Рекреація як альтернативний вид природокористування
До альтернативних видів природокористування відносять види, якими можна замінити традиційні (переважно індустріальні) види природокористування, пов’язані з вилученням природних ресурсів (гірничодобувне, сільське і лісове господарство, засоби захисту рослин, рибальство та рибництво, тепличне господарство та ін.). Прикладом може бути використання ландшафтно-кліматичних природних ресурсів територій для організації різних видів відпочинку людей, спортивного, науково-пізнавального, екологічного та інших видів туризму, які не порушують природної рівноваги і сприяють збереженню природних ресурсів.
Останнім часом одним з найбільш перспективних видів альтернативного природокористування є створення мережі особливо охоронюваних природних територій, до яких відносяться заповідники, заказники, національні та природні парки, які крім природоохоронних цілей припускають рекреаційне використання територій. Головним видом рекреаційної діяльності на особливо охоронюваних природних територіях є туризм (екологічний, пригодницький, науковий, сільський та ін.). Охорони природних комплексів надається найважливіше значення, а господарська діяльність зводиться до мінімуму, що забезпечує життя населення. Природокористування в національних парках має специфічний, щадний характер, що створює умови для їх сталого розвитку. Іншим поширеним видом використання природних територій є створення мережі курортно-оздоровчих установ в районах з сприятливими природними умовами (кліматичними або водними). Насамперед це пансіонати, будинки відпочинку, санаторії, дитячі оздоровчі табори, бази відпочинку, розташовані на морських узбережжях, у хвойних лісах, горах, на базі мінеральних джерел і в інших районах.
Таким чином, рекреаційне природокористування (і входить у нього туризм) – це реальний вибір між ресурсопотребляющім і ресурсозберігаючих природокористуванням на користь останнього. Розвиток рекреації і туризму може здійснюватися тільки на позиціях охорони та раціонального використання природних ресурсів (клімату, природних вод і ландшафтів), що є основою відпочинку і відновлення сил людського організму. Чим більшою розмаїтістю природних ресурсів, придатних для рекреації володіє дана територія, тим більше її рекреаційний потенціал.
Рекреаційний процес – це складний і гетерогенний процес, в якому тісно переплітаються різні види людської діяльності, спрямованої на здійснення однієї з найважливіших потреб людини – відпочинок, а також на його технічне забезпечення та обслуговування.
Феномен рекреації включає в себе наступні основні компоненти:
– Діяльність людини у вільний від основних занять час, під час відпочинку та подорожей;
– Діяльність організаторів відпочинку;
– Природні фактори;
– Техногенні фактори.
Концепцію територіальних рекреаційних систем запропонували вчені В. С. Преображенський і Ю. А. Веденін. Згідно з їх класифікації залежно від використання існують наступні рекреаційні території:
– Рекреаційно-лікувальні (лікування мінеральними водами і грязями);
– Рекреаційно-оздоровчі (пляжно-купальний райони);
– Рекреаційно-спортивні (гірськолижні і альпіністські бази, спортивні табори);
– Рекреаційно-пізнавальні (природні та культурні ландшафти, об’єкти природної та культурної спадщини, пам’ятки).
У 1982 р В. С. Преображенським була створена базисна модель рекреаційної системи, яка представляла собою складну керовану і частково самоврядну соціальну демоекологіческую систему (тобто антропоцентричну екосистему, в центрі якої стоять чоловік, населення). Така система складається з взаємопов’язаних підсистем, що володіють функціональною цілісністю: природних і культурних комплексів, технічних систем, обслуговуючого персоналу, органів управління і груп відпочиваючих (рис. 4.1). Прикладом рекреаційної системи може бути територія санаторно-курортного комплексу або національного парку, де поєднуються природний природний і окультурений сільський ландшафт, дорожньо-транспортна мережа, населений пункт з магазинами і зв’язком, адміністративний центр парку з обслуговуючим персоналом – менеджерами, гідами і, нарешті, групи відпочиваючих, туристів.
Конкретна прив’язка рекреаційних систем до території підводить до поняття територіальної цілісності, яка, як відомо, задається масштабом. Максимальна (макромасштабних) територіальна система – земна куля, якому відповідає рекреаційна географія світу. Середній рівень (мезорегіональ-ний) – фізико-географічна країна, якій відповідає рекреаційна географія гірській чи рівнинній країни (наприклад, Кавказу, Алтаю або Російської рівнини). Мінімальний об’єкт – територія будинку відпочинку, національного парку або конкретного рекреаційного маршруту з туристськими стоянками та іншими атрибутами, які вивчаються в певних рекреаційних дослідженнях.
Контрольні питання
1. Дайте визначення географічного середовища та географічної оболонки.
2. Поясніть, у чому полягає кардинальна відмінність природної та техногенної середовищ.
3. Дайте визначення поняття “природні ресурси” і приведіть їх класифікацію.
4. Перерахуйте види природних ресурсів, що використовуються людиною.
5. У чому полягає відмінність природних ландшафтів від техногенних?
6. Що таке природно-ресурсний потенціал території?
7. Перерахуйте складові частини структури природно-ресурсного потенціалу.
8. Порівняйте природно-ресурсний потенціал Росії та іншої країни за вибором.
9. Що таке рекреація і рекреаційна система?
10. Наведіть приклади рекреаційних систем.
11. Чому рекреація може розглядатися як альтернативний вид природокористування?
12. У чому полягає відмінність понять “рекреація” та “туризм”?
13. Які природні ресурси та об’єкти природи є атрактивними для туризму?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)