Home ⇒ 👍Твори на вільну тему ⇒ Що таке символізм?

Що таке символізм?

Період з кінця XIX століття – до початку XX ознаменувався розквітом символізму. Ця течія справила величезний вплив на літературу, живопис і музику. Якщо ви хочете детальніше дізнатися про це модерністському перебігу, то ця стаття якраз для вас!

Історія виникнення

Символізм (від французького symbolisme і грецького symbolon – символ, знак) – протягом модернізму, яке торкнулося деякі види мистецтва, такі як література, живопис, музика. Головним його нововведенням вважається образ-символ, який прийшов на зміну традиційному художньому образу. Якщо раніше поезія або образотворче мистецтво читалися буквально і часто зображували рівно те, що людина бачила, то новий метод припускав широке використання алюзій і відсилань, а також прихованих смислів, що випливають із забутої або мало відомої сутності явища або предмета. Таким чином, твори стали більш багатогранними і складними. Тепер вони більшою мірою відображали інтуїцію і неабияке мислення творця, а не його техніку або емоційний заряд.

Історія символізму почалася в середині XVIII у Франції. Саме тоді відомий французький поет Стефан Малларме зі своїми колегами по творчості вирішили об’єднати свої прагнення і створити нову течію в мистецтві. Перші зміни торкнулися літератури. Характерні риси символізму, такі як універсалізм, наявність символу, двох світів, знайшли своє відображення в романтичній поезії Поля Верлена, Шарля Бодлера, Артюра Рембо і багатьох інших. Також відгриміли скандальні виставки художників, які почали малювати символами. Але розвиток течії не стояло на місці – зміни прийшли і в театр. Завдяки драматургу Гуго фон Гофмансталя, письменнику Морісу Метерлінку і поету Генріку Ибсену глядачі стали брати участь в постановках, відбулося змішання видів мистецтва. У драмі з’являвся таємний підтекст, так як її твором не цуралися літератори з нової школи. Пізніше зміни почалися і в музиці. Це помітно на прикладі творів Ріхарда Вагнера, Моріса Равеля та Габріеля Форе.

Потім символізм вийшов за межі Франції. Ця течія “підхоплюють” та інші країни Європи. В кінці XVIII століття він приходить і в Росію, але про це пізніше.

Значення символізму полягає в тому, що ця течія додало творам глибину, гіпертекстуальність, музикальність; з’явилися нові, раніше невідомі прийоми. Тепер у поетів і інших діячів мистецтва з’явився інший мову, на якому вони змогли по-новому, не банально висловити думки і почуття. Авторські стилі стали більш витіюватими, оригінальними і таємничими. Алегоричність і езопова мова з часом полюбилися читачам, навіть настільки, що представники цієї течії популярні досі.

Вперше термін “символізм” був використаний французьким поетом Жаном Мореасом.

Як відомо, символізм входить в глобальний культурний явище “модернізм”. Його ознаки не могли не вплинути на перебіг. Його основними характеристиками вважаються:

Сукупність декількох стилів, напрямків, еклектика – змішання зовсім різних жанрів і стилів; Наявність філософської основи; Пошук нових форм, радикальне заперечення старих; Обраний, елітарний характер.

Модернізм включається в себе кубізм (головний представник – Пабло Пікассо), футуризм (в особі Володимира Маяковського), експресіонізм (Отто Дікс, Едвард Мунк), абстракціонізм (Казимир Малевич), сюрреалізм (Сальвадор Далі), концептуалізм (П’єр Абеляр, Іоанн Солсберійський) і т. д. У нас є цілий доповідь про модернізм, можете дізнатися про нього докладніше.

Філософія

Символізм в культурі займає двояке становище. З одного боку, він носить переломний характер (зміна минулих норм і правил в мистецтві), а з іншого сам став класикою, на яку до сих пір спираються багато творці. Більш того, його ж нововведення були піддані переоцінці і критиці акмеїстами. Вони пропагували природність і простоту способу, заперечували насиченість і незрозумілість символистских віршів. Ця течія, на відміну від інших, розглядало не просто повсякденне життя людини, а його складні моменти і переживання, і обивателю були близькі ці теми. Крім того, деякі прояви перебігу виглядають штучно і дуже вже естетично, тому деякі художники і поети не поділяли захоплення начитаних інтелектуалів і боролися за спрощення мистецтва.

Що стосується спадщини символізму, то тут варто відзначити, що саме це протягом принесло за собою нові ідеї та образи. Воно змінило бездушний і прозаїчний реалізм. Кожен поет намагався сенс всього твору помістити в який-небудь символ. Але його було не так просто знайти і зрозуміти, тому такі ігри зі словом “були до смаку” не багатьом.

До символістської поетиці прийнято відносити:

Знак, символ. У кожному творі цієї течії закладений неабиякий, часом вразила сенс. Найчастіше, він пов’язаний саме з символом. Читачеві необхідно його знайти і зрозуміти, розібрати і декодувати посил автора.

Елітарний характер. Символіст звертається не до всієї громади, а до обраним, здатним зрозуміти ідею і принадність твори.

Музичний характер. Головна особливість творів символізму – музикальність. Поети спеціально намагалися “наситити” свій матеріал повторами, ритмами, правильною інтонацією і звукописью.

Міфопоетика. Символізм і міф об’єднує те, що сенс всього твору полягає в символі.

Радянський поет і письменник Андрій Білий стверджував, що символізм – це не просто перебіг. Це своєрідне світобачення. Він черпав натхнення у Фрідріха Ніцше, Іммануїла Канта, Артура Шопенгауера і Володимира Соловйова. На основі цього він будує “метафізику символізму”, наповнюючи витончену форму глибоким філософським змістом. Творчість він вважав новим мисленням, на його мові він спілкувався зі світом і осягав таїнства ідей, раніше не доступних людству, яке ще не відкрило для себе символи, як універсальна мова.

Символізм в мистецтві

В літературі

Як вже було зазначено раніше, символізм зародився у Франції на рубежі XIX – XX століть. Тоді основним завданням цієї течії служило протиставлення класичного реалізму і буржуазному мистецтву того часу. Одним з головних творів символізму служить книга Жана Мореаса “Маніфест символізму” (1886 рік). Саме в ній письменник вказує основу течії, його норми, правила і ідеї. Такі роботи як “Прокляті поети” Поля Верлена і “Навпаки” Жоріс Карла Гюисманса також зміцнили становище символізму в літературі. Кожне символистического твір було підкріплено будь-якої ідеологічної філософією, будь то Кант, Ніцше чи Шеллінг.

Головна відмінна риса такої літератури – музикальність. Вперше це спостерігається у вірші Поля Верлена “Поетичне мистецтво”, а пізніше і в циклі “Пісні без слів”. Новаторство символізму – новий тип віршування – вільний вірш (верлібр). Прикладом можуть служити твори французького поета Артюра Рембо.

У Бельгії символізм прославляв Моріс Метерлінк (трактат “Скарб смиренних”, збірник “Теплиці”, п’єси “Синій птах” і “Там, усередині”). У Норвегії – Генрік Ібсен, автор п’єс “Ляльковий дім”, “Дика качка” і “Пер Гюнт”. В Англії – Оскар Уайльд, а в Ірландії – Вільям Батлер Єйтс. У Німеччині – Стефан Георге і в Італії – Габріеле Д’Аннунціо.

У живописі

Символізм в живопису противопоставлялся реалізму і натуралізму. У кожній своїй картині художник-символіст намагався помістити сенс в символ, викликаний його фантазією або настроєм. Практично в кожній роботі присутня міфологічний підтекст.

На думку художників, картина повинна показувати прості, абсолютні істини через знак, символ, який донесе сенс точніше і тонше, без зайвих фарб. А ось натхнення вони черпали звідусіль: з книг, галюцинацій, снів і т. д. До речі, саме символісти “воскресили” шедеври Босха, геніального середньовічного художника, який своєю нестримною і самобутньою фантазією надовго перегнав свого часу.

До характеристик цієї течії в живопису прийнято вважати:

Проба нового, раніше невідомого, відмова від реалістичних канонів; Вони висловлюють світ в неочевидних знаках і алюзії; Присутність будь-якої таємниці на полотні, ребуса, що вимагає розгадки; Спірність; Замовчування деяких моментів, умовність зображуваного тла, акцент робиться на символі, який виражає ідею, а не на техніці.

У музиці

Символізм також вплинув і на музику. Одним з найвидатніших представників вважається Олександр Миколайович Скрябін, російський піаніст і композитор. Саме він є засновником теорії і поняття “світломузика”. У своїх музичних творах Скрябін часто звертався до символу вогню. Його композиції відрізняються своїм нервовим, тривожним характером.

Головним твором вважається “Поема екстазу” (1907 рік).

Художники

Емілія Медіз-Пелікан – пейзажист, займалася графікою (Австрія). Карл Медіз – пейзажист, родом з Австрії. Фернан Кнопф – бельгійський графік, скульптор і мистецтвознавець, головний представник бельгійського символізму. Жан Дельвіль – не тільки живописець, але і письменник, окультист і теософ. Джеймс Енсор – графік і живописець (Бельгія). Еміль Бартелемі Фабрі – художник-символіст родом з Бельгії. Леон Спілліарт – живописець з Бельгії Макс Клінгер – графік і скульптор з Німеччини. Франц фон Штук – німецький живописець і скульптор. Генріх Фогелер – німецький художник і філософ, представник німецького югендстиля. Ансельм фон Фейєрбах – один з найбільш значних німецьких історичних живописців XIX століття. Карл Вільгельм Діфенбах – німецький художник, представник стилю модерн.

Поети

Стефан Малларме (1842 – 1898 рр.) Поль Верлен (1844 – 1896 рр.) Шарль Бодлер (1821 – 1867 рр.) Артюр Рембо (1854 – 1891 рр.) Моріс Метерлінк (1862 – 1949 рр.) Гуго фон Гофмансталь (1874 – 1929 рр.) Жан Мореас (1856 – 1910 рр.) Олександр Олександрович Блок (1880 – 1921 рр.) Андрій Білий (1880 – 1934) Валерій Якович Брюсов (1873 – 1924 рр.) Костянтин Дмитрович Брюсов (1867 – 1942 рр.) Генрік Ібсен (1828 – 1906 рр.) Оскар Уайльд (1854 – 1900 рр.) Вільям Батлер Єйтс (1865 – 1939 рр.) Стефан Георге (1868 – 1933 рр.) Габріеле Д’Аннунціо (1863 – 1938 рр.)

Характеристика символізму в Росії

Період з кінця XIX до початку XX століття в російській літературі отримав назву Срібний вік. Протягом сорока років (з 1890 – по 1930 рр.) Створювалися найбільші твори, стиралися канони минулого часу, змінювалися ідеї і думки поетів. Срібний вік включає в себе наступні літературні течії:

Символізм; Футуризм; Акмеїзм; Імажинізм.

Російський символізм – це найбільш значуща напрямок в літературі того часу. Прийнято виділяти два основних етапи цієї течії:

З кінця XIX століття, а саме з 1890-их років, формується група старших символістів. Представники: Валерій Якович Брюсов, Костянтин Дмитрович Бальмонт, Зінаїда Миколаївна Гіппіус, Дмитро Сергійович Мережковський.

З початку XX століття в символізмі починається новий етап, який представляють Олександр Олександрович Блок, Андрій Білий та інші. Це і є молодші символісти.

Перш за все, вони розділені на основі розбіжності ідей. Старші символісти були під враженням від містичної філософії релігійного мислителя Соловйова. Вони відхиляли світ реальний і прагнули до “вічного” миру – обителі ідеалів і абстракцій. Їх позиція була споглядальної, пасивною, а ось у нового покоління творців з’явився активний запал змінити дійсність і перетворити життя.

Російський символізм теж має міцну філософську основу. Найчастіше, це вчення Володимира Сергійовича Соловйова, Анрі Бергсона та Фрідріха Ніцше.

Основними характеристиками символізму як і раніше залишаються образ-символ, смислова багатогранність і музикальність. Поети намагалися піднятися над світом, піти від його вульгарності і рутини, допомагаючи в цій нелегкій справі читачам. Саме тому головним об’єктом їх оспівування стає ідеальний світ.

До основних рис символізму прийнято відносити:

Наявність двох світів (реального і ідеального); Музикальність; Містицизм; Сенс твору в символі; Витіюватість форми.

Характерні особливості:

Індивідуалізм; Ідеалізм; Психологізм; Наявність віршованих циклів; Патетика; Складність і піднесеність змісту, опора на філософські трактати. Релігійні пошуки;

Також варто відзначити, що є два види символу:

Містичний; Філософський.

Дивно те, що у символістів були свої власні редакції (наприклад, “Скорпіон”, заснований в 1899 році Валерієм Яковичем Брюсовим і Юргис Казимировичем Балтрушайтисом), журнали ( “Ваги”, що існував з 1904 року по 1909 рік) і спільноти ( “Воскресіння” під керівництвом Федора Кузьмича Сологуба).

Також символізм вплинув і на російський живопис. Основним ідейно-тематичним змістом картин стали релігія, філософія, містика. Російські художники намагалися передати суть, зміст, зміст, а не правильну форму. Одним з найяскравіших представників символізму в живописі є Михайло Олександрович Врубель (1856 – 1910 рр.). Його найвідомішими роботами вважаються “Демон сидячий” (1890 г.), “Перлина” (1904 г.), “Шестикрилий Серафим” (1904 г.) та інші.