Моніторинг навколишнього середовища і географо-екологічна експертиза
У другій половині XX століття в зв’язку зі зрослим антропогенним впливом на природне середовище виникла необхідність в створенні особливої системи спостереження за її станом. Матеріали, зібрані в ході відповідних спостережень дають можливість оцінити зміни, що відбуваються в природному середовищі, і розробити певні практичні рекомендації. Питання ведення систематичних спостережень за природним середовищем вперше широко обговорювалося на міжнародній конференції ООН з охорони природи, яка проходила в Стокгольмі в 1972 році. Тоді ж в науковий обіг увійшов термін “моніторинг” (від лат. “Monitor” – нагадує, що попереджає).
Моніторинг – система спостереження, контролю та управління станом природних умов території з метою раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища.
Система завдань моніторингу включає спостереження за змінами в природному середовищі під впливом діяльності людини, оцінку відбуваються в навколишньому середовищі процесів і розробку необхідних управлінських рішень в екологічній сфері.
На основі моніторингу виявляється ступінь і характер забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, грунту, рослинного покриву шкідливими викидами і хімічними сполуками, радіоактивними елементами. Ступінь зміни навколишнього середовища виявляється на основі зіставлення з природними еталонами.
Академік І. П. Герасімов виділив три рівня організації системи моніторингу навколишнього середовища: біоекологіческій, геоекологічний і біосферний.
На рівні біоекологічна моніторингу забруднення навколишнього середовища досліджується з точки зору його впливу на здоров’я населення. Для цього аналізуються дані про захворюваність, смертність, народжуваність, тривалість життя населення та інших показниках, які в певній мірі відображають зворотний вплив на людину зміненої ним природного середовища. В ході біоекологічна моніторингу також здійснюється спостереження за вмістом в природному середовищі шкідливих для людини відходів, викидів і хімічних сполук.
Геоекологічний моніторинг охоплює спостереження природного середовища цілих геосистем в певних межах і контроль за нею. Для геоекологічного моніторингу велике значення мають відомості про гранично допустимий вміст (концентрації) різних хімічних речовин у навколишньому середовищі (повітрі, воді, грунті) і можливості самоочищення геосистем. Спостереження при цьому ведуться на географічних стаціонарах або спеціальних полігонах.
При здійсненні геоекологічного моніторингу організовується спостереження за джерелами забруднення та факторами, що негативно впливають на стан повітря, води, грунту, рослинності і тваринного світу, здоров’я населення в межах певної території.
Біосферний моніторинг має на увазі спостереження за станом природного середовища в глобальному масштабі. При цьому велика увага приділяється вивченню запиленості атмосфери, забруднення вод Світового океану, зведення лісів, скорочення біологічного різноманіття планети. Кінцева мета біосферного моніторингу навколишнього середовища полягає в оцінці впливу глобальних змін навколишнього середовища на життя і здоров’я всього людства. Полігонами біосферного моніторингу можуть бути, як заповідники, так і зони господарської діяльності населення. Глобальний моніторинг атмосфери спрямований на виявлення тенденцій запиленості атмосфери, вивчення “парникового ефекту” і руйнування озонового шару.
Основи географо-екологічної експертизи. Починаючи з 1960-70-их років встановилася практика попередньої експертизи проектів великих промислових підприємств, інженерних та господарських споруд фахівцями різного профілю з метою всебічної оцінки безпеки майбутніх виробничих об’єктів для життя і здоров’я населення.
Експертизою називають попереднє вивчення фахівцями проектів великих інженерних споруд. При цьому експертиза проектованих інженерних споруд в сфері будівництва, промисловості, сільського та водного господарства, атомної енергетики, в основному, спрямована на оцінку можливого впливу їх на якість навколишнього середовища. Передпроектні експертизи діляться на географічні та екологічні.
Географічна експертиза дає висновок про відповідність проектованих інженерних об’єктів умов навколишнього середовища.
Екологічна експертиза є оцінкою впливу майбутнього виробничого об’єкта на біологічні компоненти навколишнього середовища (рослини, тварин, мікроорганізми).
Так як географічна та екологічна експертизи тісно пов’язані і доповнюють один одного, зазвичай попередня експертиза виробничих проектів розглядається як географо-екологічна. В ході географо-екологічної експертизи інженерного проекту визначається його можливий вплив на навколишнє середовище і здоров’я населення.
Експертиза може виконуватися на різних рівнях: державна експертиза, відомча експертиза (з боку міністерств і державних комітетів), наукова і громадська експертиза. Експертиза призначається Державним комітетом екології та охорони навколишнього середовища, де діє управління екологічної експертизи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)