СИМВОЛІЗМ. НЕОРОМАНТИЗМ. НЕОРЕАЛІЗМ. НЕОКЛАСИЦИЗМ

– Символізм – одна із стильових течій модернізму, яка базувалася на розумінні мистецтва як посередника, що робить доступним життя лише на рівні інтуїції, натякаючи, використовуючи символи, а не відображаючи життя, як це робив реалізм.

√ Основні риси символізму:

– думки і поняття замінюються відповідними знаками – символами з прихованим змістом;

– заперечення консервативної народної моралі;

– захоплення витонченою поетичною формою, часто менша увага до змісту;

– увага до екзотичних і заборонених тем;

– бажання вирватися за межі повсякденного, звертаючись до позасвідомого.

√ Представники українського символізму:

– проза:

Повість “Земля” (О. Кобилянська);

– драматургія:

С. Черкасенко;

– поезія:

О. Олесь, М. Вороний, П. Тичина.

– Неоромантизм (за Лесею Українкою, “новоромантизм”) – стильова течія модернізму, яка поєднувала ідеал і дійсність шляхом застосування людської сили волі, завдяки потягу людини до здійснення неможливого.

√ Основні риси неоромантизму:

– увиразнення суспільних ідеалів;

– бажання поєднати дійсність та ідеал;

– прагнення до визволення особистості;

– віра у виняткову й активну особистість;

– загострений конфлікт між добром і злом;

– підноситься постать самотнього героя.

√ Представники українського неоромантизму.

– Леся Українка:

“Лісова пісня”, “Касандра”;

– О. Кобилянська:

“Царівна”, “Битва”, “Земля”;

– М. Коцюбинський:

“Тіні забутих предків”;

– Ю. Яновський:

“Чотири шаблі”;

– Покоління “розстріляного відродження”:

М. Йогансен, О. Близько та ін.;

– Представники “празької школи”:

О. Ольжич, О. Теліга та ін.

– Неореалізм – стильова течія на межі XIX-XX ст., яка характеризувалася документальною достовірністю, філософським заглибленням у дійсність і ліричною стихією.

√ Основні риси неореалізму:

– герої – звичайні люди;

– зображення багатства внутрішнього світу героїв;

– об’єкт зображення – і вчинки, і роздуми персонажів.

√ Представники українського неореалізму:

– В. Підмогильний:

“Місто”;

– В. Винниченко:

“Момент”;

– Г. Тютюнник:

“Три зозулі з поклоном”;

– Б. Антоненко-Давидович:

“Кінний міліціонер”.

– Неокласицизм – течія в модернізмі, що з’явилася набагато пізніше після занепаду класицизму як літературного напряму, проте, як і власне класицизм, цікавилася античними темами та сюжетами, міфологічними образами і мотивами, проголошувала гасла “чистого” мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми.

√ Основні ознаки неокласицизму:

– звернення до кращих здобутків античності та епохи Відродження;

– естетизм та інтелектуалізм;

– гармонізація розуму і почуттів;

– відторгнення комуністичної ідеології та несприйняття радянської дійсності.

√ Жанри неокласицизму: сонет, олександрина, терцина, октава, рондо тощо.

√ Представники українського неокласицизму.

– “П’ятірне гроно” неокласиків:

М. Драй-Хмара, М. Зеров, Освальд Бургардт (Юрій Клен), П. Филипович, М. Рильський.

– Поети “празької школи”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

СИМВОЛІЗМ. НЕОРОМАНТИЗМ. НЕОРЕАЛІЗМ. НЕОКЛАСИЦИЗМ