії все ми знаємо, що верхня частина літосфери, нижня частина атмосфери, вся гідросфера і біосфера, проникаючи один в одного, тісно взаємодіють між собою і утворюють єдиний комплекс – географічну оболонку. Основне джерело енергії всіх процесів, що відбуваються в географічній оболонці – наше Сонце. Людина взаємодіє з компонентами географічної оболонки як безпосередньо, так і за допомогою громадського праці, як особливої форми обміну речовини і енергії з природою.
Частина географічної оболонки, яка безпосередньо пов’язана з життям і діяльністю людини і перебуває в постійній взаємодії з ним в процесі господарської діяльності, називається географічним середовищем.
Географічне середовище це земне оточення людини і основа його господарської діяльності. Дуже близько до цього поняття інше – “навколишнє середовище”.
Навколишнє середовище – це середовище життя і виробничої діяльності людини.
В умовах розширення сфери діяльності людства, підвищення рівня економічного розвитку суспільства, географічне середовище суспільства розширилася і охопила всю географічну оболонку планети. Сьогодні вплив господарської діяльності людини стало порівнянним з впливом природних сил і чинників планети. В даний час географічне середовище розглядається як природні умови і ресурси життєдіяльності людського суспільства.
Природні умови та ресурси
Людина це, перш за все, біологічна істота, організм. Жити і існувати поза географічної оболонки він не може. Тому на його життя і діяльність впливають фактори географічної оболонки.
Всі компоненти географічної оболонки, що впливають на життя і господарську діяльність людини, називаються природними умовами.
Всі багатства природи, які людство може використовувати в процесі господарської діяльності в якості джерел сировини або енергії, називаються природними ресурсами.
Ступінь використання природних ресурсів залежить не стільки від їх властивостей, скільки від потреб суспільства і його технологічним розвитком.
Взаємодія суспільства і природи
З моменту виникнення людини, як соціальної істоти, почалося використання природних багатств для задоволення всіх його потреб. Закони економіки свідчать, що кількість ресурсів завжди обмежена (хоча б розмірами планети), а потреби людини необмежені. Із задоволенням одних потреб виникають інші. Це є стимулом, рушійною силою розвитку господарської діяльності. Але для розвитку виробництва необхідні сировину та енергія. Взяти їх можна тільки з географічної середовища. Чим більше нарощується виробництво, збільшуються обсяги продукції, тим більше потрібно сировини і енергії. Таким чином, з розвитком виробництва посилюється тиск людини на природу. З одного боку – збільшується споживання природних ресурсів, з іншого боку – збільшується викид в географічне середовище речовин, що утворилися в ході виробничих процесів, але непотрібних або шкідливих для людини (виробничих відходів).
Типи природокористування
В даний час без природних ресурсів діяльність людини неможлива. Природні ресурси розподілені по території планети нерівномірно. Одні країни мають величезний ресурсним потенціалом (Росія, США, Китай), інші – вкрай обмежені в ресурсах. Ефективне використання природних багатств – один з головних моментів економічної політики будь-якої держави. Розрізняють раціональне і нераціональне природокористування.
Раціональне природокористування передбачає вивчення, охорону, освоєння і перетворення природних ресурсів шляхом комплексної переробки сировини, повторного використання ресурсів і впровадження безвідходних технологій, і відповідає економічним і соціальним розвитком суспільства.
На жаль, у багатьох країнах спостерігається нераціональне природокористування. Воно проявляється в односторонньому, хижацьке використання багатств природи, без найменшої турботи про відновлення або відновлення природи. Таке ставлення до природи призводить до екологічних катастроф, як в окремих країнах, так і на планеті в цілому.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)